Рішення

від 01.02.2024 по справі 200/7528/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року Справа№200/7528/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку позивачка ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №052630004146 від 11.12.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви від 11.12.2023, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №2 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 період роботи на Дружківському метизному заводі в ковальсько-пресовому цеху №1 нагрівальником (зварювальником) металу з 03.05.1994 по 04.02.1999,

зазначені в довідці ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.10.2023 №34, з 17.06.2002 по 25.12.2004 - 02 роки 06 місяців 08 днів; з 27.12.2004 по 16.03.2006 - 01 рік 02 місяці 19 днів; з 17.03.2006 по 26.12.2009 - 03 роки 09 місяці 10 днів; з 28.12.2009 по 11.09.2011 - 01 рік 08 місяців 15 днів,

та призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 07 грудня 2023 року, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу період роботи згідно із записом в трудовій книжці з 03.05.1994 по 04.02.1999 на Дружківському метизному заводі в ковальсько-пресовому цеху №1 нагрівальником (зварювальником) металу, та не в повному обсязі обчислив періоди роботи згідно з пільговою довідкою №34 від 06.10.2023 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2. Загалом до пільгового стажу за списком № 2 відповідачем не зараховано 04 роки 11 місяців 02 дні. Позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вона відповідає всім необхідним для цього умовам: досягла 50 років, має стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих міст. На думку позивачки, вона має право на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки на день звернення за призначенням пенсії (04 грудня 2023 року) досягла 50 років, має страховий стаж 31 рік 7 місяців 23 дні, у тому числі на пільгових умовах за списком №2 - 22 роки 6 місяців 15 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, простило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на таке. 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI. Рішенням №052630004146 від 11.12.2023, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Вік позивачки 51 рік 07 місяців 03 дні. Страховий стаж становить 23 роки 00 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком № 2 складає 09 років 01 місяць 00 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не досягла необхідного пенсійного віку 55 років, тому відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 114 цього Закону. Оскаржуваним рішенням до пільгового стажу згідно із довідкою ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод», що уточнює пільговий характер роботи від 06.10.2023 №34, зараховано всі періоди за виключенням безкоштовних відпусток.

01 січня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 січня 2024 року у відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 громадянка України народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 .

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

11 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №0526630004146, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку відсутністю необхідного пенсійного віку.

Згідно з рішенням:

вік заявниці - 51 рік 07 місяців 03 дні,

страховий стаж - 23 роки 0 місяців 22 дня,

стаж роботи за списком №2 - 09 років 01 місяць 00 днів.

За даними форми РС-право страховий стаж позивачки становить 23 роки 0 місяців 22 дні, з яких період роботи з 04 лютого 1994 року по 04 лютого 1999 року обчислений як страховий стаж на загальних підставах,

періоди роботи на ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 34283984) обчислені як стаж роботи за списком №2:

з 17 червня 2002 року по 31 грудня 2003 року (1 рік 6 місяців 15 днів),

з 01 січня 2004 року по 25 грудня 2004 року (1 рік),

з 27 грудня 2004 року по 16 березня 2006 року (1 рік 4 місяці),

з 17 березня 2006 року по 10 грудня 2008 року (2 роки 10 місяців),

з 23 грудня 2008 року по 01 січня 2009 року (0 років 1 місяць 3 дні),

з 31 січня 2009 року по 05 лютого 2009 року (0 років 1 місяць 3 дні),

з 07 лютого 2009 року по 10 квітня 2009 року (0 років 3 місяці 0 днів),

з 17 квітня 2009 року по 04 травня 2009 року (0 років 2 місяці 0 днів),

з 09 травня 2009 року по 23 червня 2009 року (0 років 2 місяці 0 днів),

з 25 червня 2009 року по 12 вересня 2009 року (0 років 4 місяці 0 днів),

з 14 вересня 2009 року по 26 грудня 2009 року (0 років 4 місяці 0 днів),

з 28 грудня 2009 року по 11 вересня 2011 року (1 рік 10 місяців 0 днів).

За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)) спеціальний стаж ОСОБА_1 у роботодавця

«Дружківський завод металевих виробів» (код ЄДРПОУ 00191052) облікований за кодом ЗПЗ013А1 в 1999 році - 1 місяць 4 дні,

Публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191767) облікований за кодом ЗПЗ013Б1 за 2002 рік - 6 місяців 4 днів, за 2003 - 2010 роки - 12 місяців щорічно, за період з 01 січня - 11 вересня 2011 року - 8 місяців 11 днів.

В трудовій книжці НОМЕР_3 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 05 липня 1990 року, за спірні періоди наявні такі записи:

Проведена атестація робочих місць, професій і посад, які відповідають спискам №1 та №2, наказ по заводу №124 від 21 червня 1994 року.

