Ухвала

від 31.01.2024 по справі 924/140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"31" січня 2024 р. Справа № 924/140/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши заяву фізичної особи підприємця Шурко Костянтина Аркадійовича м. Хмельницький про забезпечення позову до подання позовної заяви

Представники сторін:

від заявника: Сподаренко О.М. адвокат згідно ордеру АВ №1114111 від 30.01.2024р.

від виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області: Бугаєнко Л.В. представник згідно виписки ЄДРПОУ

від спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба»: Талалай А.С. адвокат згідно ордеру ВХ №1047415 від 08.06.2023р.

від управління житлової політики і майна Департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради: Бугаєнко Л.В. представник згідно виписки ЄДРПОУ

ВСТАНОВИВ:

30.01.2024р. до господарського суду із заявою про забезпечення позову до подання позову звернувся - фізична особа підприємець Шурко Костянтин Аркадійович м. Хмельницький в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Хмельницькій міській раді, Управлінню житлової політики і майна Департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради та спеціалізованому комунальному підприємству «Хмельницька міська ритуальна служба» приватизувати об`єкт малої приватизації окреме майно виробниче приміщення №2 загальною площею 198,7 кв.м., по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому, що перебуває на балансі спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба», шляхом його продажу на аукціоні без умов, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом фізичної особи підприємця Шурко Костянтина Аркадійовича м. Хмельницький до Хмельницької міської ради про скасування рішення позачергової 36-ї сесії Хмельницької міської ради від 21.12.2023р. №65 «Про приватизацію об`єкта малої приватизації окремого майна виробничого приміщення №2 по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024р., заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Гладія С.В.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що Хмельницькою міською радою порушено право ФОП Шурко К.А., як наймача приміщення щодо переважного права на придбання цього приміщення відповідно до ст. 777 Цивільний кодекс України, а також приховування факту продажу орендованого майна, що позбавило його права на першочергове придбання приміщення.

Також посилається на те, що Хмельницькою міською радою та підпорядкованими їй комунальними структурами порушено низку норм і правил, які містяться в Законах України «Про правовий режим воєнного стану», «Про приватизацію державного і комунального майна» та інших законодавчих актів, що визначають умови приватизації державного та комунального майна в умовах воєнного стану.

На підтвердження поданої заяви заявником додано копію рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/687/23 від 25.10.2023р. яке не набрало законної сили, яким встановлено, що договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 04.07.2019р. та від 09.07.2019р. є такими, що продовжились з 24.02.2022р. на період діє воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір; копію рішення позачергової 36-ї сесії Хмельницької міської ради від 21.12.2023р. «Про приватизацію об`єкта малої приватизації окремого майна виробничого приміщення №2 по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому» відповідно до п. 1 якого вирішено приватизувати об`єкт малої приватизації окреме майно виробниче приміщення №2 загальною площею 198,7 кв.м. по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому, що перебуває на балансі спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба», код за ЄДРПОУ 05524653, шляхом продажу на аукціоні без умов; скрін шот сайту zakupivli@pro згідно якого оголошення про продаж майна розміщеного 17.01.2024р., дата проведення аукціону 01.02.2024р.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2024р. заяву ФОП Шурко К.А. про забезпечення позову призначено до розгляду на 31.01.2024р.

Представник виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області в судовому засіданні заперечує проти заяви про забезпечення позову посилається на те, що заявником вона заявлена безпідставно та необґрунтовано.

Представник спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба» в судовому засіданні заперечує проти заяви про забезпечення позову посилається на те, що заявником вона заявлена безпідставно та необґрунтовано.

Представник управління житлової політики і майна Департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради на адресу суду подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких посилається на те, що у разі укладення між суб`єктами господарювання договору оренди до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, однак з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Так, статтею 777 Цивільного кодексу України визначено переважні права наймача. За частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, 'у разі" продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. При цьому зазначає, що позивач протягом строку дії договорів оренди допустив неналежне виконання своїх обов`язків, зокрема стосовно сплати орендної плати.

Звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023 року у справі №924/619/23 - позов спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба» до фізичної особи - підприємця Шурка Костянтина Аркадійовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про стягнення заборгованості - задоволено.

Вважає, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України, так і частиною першою статті 289 Господарського кодексу України, а саме орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Однак, договорами оренди від 04.07.2019 та 09.07.2019 таке право орендаря не передбачено.

Зауважує, що неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за договорами оренди та відсутність у договорах оренди в орендаря права на викуп (придбання (викупу) об`єкта оренди) підтверджує відсутність переважного права заявника у викупі майна, відповідно управлінням житлової політики і майна правомірно оголошено аукціон з продажу без умов.

Таким чином, вважає, що до вирішення поданої заяви про забезпечення позову слід застосовувати як приписи частини другої статті 777 Цивільного кодексу України, так і приписи частини першої статті 289 Господарського кодексу України, якою унормовано, що право орендаря (на викуп об`єкта оренди) ставиться у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди, у той час як Договори не містять положень про право викупу та/або іншого переважного права орендаря на придбання орендованого майна. Отже, право заявника не є порушеним, оскільки за відсутності відповідної умови у договорах та неналежне виконання умов договорів оренди заявник не наділений переважним правом на викуп об`єкта.

Звертає увагу на те, що заявник у заяві допускає звинувачення Хмельницької міської ради та підпорядковані їй структурні підрозділи в приховувані факту продажу майна, проте сам же ж і вказує, що заявник про факт продажу дізнався із відкритих джерел. Крім того, зазначає, що інформація про продаж нежитлової будівлі на вул. Чорновола, 125 ум. Хмельницькому розміщено наРгоZоrrо. Продажі на офіційному сайті Хмельницької міської ради (вкладка «Бізнес».

