Рішення

від 01.02.2024 по справі 440/17936/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17936/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 № Ф-20631-51/1231 на суму 20612,02 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказував на протиправне нарахування боргу зі сплати єдиного внеску, оскільки дана заборгованість відсутня.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 13.12.2023 забезпечено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги. Зупинено стягнення в межах виконавчого провадження № 73208385 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 20631-51/1231-У, виданої 16 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 20612,02 грн до набрання законної сили судовим рішенням за позовом про скасування вимоги про сплату боргу від 16 червня 2023 року № Ф - 20631-51/1231-У.

04.01.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Стверджував, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску незалежно від того, чи є такі особи на даний час одночасно найманими працівниками (а.с. 51-53).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пунктів 6 та 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 16.09.2010 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (а.с. 15).

У передбаченому законом порядку позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2380 від 16.10.2018 (а.с. 10).

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 26.10.2018 № 1816020700007 адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючому органі 26.10.2018 за № 4102 (а.с. 11).

12.02.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) № Ф-20631-51/1645 на загальну суму 11016,72 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного від 05.08.2020 по справі № 440/2803/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-20631-51/1645 (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/90781446).

09.11.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області здійснено нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило вимогу про сплату цього боргу № Ф-20631-51/6703 на суму 17312,02 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного від 15.04.2021 по справі № 440/1700/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року № Ф-20631-51/6703 (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reestr.court.gov.ua/Review/96453936).

16.06.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області здійснено нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску, та сформувало й направило вимогу про сплату цього боргу № Ф-20631-51/1231 на суму 20612,02 грн (а.с. 6).

Як слідує із відзиву на позов та витягу з інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску, заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 20612,02 грн (а.с. 51 зворотній бік, 59-63) виникла за рахунок щоквартальних нарахувань:

- 08.02.2019 платником самостійно сплачено - 2457,18 гривень;

- по строку сплати 19.04.2019 нараховано 2754,18грн., за 1-квартал 2019 року;

- по строку сплати 02.05.2019 нараховано 2457,18грн., за 4-квартал 2018 року, згідно поданого звіту за 2018 рік від 08.02.2019 № 1340;

- по строку сплати 19.07.2019 нараховано 2754,18грн., за 2-квартал 2019 року;

- по строку сплати 21.10.2019 нараховано 2754,18грн., за 3-квартал 2019 року;

- по строку сплати 20.01.2020 нараховано 2754,18грн., за 4-квартал 2019 року;

- по строку сплати 21.04.2020 нараховано 2078,12грн., за 1-квартал 2020 року;

- по строку сплати 20.07.2020 нараховано 1039,06грн., за 2-квартал 2020 року;

- по строку сплати 19.10.2020 нараховано 3178,12грн., за 3-квартал 2020 року;

- по строку сплати 21.01.2021 нараховано 3300,00грн., за 4-квартал 2020 року.

Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За визначенням підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзац 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Доказів здійснення позивачем адвокатської діяльності та отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально в ході розгляду справи не встановлено та відповідачем не надано.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що з 16.09.2010 року позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Славутич-Руда-Україна".

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форми ОК-5 та форми ОК-7) вбачається, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період сплачувався роботодавцем ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (ідентифікаційний код - 30267321) та ДП "Ферротранс" (ідентифікаційний код - 25642707) за позивача як застраховану особу (а.с. 16-19).

Таким чином, підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачувався страхувальниками - його роботодавцями ТОВ "Славутич-Руда-Україна" та ДП "Ферротранс".

Відповідачем до суду не надано будь - яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в період, за який позивачу нараховано недоїмку згідно з оскаржуваною вимогою, позивач не здійснював самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи.

Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, суд вважає, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 16.06.2023 № Ф-20631-51/1231 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 20612,02 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 року, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).

Враховуючи встановлені обставини та викладені норми законодавства, висновки Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки винесена відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 № Ф-20631-51/1231 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 №Ф-20631-51/1231.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1878,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко