Ухвала

від 31.01.2024 по справі 532/154/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/154/24

2-з/532/5/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі судді Макарчука С.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

Встановив:

22 січня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заяав ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", у якій позивач прохає:

- визнати договір дарування від 11.10.2022, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Полтавської області Русняк Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 838, - недійсним;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65104487 від 12.10.2022;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 грн.

29 січня 2024 року ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" подана до суду заява про забезпечення позову, у якій позивач прохає заборонити на час розгляду справи вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5321886500:00:028:0051 та розташованого на ній нерухомого майна - нежитлових будівель кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549467353218, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви позивач вказує, що рішенням Господарським судом Дніпропетровської області від 26.07.2023 та додатковим рішенням цього ж суду від 17.08.2023 у справі № 904/1615/22 позовні вимоги ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" до Фермерського господарства "Дніпро", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення 41 447 298,93 грн задоволено частково, стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 24 061 780,30 грн заборгованості за договором про надання фінансових послуг № ФК060121Д від 06.01.2021; 240 717,20 грн комісії; 10 544 600,54 грн заборгованості за кредитом за договором про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 від 06.01.2021; 144 520,16 грн комісії; стягнуто з ФГ "Дніпро" на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 174 958,09 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 174 958,09 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 174 958,09 грн судового збору; стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 набрало законної сили 01.11.2023.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 набрало законної сили 15.11.2023.

Вказані судові рішення звернуті до примусового виконання, однак під час примусового виконання судових рішень виявлена неможливість задовольнити вимоги стягувача, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а розшук такого майна не дав результату.

Водночас позивачу стало відомо, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь сина, відповідача ОСОБА_2 , були вчинені правочини:

- договори дарування земельної ділянки від 11.10.2022, зареєстровані за №№ 324, 326, 325, 327

- договори дарування від 11.10.2022, зареєстровані за №№ 839, 838

- договори дарування земельної ділянки від 13.10.2022, зареєстровані за №№ 339, 341, 340, 338

- договір дарування маслоцеху та земельної ділянки від 13.04.2023, зареєстрований за № 246.

Позивач вказує, що відповідачами було безоплатно відчужено своє нерухоме майно сину з метою уникнення звернення стягнення на своє майно та уникнення виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

У зв`язку з цим позивач вважає, що з моменту прийняття до розгляду позовної заяви про визнання договору дарування недійсним, відповідач ОСОБА_2 в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 може здійснити подальше відчуження нерухомого майна третім особам, що унеможлиити звернення стягнення на це майно і може призвести до істотного порушення права позивача та істотно ускладнити виконання рішення суду.

Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд робить такі висновки.

Ухвалою від 31 січня 2024 року відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, згідно приписів якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майном - це перешкода у вільному розпорядженню таким майном.

Відповідно п.1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного : розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз`яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можут бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливим предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою наддасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вище наведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Суд звертає увагу, що одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

У заяві про забезпечення позову позивач обґрунтував та навів підстав для вжиття заходу забезпечення позову саме шляхом встановлення заборони вчиняти дії, що є співмірним та не може бути перешкодою для використання такого майна.

Додані до заяви копії договорів дарування та інформаційних довідок з АСВП свідчать про існування підстав вважати доведеними твердження позивача, що дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна вчинялися відповідачами неодноразово і можуть бути продовжені.

Суд зауважує, що для недопущення передачі речових прав на земельну ділянку та розташоване на ній нерухоме майно іншим особам, на що посилається у заяві позивач, адекватними заходами забезпечення є саме заборона вчинення відповідних дій на час розгляду справи.

Крім того, позивачем доведено, що в разі невжття заходів забезпечення існує загроза невиконання рішення суду та ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, обираючи спосіб забезпечення позову, бере до уваги, що заборону вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна, можна вважати найменш обтяжливим заходом забезпчення позову, співмірним завданням судового провадження та заявленим вимогам.

Тож, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду та захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а обраний захді забезпечення позову є співмірним та найменш обтяжливим за вказаних обставин, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

Постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 , вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5321886500:00:028:0051 та розташованого на ній нерухомого майна - нежитлових будівель кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1549467353218, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна з вказаним реєстраційним номером, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна - до закінчення розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

Копію ухвали негайно направити заявнику, ОСОБА_2 та до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кобеляцької міської ради (вул. Касьяна, буд. 29, м. Кобеляки) для відома та виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала, як така, що постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Найменування або ім`я сторін та їхнє місцезнаходження:

Заявник (позивач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро"; ЄДРПОУ 35740385; адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 7

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2

Суддя