Рішення

від 17.01.2024 по справі 916/4489/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4489/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771)

до відповідача: Колективного підприємства Колорит (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 153, код ЄДРПОУ 21293348)

про стягнення 99048,17 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Колективного підприємства Колорит про стягнення 99048,17 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог АТ Херсонська теплоелектроцентраль посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору від 01.11.2020 №313 про надання послуг з постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 30.11.2023 о 14:15.

13.11.2023 за вх.№41196/23 до суду від позивача надійшли оригінали документів для огляду, які були оглянуті судом.

Судове засідання 30.11.2023 о 14:15 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

08.12.2023 за вх.№43985/23 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, яка судом у протокольній формі задоволена.

Ухвалою суду від 13.01.2024 судове засідання призначено на 17.01.2024 о 16:30.

05.01.2024 за вх.№590/24 до суду від позивача надійшла довіреність на представництво інтересів в суді, яка залучена судом до матеріалів справи.

У судове засідання 17.01.2024 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

У судові засідання відповідач не з`явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/4489/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.11.2020 між Акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль (виконавець, позивач) та Колективним підприємством Колорит (споживач, відповідач) укладений договір №313 про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором; обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Пунктами 34, 35 договору, зокрема, передбачено, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування; ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; станом на дату укладання цього договору тариф на послугу становить 1700,95 грн. за 1 Гкал. з ПДВ за умови встановлення двоставкового тарифу.

Згідно з п.п. 36-38 договору тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць; плата за абонентське обслуговування нараховується щомісячно; початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою становить за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно; виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим надає рахунок на оплату послуги; рахунок надається на паперовому носії; рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу

Відповідно до п.45 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

За п.п. 55, 56 договору цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020; якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

В матеріалах справи наявні акти №38 на виконані роботи за період листопад 2021 року - березень 2022 року та грудень 2022 року - березень 2023 року, які підписані з боку позивача та в яких містяться дані, зокрема, про послугу (теплова енергія) та суму.

Також в матеріалах справи наявні рахунки №38 за спожиту теплову енергію за період листопада 2021 року - березня 2022 року та грудня 2022 року - березня 2023 року, а саме: за листопад 2021 року на суму 3587,14 грн.; за грудень 2021 року на суму 15442,21 грн.; за січень 2022 року на суму 20182,51 грн.; за лютий 2022 року на суму 14729,98 грн.; за березень 2022 року на суму 15651,28 грн.; за грудень 2022 року на суму 3569,34 грн.; за січень 2023 року на суму 15705,12 грн.; за лютий 2023 року на суму 8719,40 грн.; за березень 2023 року на суму 6628,78 грн.

Також на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано та матеріали справи містять:

- довідки про наявність послуги опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ за період: листопад 2021 року - березень 2023 року;

- розрахунок спожитої теплової енергії за період: листопад 2021 року - березень 2023 року;

- акт звірки взаємних розрахунків (підписаний з боку позивача) згідно договору №313 від 01.11.2020, відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 99048,17 грн.; довідка щодо руху заборгованості за період 01.11.2021-12.06.2023.

У претензії від 15.05.2023 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у розмірі 99048,17 грн. у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Листом від 22.08.2023 №06-1/963 позивач надіслав відповідачу рахунки та акти виконаних робіт за період листопада 2021 року - березня 2023 року. В матеріалах справи наявні докази направлення вказаного листа засобами поштового зв`язку.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем у повному обсязі заборгованості за спожиту теплову енергію стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов?язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов?язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Закон України Про теплопостачання регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За ч.ч. 3, 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за теплову енергію за спірний період, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 99048,17 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, а отже позовні вимоги Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль про стягнення з відповідача 99048,17 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль задовольнити повністю.

2.Стягнути з Колективного підприємства Колорит (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 153, код ЄДРПОУ 21293348) на користь Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) 99048 /дев`яносто дев`ять тисяч сорок вісім/ грн. 17 коп. основного боргу та 2147 /дві тисячі сто сорок сім/ грн. 20 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 січня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля