Рішення

від 31.01.2024 по справі 420/31102/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31102/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС Одеській області форми Ф від 22.05.2023 р. №2034346-2409-1509 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 29679,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом безпідставно нараховано суму податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), оскільки не враховано, що позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать їй на праві власності, відносяться до будівель (споруд) призначення яких для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, у силу приписів пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування..

Відповідач - Головне управління ДПС у Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№ ЕС/3260/24 від 23.01.2024 р.), наголошуючи, зокрема, що згідно Доповідної записки від Причорноморського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області було проведено інвентаризацію боргу в ІКП по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості КБК 18010300 по фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). На підставі управлінського рішення проведено скасування 29.12.2023 року в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010300) у сумі 29679,00 грн.

29.01.2024 року до суду представником ОСОБА_1 була надана відповідь на відзив (вхід. № ЕС/4230/24), в якій, серед іншого, наголошено, що наведені відповідачем підстави для скасування ППР від 22.05.2023 не містять жодного зв`язку з підставами пред`явленого позову та не є релевантними доводам позивачки. Відповідач у своєму відзиві не надає жодної правової оцінки аргументам ОСОБА_1 , а тому одне лише скасування оспорюваного акту з технічних причин, не може свідчити про відмову від визначення відповідних податкових зобов`язань Відповідачем шляхом прийняття аналогічних податкових-повідомлень рішень в майбутньому.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/31102/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 456,6 кв. м., літ. «Б,В» що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 власності позивача на нерухоме майно було зареєстроване Рішенням державного реєстратора від 04.06.2019 p. № 47186901. Вищевказана інформація про характеристики будівель ОСОБА_1 підтверджується також правовстановлюючими документами та технічним паспортом, виготовленим на замовлення Позивача.

Також, відповідно до Висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 від 17.11.2022 р. №305, зазначено, що належні їй на праві власності нежитлові будівлі, загальною площею 456,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи результати їх технічної інвентаризації, огляду та функціонального призначення, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказані будівлі та споруди використовуються власником в сільськогосподарському товаровиробництві для зберігання сільськогосподарського інвентарю та техніки, вирощеної сільськогосподарської продукції, мінеральних добрив, резервуарів з технічною водою для поливу тощо. Ознак самочинної реконструкції нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено

Водночас, з урахуванням положень п.п. 266.7.1, п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено податкове повідомлення рішення форми Ф №2034346-2409-1509 від 22.05.2023 року щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 29679,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення про визнання суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протиправним, позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області форми Ф від 22.05.2023 р. №2034346-2409-1509 винесене контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та всупереч положенням чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Суд зауважує, що встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, із встановленого вище вбачається, що для застосування підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно з`ясувати, по-перше, що власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), є сільськогосподарським товаровиробником, а по-друге, що об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером № 5121081700:01:001:0757, площею 1,5046 га, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2021 року № 251058628, та рішенням Вигодянської сільської ради від 04.03.2021 року.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 456,6 кв. м., літ. «Б,В» що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

При цьому, на думку, Головного управління ДПС в Одеській області, позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, та відповідно на неї не поширюється пільга, передбачена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Так, суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як у даному випадку, йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років №2238-III від 18.01.2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис №575-VI від 23.09.2008 року: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у Постанові по справі №560/168/19 від 26.11.2020 року, у постанові по справі №820/3705/17 від 18.05.2021 року.

Верховний Суд розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у Постанові від 24.04.2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом ж, зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, у тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України №2628-VIII від 23.11.2018 року, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено у новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Суд зауважує, що згідно Висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 від 17.11.2022 р. №305, належні на праві власності позивачеві нежитлові будівлі, загальною площею 456,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи результати їх технічної інвентаризації, огляду та функціонального призначення, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказані будівлі та споруди використовуються власником в сільськогосподарському товаровиробництві для зберігання сільськогосподарського інвентарю та техніки, вирощеної сільськогосподарської продукції, мінеральних добрив, резервуарів з технічною водою для поливу тощо. Ознак самочинної реконструкції нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено

Також, у Довідці Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області від 15 вересня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5123783000:01:001:0453, зазначено, що земельна ділянка під нежитловою будівлею, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5121081700:01:001:0757, загальною площею 1,5046 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства) перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Вказане нерухоме майно (нежитлова будівля) та земельна ділянка використовується власником в сільськогосподарських цілях з метою зберігання господарського інвентарю, техніки, вирощеної сільськогосподарської продукції, добрив тощо.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що об`єкти нерухомості нежитлові будівлі загальною площею 456,6 кв. м., літ. «Б,В» що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5121081700:01:001:0757, площею 1,5046 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які належать позивачу на праві власності та використовуються в господарській діяльності, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а відтак, нежитлова нерухомість ОСОБА_1 , не може бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у силу положень підпункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, зважаючи на викладене, оскільки позивач звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС Одеській області форми Ф від 22.05.2023 р. №2034346-2409-1509 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 29679,00 грн., - є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, є правомірними, а отже, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС Одеській області форми Ф від 22.05.2023 р. №2034346-2409-1509 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 29679,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 31.01.2024 р., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період часу з 08.01.2024 р. по 22.01.2024 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко