Рішення від 31.01.2024 по справі 320/13003/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року 320/13003/20

Київський окружний адміністративний суд, у складі суддіБалаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 03193459), в якому просить суд:

- визнати протиправним та незаконним лист відповідача від 22.10.2020 №1843/02-06-1-28;

- встановити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4;

- зобов`язати видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 04.04.1986 постійно проживав, навчався та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що дає право позивачу на отримання відповідного статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав. Відтак, суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4.

Листом від 22.10.2020 р., за № 843/02-06-1-28 відповідач відмовив, посилаючись на ст.ст, 11,14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначивши, про необхідність проживання або роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та на те, що на підставі ЗУ «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (від 28 12.2014 р., №76-VIII).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 грудня 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

З аналізу викладених норм вбачається, що особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали, працювали або навчались на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та мають право на встановлення пільг і компенсацій.

Згідно зі статтею 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У свою чергу, Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551).

Згідно з п. 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у встановленні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 04 квітня 1986 року по 01 вересня 1988 року позивач був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_2 , яке відносилося до 4-ї зони посиленого радіаційного контролю,згідно постанови КМ № 106 від 23.07.1991 р. Вказана обставина підтверджується довідкою № 722 від 17.09.2020 р. та довідкою № 723 від 17.09.2020 року.

В період з 01 вересня 1988 року по 27 березня 1992 року позивач навчався у Немішаївському радгоспі-технікумі на денній формі навчання за ОКР «Молодший спеціаліст» за спеціальністю «Зоотехнія», який знаходиться но АДРЕСА_3 , яке відносилося до 4-ї зони посиленого радіаційного контролю згідно постанови КМ № 106 від23.07.1991 р., що підтверджується довідкою№ 410 віл 23.09.2020 р,. дипломом серія НОМЕР_2 )

Крім того, в період з 29 травня 1992 року по 21 грудня 1994 року позивач проходив строкову службу в армії у військовій частині НОМЕР_3 , яка знаходиться в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, яке відносилося до 4-ї зони посиленого радіаційного контролю згідно постанови КМ № 106 від 23.07.1991 року, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_4 , виданим 27 травня 1992 р.)

З 07 березня 1995 року і по даний час позивач працюєі проживає у м. Біла Церква Київської області (паспорт серія НОМЕР_5 , трудова книжка серія НОМЕР_6 ).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 1 січня 1993 року позивач має 6 років шість місяців та 5 днів проживання, навчання та служби в армії на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості позиції відповідача про виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю, суд вважає за необхідне відмітити, що дане правове питання щодо наявності (збереження) у особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи внаслідок змін до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 20 березня 2019 року у справі №697/121/17 дійшов таких висновків.

За статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).

Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року містилося у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов`язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №697/121/17 Верховний Суд зазначив, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.

Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст. 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

На підставі вище наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №697/121/17 дійшла такого висновку про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII: виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд зазначає, що той факт, що позивач свого часу не скористався своїм правом на отримання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) не є підставою для відмови у наданні такого статусу на сьогоднішній день за наявності дотримання умов, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII, відповідно до якого до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

В зв`язку із наведеним, суд вважає рішення відповідача від 22.10.2020 №1843/02-06-1-28 про відмову у визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі відповідного посвідчення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1 - 14.

Згідно з пунктом 2 Порядку №551 Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Згідно з п. 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Посвідчення видаються, зокрема:

потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4);

особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5);

особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).

При цьому суд зазначає, що дійсно видача посвідчень потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 чинним Порядком №551 не передбачена.

Пунктом 12 Порядку №551 вказано, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка (додаток 11), особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.

Отже, Порядок №551 передбачав видачу повторного посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В, у разі втрати або зіпсування такого.

Натомість 04.08.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. N 793 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою в абзацах першому і другому пункту 12 слова і цифри "в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка (додаток 11)," виключено.

Таким чином, чинна редакція пункту Порядку №551 передбачає, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.

Натомість на думку суду відсутність у чинному Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551, правил видачі та зразку відповідного посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) не може позбавити особу на отримання такого статусу за наявності дотримання умов, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII.

При цьому суд наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян не може звужувати чи заперечувати право на отримання відповідного статусу особи-потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, встановленого актом вищої юридичної сили, в даному випадку Законом №796-ХІІ.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу, що подолання суперечностей між законом та нормативно-правовим актом, виданим Урядом (ієрархічна колізія) за загальним правилом відбувається шляхом застосування норм, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають вищу юридичну силу. Тобто, подолання колізії нормативно-правових актів можливо не лише шляхом приведення нормативно-правового акта нижчого рівня у відповідність акту вищого рівня.

Зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина 3 статті 7).

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 796-ХІІ, оскільки відсутність у Порядку №551 правил видачі та зразка посвідчення особи-потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не може позбавити особу на отримання такого статусу.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях та визнана судом протиправною, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачазобов`язати видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4.

Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність дій при прийнятті відмови під час розгляду звернення позивача по вирішенню питання про визнання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та видачі відповідного посвідчення, не надав.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн., що підтверджується квитанціями від 30.11.2020 та від 14.01.2021 року.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської обласної державної адміністрації на суму 2522,40 грн.

Керуючись статями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати лист Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 22.10.2020 №1843/02-06-1-28.

Встановити ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4.

Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2522,40 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві грн 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 03193459).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.