Ухвала

від 31.01.2024 по справі 914/242/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31.01.2024 р. Справа № 914/242/24

Суддя господарського суду Львівської області І. Б. Козак, розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад», м.Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІП-Альянс», м.Львів,

про: стягнення заборгованості за договорами підряду,

визнав подані матеріали недостатніми для відкриття провадження у справі, враховуючи такі доводи.

Господарський процесуальний кодекс України у статтях 162, 164, 174 встановлює низку вимог до документів, які додаються до позовної заяви. Однак позивач не дотримався деяких з них, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024" прожитковий мінімум працездатних осіб з січня 2024 року встановлено у розмірі 3028,00 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи ставку судового збору та ціну позову, позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою мав би сплатити судовий збір у розмірі 328406,22 грн.

Проте, як вбачається з позовної заяви та додатків доданих до неї, позивачем в порушення норм чинного законодавства, а саме, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України не додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Позивачем в тексті позовної заяви викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтовуючи це відсутністю можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" дій є врахування ним майнового стану сторони.

Отже, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв`язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочки сплати судового збору.

При цьому, суд вказує, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочки сплати судового збору, а також не додано жодних доказів на підтвердження його доводів щодо важкого фінансового становища та недостатності коштів на оплату судового збору.

У свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості його у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відсутність доказів сплати судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою відповідно до частини першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Звертаючись з цим позовом, ТОВ «МКС Фасад» не навело підстав об`єднання позовних вимог за двома різними договорами підряду, що є підставою для залишення позову без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВІП-Альянс» про стягнення заборгованості за договорами підряду, залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

3. Зобов`язати позивача у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків невідкладно надіслати відповідні документи відповідачу. Докази надіслання надати суду.

У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Козак І.Б.