Також звертає увагу на те, що предметом розгляду справи № 924/687/23 є визнання договорів оренди від 04.07.2019 та 09.07.2019 поновленими на той самий строк, а забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Отже, яким чином аукціон унеможливить виконання рішення суду по справі № 924/687/23 заявник не обґрунтовує.

Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.

За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов може забезпечуватись забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову та як зазначає заявник, що предметом спору є вимоги про зупинення торгів та скасування рішення позачергової 36-ї сесії Хмельницької міської ради від 21.12.2023р. №65.

Суд звертає увагу, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо співмірності, обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову, а доводи позивача жодним чином не підтверджують неможливість чи ускладнення виконання рішення у даній справі у випадку задоволення позову.

Заявник не навів фактичних обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише посиланням на те, що відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Приховавши сам факт продажу орендодавець майна від багаторічного добросовісного наймача, орган місцевого самоврядування позбавив його переважного права на придбання.

Зазначив також, що Хмельницька міська рада та підпорядковані їй комунальні структури грубо порушили цілу низку норм і правил, які містяться, зокрема, в Законах України «Про правовий режим воєнного стану», «Про приватизацію державного і комунального майна» та інших законодавчих актах, що визначають умови приватизації державного та комунального майна в умовах воєнного стану.

Щодо порушення вимог ст. 777 Цивільний кодекс України судом береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині шостій зазначеної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Із аналізу зазначених норм слідує те, що у разі укладення між суб`єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми ЦК України, однак з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, статтею 777 ЦК України визначено переважні права наймача.

Відповідно до частини другої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Водночас згідно з приписами статті 289 ГК України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об`єкта оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Отже, згідно з частиною першою статті 289 ГК України таке право орендаря (на викуп об`єкта оренди) ставиться у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.

Умова договору оренди про повернення об`єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у частині першій статті 284 ГК України.

Таким чином, із аналізу приписів частини першої статті 193, частини шостої статті 283 ГК України, частини другої статті 759 ЦК України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною другою статті 777 ЦК України, так і частиною першою статті 289 ГК України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) в орендаря.

Як вбачається з договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 04.07.2019 та від 09.07.2019, які укладені між виконкомом Хмельницької міської ради в особі Управління житлової політики і майна Департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Шурко Костянтином Аркадійовичем (Орендар) та Спеціалізованим комунальним підприємством "Хмельницька міська ритуальна служба" (Отримувач коштів, Балансоутримувач) останніми не передбачено переважне право орендаря на викуп майна, крім того рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023р. №924/619/23, яке набрало законної сили, встановлено неналежне виконання орендарем взятих на себе зобов`язань за договорами оренди нерухомого майна, до того ж рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2023р. №924/687/23, яким встановлено факт продовження дії договорів оренди не набрало законної сили.

Враховуючи дані обставини, спростовуються доводи заявника про наявність у нього переважного права на придбання об`єктів оренди (неналежне виконання договорів оренди, відсутність в договорах умови про переважне право орендаря на викуп майна, не визначений статус заявника, на час подачі заяви, як орендаря нерухомого майна).

Щодо приховування факту продажу орендованого майна, судом береться до уваги, що рішенням позачергової 36-ї сесії Хмельницької міської ради від 21.12.2023р. «Про приватизацію об`єкта малої приватизації окремого майна виробничого приміщення №2 по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому» яким вирішено приватизувати об`єкт малої приватизації окреме майно виробниче приміщення №2 загальною площею 198,7 кв.м. по вул. Чорновола В.М., 125 у м. Хмельницькому, що перебуває на балансі спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба», код за ЄДРПОУ 05524653, шляхом продажу на аукціоні без умов та оголошенно про продаж майна розміщеного на сайті 17.01.2024р., в якому зазначено, що торги з продажу майна відбудуться 01.02.2024р., що в своє чергу не позбавляло права заявника прийняти участь у вказаних торгах протягом встановленого строку.

Щодо порушення низки норм і правил, які містяться, зокрема, в Законах України «Про правовий режим воєнного стану», «Про приватизацію державного і комунального майна» та інших законодавчих актах, що визначають умови приватизації державного та комунального майна в умовах воєнного стану, заявником не конкретизовано, та в судовому засіданні не доведено, які саме порушення норм чинного законодавства були порушені Хмельницькою міською радою та підпорядкованими їй структурами.

Вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти дії, суд виходить з того, що необхідність вжиття заходів забезпечення не випливає з фактичних обставин, тому не вбачає підстав для висновку, що невжиття пропонованих заходів забезпечення позову унеможливить фактичне виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені заходи до забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а підстави, зазначені ФОП Шурко К.А. для забезпечення позову у даній справі, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вжиття певних дій необхідно відмовити.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи підприємця Шурко Костянтина Аркадійовича м. Хмельницький про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони вжиття певних дій відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили 31.01.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту.

Ухвала підписана 01.02.2024р.

СуддяС.В. Гладій

Віддрук: 6 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (електронний суд) та counselor009@gmail.com

3 представнику позивача (адвокату Сподаренко Р.М.) (електронний суд) та counselor009@gmail.com

4 - відповідачу 1 (електронний суд) та rada@khm.gov.ua

5 відповідачу 2 (електронний суд) та xmrutyal_sslyjba@ukr.net

6 відповідачу 3 (електронний суд) та rada@khm.govua