Постанова

від 15.11.2007 по справі 13/817

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/817

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 листопада 2007 р.                                                                                    № 13/817  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року

у справі№ 13/817

господарського судуЧеркаської області

за позовомДочірнього підприємства "Ремагропостач"

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна"

простягнення 15 257,33 грн.

за участю представників від:

позивача: Галько В.В. (дов. від 01.01.07);

відповідача: Любченко К.М. (паспорт: серія НС № 783440)

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2007 року дочірнє підприємство "Ремагропостач" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 15257, 23 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено усний правочин, згідно умов якого, позивач зобов'язувався поставити відповідачу запасні частини, а позивач в свою чергу - прийняти та оплатити зазначений товар. Свої зобов'язання позивач виконав, поставив обумовлений договором товар. Натомість, відповідач, порушуючи умови договору, здійснив оплату частково, у зв'язку з чим, заборгував позивачу 15 257, 23 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30 березня 2007 року (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року (колегія суддів у складі: Рудченко С.Г. - головуючий, Жук Г.А., Агрикова О.В.) позов задоволено.

Судові акти мотивовані тим, що сторонами в усній формі укладено договір купівлі-продажу з дотриманням вимог Гл. 52 ЦК України. За умовами даного договору, позивач зобов'язався поставити запасні частини до трактора, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити поставлений товар. В той же час, СТОВ "Імені Мічуріна" здійснило оплатило частково, чим порушило умови договору купівлі-продажу. Заборгованість відповідача склала 15 257, 23 грн. Крім того, суди зазначають про необґрунтованість тверджень СТОВ "Імені Мічуріна", відповідно до яких, підпис на видаткових накладних не належить  уповноваженій особі - Іщенку П.П., оскільки не підтверджуються належними доказами.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, СТОВ "Імені Мічуріна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.03.07 та постанову Київського міжобласного  господарського суду від 10.07.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог дочірньому підприємству "Ремагропостач"  відмовити.               

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального права. Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" зазначає, що суди при прийнятті рішень неправильно застосували норми Гл. 52 ЦК України, що не підлягають  застосуванню до встановлених правовідносин.  Крім того, скаржник вказує на те, що на накладних №№ Р-00004393 від 30.08.06, Р-00004379 від 29.08.06, Р-00004258 від 21.08.06, Р-00003989 від 14.07.06, Р-00003977 від 14.07.06 та Р-00004128 від 14.08.06 - відсутній будь-який підпис щодо прийняття товару. Щодо накладних №№ Р-00004075, Р-00004231, Р-00004198, Р-00004185 - поставлений підпис не належить уповноважені особі, яка вказана в довіреності, а саме - Іщенку П.П.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується документальними доказами, наявними у матеріалах справи,  01 липня 2005 року сторони уклали договір поставки № 009-А (далі - Договір) в усній формі, згідно з умовами якого, позивач зобов'язався поставити запасні частини до тракторів (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких, між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які ґрунтуються на фактичній поставці та використанні запчастин до тракторів, здійснюваних без укладення письмового договору.

Водночас, судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем виконано договірні зобов'язання в повному обсязі, а саме - поставлено відповідачу товар на загальну суму 32 178,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ Р-00004393, Р-00004379, Р-00004258, Р-00003989, Р-00003977, Р-00004128, Р-00004075, Р-00004231, Р-00004198, Р-00004185 (а.с.10-20). В свою чергу, відповідач здійснив оплату частково, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 15 257, 23 грн., що також підтверджується складеним позивачем актом звірки взаємних розрахунків.            

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань не допускається.          і

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, поставлений товар було отримано представником відповідача Іщенком П.П., на підставі довіреності  ЯМП № 082601 від 12.08.06, без відміток про її погашення чи втрату.

У касаційній скарзі СТОВ "Імені Мічуріна" зазначає про те, що вказаний позивачем товар не отримувало, а підписи на видаткових накладних не належать уповноваженій особі - Іщенку П.П.

Крім того, скаржник вказує на те, що на накладних №№ Р-00004393 від 30.08.06, Р-00004379 від 29.08.06, Р-00004258 від 21.08.06, Р-00003989 від 14.07.06, Р-00003977 від 14.07.06 та Р-00004128 від 14.08.06 - відсутній будь-який підпис щодо прийняття товару, що судами попередніх інстанцій при постановленні судових рішень не враховано.

Дані твердження господарськими судами відхилені, з огляду на їх необґрунтованість, а також у зв'язку з тим, що відповідність підпису має доводитись в силу статті 33 ГПК України належним способом, а саме судовою почеркознавчою експертизою.

Колегія суддів не погоджується з вказаними вище висновками судів попередніх інстанцій, у зв'язку з наступним.

Обґрунтовуючи прийняті у справі судові рішення про задоволення позовних вимог, суди дійшли висновку щодо отримання відповідачем поставленої продукції без посилання на законодавчо встановлені підстави доведеності фактичних обставин справи.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відмінність підписів Іщенка П.П. на видаткових накладних, а також на відсутність такого підпису, зокрема, на накладній № Р-00004128. З метою винесення законних та обґрунтованих судових рішень, судам слід було пересвідчитись у допустимості поданих позивачем доказів, адже, як зазначив скаржник, підписи на видаткових накладних не належать Іщенку П.П. як уповноваженій особі.   

Так, на думку колегії суддів касаційної інстанції, для встановлення ідентичності підписів необхідним є призначення почеркознавчої експертизи. Згідно зі статтею 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів судового слідства.

Оскільки відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської  операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, на думку колегії суддів касаційної інстанції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є необхідними законодавчо закріпленими реквізитами первинних документів. Виникнення сумніву щодо справжності підпису відповідача на видаткових накладних потребує проведення експертизи із застосування спеціальних знань.

Незастосування судами при вирішенні даної справи судової експертизи як одного із засобів доказування призвело до порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи по суті та виникненні сумніву щодо дотримання порядку та форми складання первинної документації, яка свідчить про отримання відповідачем поставленої продукції повинні перевірити достовірність поданих до суду доказів, а в разі виникнення сумніву щодо достовірності останніх, повинні призначити судову почеркознавчу експертизу останніх.

Колегія суддів касаційної інстанції, передаючи справу № 13/817 на новий розгляд до суду першої інстанції, звертає увагу суду на встановлені в оскаржуваних судових рішеннях обставин щодо часткової оплати відповідачем вартості поставленої продукції, а, отже, добровільність виконання зобов'язання в частині оплаченої вартості продукції, що вказує на наявність зобов'язань між сторонами.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо неповноти встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку та про наявність порушень  процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим, справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду для вирішення її по суті. Відповідно до статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Дослідження та перевірка інших доводів та посилань скаржника викладених в касаційній скарзі, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки останнє призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень визначених в статті 1117 ГПК України.

Відповідно до вище викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30 березня 2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року скасувати.

3. Справу № 13/817 скерувати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                         Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

                                                                                 Швець В.О.