Дружківський метизний завод

запис №9 - 12 липня 1993 року - прийнята в ремонтно-будівельний цех укладальницею пиломатеріалів 2-го розряду, наказ №268 від 12 липня 1993 року,

запис №10 - 03 травня 1994 року - переведена в ковальсько-пресовий цех №1 учнем нагрівальника (зварювальника металу), наказ 297 від 03.05.1994 року,

запис №13 - 01 жовтня 1994 року - присвоєний другий розряд нагрівальника (зварювальника металу) в тому є цеху, наказ №1741 від 01.10.1994,

запис №15 - 04 лютого 1999 року - звільнена за частиною 1 статті 40 КЗпП України скорочення штату, наказ №23/к від 04.02.1999.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивачки за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV і даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (пункт 2.14 Інструкції №58).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

З 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року підлягали застосуванню Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

З 16 січня 2003 року по 02 серпня 2016 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Відповідно до довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць;

код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За наслідками судового розгляду встановлено, що згідно з формою РС-право період з 04 лютого 1992 року по 03 лютого 1995 року відповідач включив до загального страхового стажу позивачки як «догляд за дитиною до 3 років» відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 .

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статей 179, 181 КЗпП України (в редакції, що діяла в період 1992-1995 роки) частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Згідно із записом №8 від 25 липня 1991 року в трудовій книжці НОМЕР_3 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , остання була звільнена за власним бажанням з посади повара 3 категорії плавкрану №33 2-го вантажного району Ростовського порту.

Отже, на дату народження сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_4 ) позивачка не працювала, а тому не могла отримати ані частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років, ані додаткову відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

Тому відповідач безпідставно включив період з 04 лютого 1992 року по 03 лютого 1995 року в загальний стаж як відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

Водночас, відповідач протиправно не включив до страхового стажу період роботи позивачки з 12 липня 1993 року по 03 травня 1994 року на Дружківському метизному заводі в якості укладальниці пиломатеріалів 2-го розряду в ремонтно-будівельному цеху.

Крім цього, відповідач протиправно не включив до пільгового стажу за списком №1 період роботи позивачки з 03 травня 1994 року по 04 лютого 1999 року на Дружківському метизному заводі в якості нагрівальника (зварювальника) металу в ковальсько-пресовому цеху №1.

Відповідно до пункту «а» підрозділу 2 розділу ХІ «Металообробка» Списку №1 зайнятість за професією нагрівальника (зварювальника) металу дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з частиною 6 статті 56 Закону №1788-XII при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 […] цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Таким чином, період роботи позивачки на Дружківському метизному заводі в ковальсько-пресовому цеху №1 нагрівальником (зварювальником) металу з 03.05.1994 по 04.02.1999 підлягає зарахуванню до періоду роботи за списком №2.

Суд погоджується з аргументами позивачки про те, що відповідач не в повному обсязі враховав періоди роботи згідно з пільговою довідкою №34 від 06.10.2023 з огляду на таке.

Згідно з довідкою №34 від 06.10.2023, яка видана ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод», в період з 2008 по 2009 роки ОСОБА_1 надавалися відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до вимог статті 24 Закону №1058-IV, які слід застосовувати при обчислення страхового стажу після 10 січня 2004 року, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5)) спеціальний стаж ОСОБА_1 у роботодавця Публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191767) облікований за кодом ЗПЗ013Б1 в 2008 та 2009 роках в кількості 12 повних місяців за кожний рік, це означає, що, не зважаючи на те, що позивачка перебувала у відпустках за свій рахунок, страхові внески були сплачені, а тому всі періоди, які зазначені в довідці №34 від 06.10.2023, мають бути зараховані страхового стажу, в т. ч. для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Підсумовуючі вищенаведене, слід констатувати, що позивачка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у статті 13 Закону №1788-XII, а саме за списками №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими списками, дає право на пенсію після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тому спірне рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах за списками №1 та №2, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55 років (пенсійного віку), визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі №663/574/17).

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

У даній справі суд здійснив судовий контроль за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення та встановив помилки, яких припустився відповідач при обчисленні страхового стажу позивачки.

Відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку, обчисленого органом Пенсійного фонду України, стажу роботи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не дає можливості встановити чи відповідає позивачка всім необхідним умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягає повторному розгляду відповідачем з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії №0526630004146, прийняте 11 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки права позивачки порушені, але прийняття рішення на користь останньої, в тому числі щодо зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в цьому рішенні, що змусило позивачку звернутися до суду із позовом, судовий збір, сплачений останньою, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , телефон: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012, ел. пошта: avt@zp.pfu.gov.ua, телефон: НОМЕР_7 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №0526630004146, прийняте 11 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 07 грудня 2023 року, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко