Рішення

від 01.02.2024 по справі 340/7085/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/7085/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави: Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Перший заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави: Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин" площею 2,0000 га, що знаходиться в адміністративних межах Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;

- зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин" площею 2,0000 га, що знаходиться в адміністративних межах Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області шляхом винесення на розгляд сесії Олександрівської селищної ради питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, на якій розташовано гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин", вчинення дій щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, на території Олександрівської селищної ради знаходиться гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення ''Витоки р. Тячмин'' площею 2,0000 га у межах с. Настине, проте на даний час межі території гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення не визначено, документація із землеустрою відсутня. Зазначене свідчить про невжиття Олександрівською селищною радою належних заходів щодо забезпечення охорони довкілля та є наслідком тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж зазначеної гідрологічної пам`ятки природи.

Ухвалою судді від 28.08.2023 року відкрито провадження у даній справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вказану ухвалу, направлено на офіційну електронну адресу Олександрівської селищної ради (а.с.119-120), підтвердження про отримання ухвали судді надійшо на адресу суду.

Олександрівська селищна рада відзив на позов до суду не подала.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що рішенням тринадцятої сесії Кіровоградської обласної ради двадцять першого скликання №187 від 19.02.1993 року ''Про заповідні території та об`єкти місцевого значення'' до складу природно-заповідного фонду області внесено та оголошено гідрологічною пам`яткою природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин'' площею 2,0000 га.

Прокурор вказує, що у відповідності з картами первинного обліку територій та об`єктів природо-заповідного фонду України територія площею 2,0000 га розташована в межах с.Настине колишньої Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та була підпорядкована вказаному органу місцевого самоврядування.

11.11.2002 року Вищеверещаківською сільською радою узято на себе охоронне зобов`язання № МПг 22-564 щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин''.

Відповідно до Постанови Верховної ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ ''Про утворення та ліквідацію районів'' та Розпорядження Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 ''Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Кіровоградської області'' територія Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області увійшла до складу об`єднаної територіальної громади Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Вищеверещаківської сільської ради.

Відповідно до статті 27 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Згідно статті 28 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За інформацією Олександрівської селищної ради №2029/02.1-16 від 09.08.2023 на даний час межі території гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення ''Витоки річки Тясмин'' площею 2,0000 га не визначено, документація із землеустрою відсутня.

Вказане також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.08.2023 за № 10-22-0.555,2-1840/290-23, згідно якого документація із землеустрою на пам`ятку природи місцевого значення ''Витоки р.Тясмин'' (розташована в межах с.Настине Олександрівського (нині Кропивницького) району Кіровоградської області) відсутня. Документація із землеустрою із встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки не виготовлялася.

Доказів, які б спростовували наведені факти, відповідачем суду не надано.

Вважаючи, бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо невиконання обов`язку у проведенні робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення ''Витоки р. Тясчмин'' площею 2,00 га протиправною, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України ''Про прокуратуру'' від 14.12.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття ''інтереси держави'', висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що ''інтереси держави'' є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття ''інтереси держави'' має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України ''Про прокуратуру''.

Відтак, суд вважає, що ''інтереси держави'' охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація ''інтересів держави'', особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі ''Ф.В. проти Франції'' (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частино 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

В даному позові прокурор зазначив, що гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин'' площею 2,0000 га з 1993 року до листопада 2020 року перебувала у віданні Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, а з листопада 2020 року до теперішнього часу перебуває у віданні Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області. Відповідачем до цього часу не здійснено жодних заходів щодо приведення об`єкту природно-заповідного фонду гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин'' площею 2,0000 га у відповідність до вимог чинного законодавства.

Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій, ніж визначені в ч. 1 ст. 60 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'', покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань ст. 60 цього Закону.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, до яких відноситься і гідрологічна пам`ятка природи, віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 11 Закону України ''Про природно-заповідний фонд'' обласні державні адміністрації є уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань ст. 60 цього Закону.

Статтею 28 цього ж Закону визначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За викладених обставин гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин'' площею 2,00 га, розташована на землях комунальної власності Олександрівської селищної ради та перебуває у її віданні, а відтак саме вона має здійснювати охоронні заходи щодо вказаного об`єкта природно-заповідного фонду з метою його збереження.

Статтею 8 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' визначено основні засоби збереження територій та об`єктів природнозаповідного фонду серед яких встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За приписами статті 7 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' та землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, аналогічною є норма статті 43 ЗК України.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 61 Закону України ''Про охорону земель'' ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру ст. 79-1 ЗК України.

Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються, зокрема, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу ст. 47 Закону України ''Про землеустрій''.

За цією ж нормою проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Згідно зі статтею 26 Закону України ''Про землеустрій'' замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до абз. ''в'' частини 2 статті 25 Закону України ''Про землеустрій'' до документації із землеустрою належать проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історикокультурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України ''Про землеустрій'' рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до статті 22 Закону України ''Про землеустрій'' є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Відповідно до статті 12 ЗК України повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, до яких відноситься і гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення ''Витоки річки Тясмин'', віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить також:

а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України ''Про землеустрій'' рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Державою делеговано відповідні повноваження у сфері охорони об`єктів та територій природно-заповідного фонду органам місцевого самоврядування.

Зокрема статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, серед яких організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Статтею 19 Закону України ''Про землеустрій'' передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесена, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Згідно статті 55 Закону України ''Про землеустрій'' встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Статтями 125 та 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень''.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За викладених обставин, саме відповідач має сприяти охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, в даному випадку Олександрівська селищна рада Кіровоградської області має попіклуватися про дотримання охоронного режиму розміщеного на її території об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ''Витоки р.Тясмин'' площею 2,0000 га, шляхом здійснення робіт із землеустрою із відведення та винесення в натуру (на місцевості) меж земельної ділянки такого об`єкта, маючи для цього законні підстави та необхідні економічні важелі.

Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпунктів 34, 37 частини 1 статті 26 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Таким чином, з огляду на зміст зазначених норм, на відповідача покладається обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою на пам`ятку природи місцевого значення організації і встановлення меж території, здійснення контролю за його виготовленням.

Водночас, через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, межі об`єкта гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення ''Витоки р. Тясмин'' в натурі (на місцевості) до теперішнього часу не визначені.

З огляду на ситуацію яка склалась існує небезпека використання території ботанічної пам`ятки природи (земельної ділянки) не за цільовим призначенням, знищення ботанічної пам`ятки природи, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити заходів з винесення меж гідрологічної пам`ятки природи та закріплення її меж в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури (вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400; код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави: Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації (вул. В. Чміленка, 84/37, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 38802449) та Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) (вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103; код ЄДРПОУ 43877118) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Незалежності України, 42 А, смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 27300; код ЄДРПОУ 04364035).

Визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин" площею 2,0000 га, що знаходиться в адміністративних межах Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин" площею 2,0000 га, що знаходиться в адміністративних межах Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області шляхом винесення на розгляд сесії Олександрівської селищної ради питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, на якій розташовано гідрологічну пам`ятку природи місцевого значення "Витоки р.Тясмин", вчинення дій щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації речового права на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК