Рішення

від 01.02.2024 по справі 240/32846/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/32846/23

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007673 від 31.10.2023, видану начальником відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибан М.М.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на думку позивача оскаржувана постанова є протиправною, оскільки притягнення підприємства до відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є неправомірним, оскільки положеннями п.1.4 Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Через відділ документального забезпечення суду 15.12.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню. У водія на момент проведення перевірки відсутня індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водія, чим порушено абз. 3 ч. 1 та п. 6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року. За це порушення позивач, як автомобільний перевізник, несе відповідальність за ст. 60 закону України "Про автомобільний транспорт".

29.12.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 02.10.2023 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) у Житомирській області Укртрансбезпеки по вул. Миру, 61, с. Дубище, Житомирського району, Житомирської області проведено перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки УРАЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки ГКБ-819, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Власником автомобільного транспорту марки УРАЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є позивача - Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".

Водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено акт №АР006761 від 02.10.2023 у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", які полягають у тому, що під час здійснення внутрішніх вантажних перевезень у водія ОСОБА_1 була відсутня індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водія, чим порушено абз. 3 ч. 1 та п. 6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року.

Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки.

В подальшому, листом від 09.10.2023 за №77076/24/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про порушення, однак на розгляд справи позивач не з"явився.

На підставі даного акту перевірки, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибаном М.М. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007673 від 31.10.2023, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами

В силу вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами, визначеними у статті 39 даного Закону, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком №1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що водій при здійсненні ним перевезень вантажів повинен мати при собі документи, визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Як слідує з акту перевірки від 02.10.2023 за №АР006761, посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення щодо відсутності на час проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія та копії графіку змінності водіїв.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами

Згідно пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка чи графік змінності водіїв, які відображують відомості про тривалість змінного періоду керування.

З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Положенням №340.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія чи копії графіка змінності водіїв, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Матеріали справи свідчать, що позивач не заперечував, що транспортний засіб, який належить йому на праві власності та яким він керував під час перевірки, не був обладнаний тахографом, натомість згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом який не обладнаний тахографом, зобов"язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Судом встановлено що згідно витягу ЄДРПОУ Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (позивач) здійснює підприємницьку діяльність: Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; Лісозаготівля; Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; Вирощування інших багаторічних культур; Лісопильне та стругальне виробництво; Організація оптової, роздрібної торгівлі лісопродукцією, продукцією переробки, продукцією виробничо-технічного призначення.

Транспортний засіб марки УРАЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки ГКБ-819, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить Дочірньому підприємству "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".

Керував автомобілем штатний водій ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах з ДП "Романівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс", що підтверджується наказом №246-К від 25.07.2023.

Судом встановлено, що під час перевірки 27.07.2023 водій позивача надав посадовим особам відповідача ТТН (ліс) серії ЖКА №548268 від 02.10.2023.

Відповідно до зазначеної ТТН, здійснювалось перевезення деревини дров`яної ПВ Осика(РОРТ); пункт завантаження Соболівське лісництво, а пункт розвантаження ст. Вільшанка; вантажоодержувач Романівський лісгосп АПК, 3д. Станція Вільшанка; умови відвантаження: верхній.

Згідно наданої водієм ТТН автомобільним перевізником зазначено ДП "Романівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс".

У своєму відзиві представник відповідача заперечує перевезення лісопродукції саме для цілей підприємства, оскільки перевезення вантажу здійснювалось згідно ТТН-ліс серії ЖКА №548268 від 02.10.2023, у якій зазначено, що вантажоодержувачем є ДП "Романівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс", а пункт розвантаження - станція Вільшанка, що являється іншим населеним пунктом (залізничною станцією).

На спростування доводів відповідача, позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що згідно наказу ДП "Романівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" №95 від 31.07.2023 визначено перелік проміжних складів до якого включено залізничну станцію Вільшанка, згідно додатку 1 до відповідного наказу, відтак, ДП "Романівський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" здійснювало перевезення власного вантажу (деревини) в межах підприємства для його експлуатації, тобто внутрішнє переміщення ресурсів в середині підприємства.

Суд звертає увагу на приписи пункту 1.4 Положення №340, згідно з яким це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у вказаних правовідносинах позивач не надавав послуг з перевезення вантажу на договірних засадах за винагороду. Натомість позивачем надано докази, що підприємством, яке є лісовим господарством, здійснювалось перевезення власного вантажу технікою, призначеною для робіт у галузі лісового господарства.

Таким чином, уповноважені особи відповідача, маючи реальну можливість перевірити належність позивача, як перевізника, до підприємства, яке займається лісовим господарством та здійснювало перевезення власного вантажу, безпідставно прийняло оскаржувану постанову.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №007673 від 31.10.2023 прийнята відповідачем протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не довів належними і достатніми доказами правомірність спірного рішення, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023, акту наданих послуг від 15.11.2023, довідки про здійснення готівкової форми оплати гонорару, позивачу було надано послуги на суму 4000,00 грн.

Вартість послуг, наданих адвокатом Крижанівським О.А. на суму 4000,00 грн. включає: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень норм КАС України, Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №34 та формування правової позиції по справі щодо оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007573 від 31.10.2023 - 1000 грн. (1 год.) та розробка та складання позовної заяви про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007573 від 31.10.2023 - 3000 грн. (2 год./1 шт.).

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат, сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви, у заявленому розмірі є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4000,00 грн.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (вул. Путіліна, 9, смт Романів, Житомирська обл., Житомирський р-н, 13001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20412517) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" адміністративно-господарського штрафу №007673 від 31.10.2023.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 (нуль) коп. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

01 лютого 2024 р.