Рішення

від 17.01.2024 по справі 916/4496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4496/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Айдаред (31164, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Веселе, код ЄДРПОУ 31819524)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вегафрут-Трейд (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), буд. 18, код ЄДРПОУ 42550063)

про стягнення 412492,20 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Айдаред звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вегафрут-Трейд про стягнення 412492,20 грн. заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №01/10-01 від 01.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 30.11.2023 о 14:30.

Судове засідання 30.11.2023 о 14:30 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

11.12.2023 за вх.№44393/23 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача, яке судом у протокольній формі задоволено та до вказаного клопотання позивачем надано скан-копії оригіналів документів, які скріплені електронним цифровим підписом та які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.12.2023 судове засідання призначено на 17.01.2024 о 16:45.

17.01.2024 за вх.№1977/24 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача, яке судом у протокольній формі задоволено.

У судове засідання 17.01.2024 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

У судові засідання відповідач не з`явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень, а також на наявну в матеріалах справи адресу електронної пошти. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/4496/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Айдаред (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вегафрут-Трейд (покупець, відповідач) укладений договір поставки №01/10-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити сільськогосподарську продукцію у власність покупця згідно заявок останнього, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п.п. 2.1-2.5 договору загальна ціна договору складається із вартості всіх партій продукції за весь період дії цього договору, що підтверджується видатковими накладними постачальника, підписаними уповноваженими представниками сторін; згідно з заявкою покупця постачальник поставляє продукцію за договірними цінами, що визначені у видаткових накладних за адресою, вказаною покупцем; до суми договору включаються: вартість продукції, навантаження та транспортування продукції; остаточна сума взаєморозрахунків між постачальником і покупцем за кожний місяць уточнюється до 30 (тридцятого) числа поточного місяця згідно з актами звірок; зобов`язання постачальника з поставки продукції вважаються виконаними у повному обсязі з моменту фактичної передачі продукції у власність покупця та підписання видаткових накладних уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.5.1 договору покупець зобов`язується прийняти продукцію, поставлену постачальником згідно з заявкою, в асортименті, кількості, належної якості та оплатити її вартість.

За п.6.1 договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться покупцем по відстрочці платежу строком 21 (двадцять один) календарний день, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом зазначеного строку за кожну поставлену партію продукції у сумі зазначеній у відповідній накладній.

У відповідності до п.п. 9.1-9.3 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31 грудня 2019 року; якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про своє небажання продовжувати договірні відносини, договір вважається продовженим на наступний рік, на тих самих умовах; закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань.

Згідно з п.п. 10.1, 10.3 договору усі спори між сторонами вирішуються шляхом проведення переговорів; у разі недосягнення згоди спір може бути переданий на розгляд до господарського суду м. Києва.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін видаткові накладні за договором поставки №01/10-01, а саме: №1 від 01.10.2021 на суму 49026 грн.; №2 від 01.10.2021 на суму 46701 грн.; №3 від 04.10.2021 на суму 46533 грн.; №4 від 08.10.2021 на суму 45546 грн.; №5 від 12.10.2021 на суму 50796 грн.; №6 від 26.10.2021 на суму 41155,20 грн.; №7 від 28.10.2021 на суму 42746,40 грн; №10 від 20.10.2021 на суму 89988,60 грн.; всього на суму 412492,20 грн.

Докази сплати вартості поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

Несплата відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Вегафрут-Трейд та відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є: м. Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), буд. 18.

Щодо п.10.3 договору, відповідно до якого у разі недосягнення згоди спір може бути переданий на розгляд до Господарського суду м. Києва, господарський суд враховує, що у розділі 13 договору адреси та реквізити сторін місцезнаходження відповідача було у м. Києві, а тому сторони і передбачили можливість розгляду спорів Господарським судом м. Києва, проте наразі відповідач знаходиться у м. Одесі та з урахуванням того, що в п.10.3 договору було передбачено саме можливість розгляду спорів Господарським судом м. Києва, а не виключно цим судом та приймаючи до уваги ч.1 ст. 27 ГПК України, господарський суд, вирішуючи питання стосовно підсудності даної справи, дійшов висновку, що дана справа підсудна Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд вказує, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 412492,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними з обох сторін видатковими накладними, а відповідач в порушення умов договору та вищевказаних норм законодавства не здійснив оплату за отриманий товар, доказів оплати матеріали справи не містять, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 412492,20 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, отже за таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Айдаред позовні вимоги про стягнення з відповідача 412492,20 грн. основного боргу.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Айдаред задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вегафрут-Трейд (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), буд. 18, код ЄДРПОУ 42550063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айдаред (31164, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Веселе, код ЄДРПОУ 31819524) 412492 /чотириста дванадцять тисяч чотириста дев`яносто дві/ грн. 20 коп. основного боргу та 6187 /шість тисяч сто вісімдесят сім/ грн. 38 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 січня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля