Ухвала

від 31.01.2024 по справі 320/684/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

31 січня 2024 року м. Київ № 320/684/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ТОВ "ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ" з позовом до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування ППР від 11.12.2019р. за №0091055604 (103 340,39 грн.), податкової вимоги від 08.01.2020р. №39-56 (101188,39 грн.).

Щодо строків оскарження ППР.

Згідно із ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду, що визначено в ч. 4 ст. 122 КАС України.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Зокрема, згідно п. 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26 листопада 2020 року у справі 500/2486/19, в якій зазначив, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання встановлений безпосередньо пунктом 56.19 ст. 56 ПК України і становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Як наслідок, Верховний Суд зазначив, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 ст. 56 ПК України відсутня.

З урахуванням наведеного Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення та сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Верховний Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів суди повинні враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.

Строк на оскарження даного рішення у позивача за нормами діючого законодавства обраховується як шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, що рішення оскаржене в адміністративному порядку не було, в разі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду складає один місяць.

05.01.2024р. позивач звернувся до суду із позовом про оскарження спірного ППР від 11.12.2019р., яке оскаржувалось до ДПСУ в адміністративному порядку (скаргу подано 28.12.2019р.). Позивач ствержує, що рішення ДПСУ так і не отримав, у зв`язку із чим вважав скаргу задоволеною, а заборгованість - скасованою. Зазначає, що дізнався про те, що заборгованість не скасовано 01.12.2023р., втім всупереч приписам ч. 4 ст. 161 КАС України, не надав доказів на підтвердження цього доводу. При цьому, суд зауважує, що інформація про заборгованість не свідчить про дату ознайомлення зі спірним ППР.

Відтак, позивач має надати до суду докази ознайомлення ППР №0091055604.

Щодо строків оскарження спірної вимоги.

Відповідно, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання вказаних відносин є Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Зокрема, ч. 1 ст. 25 вказаного Закону № 2464-VI визначено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

Частина 4 статті 25 Закону № 2464-VI визначає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, відповідно, такий строк оскарження, зокрема в судовому порядку визначено - протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги податкового органу.

Таким чином строк на оскарження спірної у даній справі вимоги становить десять календарних днів.

Втім, всупереч приписам ч. 4 ст. 161 КАС України, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на дату ознайомлення позивача зі спірною вимогою, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем строку звернення із наведеною вимогою до суду.

Відтак, позивач має надати такі докази до суду.

Згідно із частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративно судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як убачається з частини 1 статті 123 Кодексу адміністративно судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що позивачем подано до позову клопотання про поновлення цього строку, втім у матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, тому суд вважає подане клопотання необґрунтованим.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2024 року, становить 3028,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, ціна позову становить 202 376,78 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 3035,65 грн. (202 376,78 х 1,5%).

Проте позивачем додано до позову доказ сплати судового збору на суму 3035,65 грн.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, відповідно позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 6 ст. 161 КАС України.

У зв`язку з цим, позивачу та/або представнику позивача у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належні докази поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Указані недоліки повинні бути усунені шляхом надання суду:

- доказу ознайомлення зі спірними ППР та вимоги та обґрунтованої заяви/клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належні докази поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду;

- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3035,65 грн.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ТОВ "ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без руху.

2. Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачеві.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Марич Є.В.