Рішення

від 01.02.2024 по справі 460/130/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2024 року м. Рівне№460/130/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп" доРівненська митниця про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Євромоторс Груп» (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №204060/2023/000037/2 від 28.11.2023 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 12 березня 2021 року між італійською фірмою F.I.R. SAS DI F.I.R SERVIZI SRL, як Продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп", як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів №3/2021 на поставку товарів запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів. З метою митного оформлення товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №23UA204060011909U0 від 27.11.2023, в яких митна вартість вказаного товару визначена за першим методом, тобто за ціною договору.

При цьому, до митного оформлення було подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаних товарів, однак, на думку позивача, відповідач безпідставно витребував у нього додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару. Надалі, відповідачем протиправно, в порушення нормстатті 57 Митного кодексу Українита за наявності необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено коригування митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару позивач вважає протиправним, з огляду на що звернувся до суду та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

18.01.2024 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що при проведенні у відповідності до положеньстатті 54 Митного кодексу Україниконтролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією було встановлено, що у документах наданих декларантом митному органу для підтвердження митної вартості товару було відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів.

Також відповідач зауважив, що в інформації наданій декларантом наявні окремі розбіжності та неточності та не містилися всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Посадовими особами митного органу позивачу було направлено вимогу про необхідність надання додаткових документів, яку позивачем не було виконано належним чином. Тому, відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно достатті 262 КАС Українив порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертоїстатті 229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

12 березня 2021 року між італійською фірмою F.I.R. SAS DI F.I.R SERVIZI SRL, як Продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп", як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів №3/2021. Предметом Договору згідно пункту 1.1 є товар запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці. Пунктом 2.2 Договору визначені умови поставки товарів FCA VILLORBA (TV) Італія. Відповідно до Розділу 4 Договору Покупцем здійснюється 100% передоплата за товар до відвантаження згідно проформи-інвойсу.

В рамках даного Договору Продавцем було продано Покупцеві частини до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (описові частини граф митної декларації). Відповідно до рахунку-фактури Продавця №5/2023 від 02.10.2023 за платіжною інструкцією від 10.10.2023 за №33JBKLNА Покупцем перераховано 12035,00 євро на рахунок Продавця (код SWIFT-транзакції NJBKLNААО83Z0GO), після чого товар був відправлений Покупцеві.

На виконання умов Контракту товар було ввезено на митну територію України. Декларантом позивача було оформлено та подано Рівненській митниці митну декларацію №23UA204060011909U0 від 27.11.2023, за якою було заявлено до митного оформлення наступні товари: запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю на загальну суму поставки 16090,00 Євро. Митна вартість імпортованих товарів визначена за першим методом за ціною договору.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до МД були надані також наступні документи: митна декларація країни відправлення MRN №23ITQTI01UD35448F2 від 22.11.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) №3/2021 від 12.03.2021 з додатками, CMR №078821 від 22.11.2023, рахунок-фактура №4/VEХ від 14.11.2023, деталізацію до рахунку-фактури №4/VEХ від 14.11.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.11.2023 за №35JBKLNВ (код SWIFT-транзакції NJBKLNВGO8AU7MZ), транспортні документи (Договір на перевезення №02/01/2022 від 02.01.2022, рахунок за надані авто послуги №2301 від 24.11.2023, заявка на міжнародне перевезення вантажу №20-11 від 20.11.2023, довідка про вартість перевезення вантажу №256 від 24.11.2023), комерційну пропозицію б/н від 01.11.2023, протокол узгодження ціни б/н від 08.11.2023 до контракту №3/2021, прибуткова накладна №45 від 28.08.2023, бухгалтерська довідка до рахунку №1/VEХ від 06.03.2023, інформаційна специфікація Продавця, Покупця до інвойсу №4/VEХ від 14.11.2023 тощо.

21.11.2023 року посадовою особою митниці повідомленням №547621 було вказано на виявлення «розбіжностей та неточностей» та витребувано у декларанта додатково товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Листом від №27/11 від 27.11.2023 року декларантом повідомлено про відсутність інших документів, окрім поданих.

28.11.2023 за результатами опрацювання поданої митної декларації та доданих до неї документів відповідачем винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204060/2023/000088 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2023/000037/2 відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом через виявлення «окремих розбіжностей та неточностей», ненадання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно переліку митних декларацій, водночас митну вартість скориговано за шостим (резервним) методом визначення митної вартості.

Статтею 55 МК України визначено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 55 МК України, 28.11.2023 року за митною декларацією №23UA204060011961U4 товар випущений у вільний обіг.

Судом досліджено обставини, на які покликався позивач, зокрема щодо наявності судових рішень у ідентичних справах, за участі того самого позивача, відповідача, стосовно поставок товарів від того самого експортера тому самому імпортерові в рамках одного і того самого договору №3/2021 від 21 березня 2021 року, зокрема які були предметами судових розглядів Рівненського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду, справи: №460/5973/21, №460/14372/21, №460/1345/22, №460/1397/22, №460/17111/22. Встановлено, що судовими рішеннями у даних справах, які набрали законної сили, встановлено зокрема незаконність тверджень та вимог митного органу в частині відмінності у нумераціях рахунків-фактур у митних деклараціях країни відправлення як на обставину, що впливає на рівень митної вартості товарів, враховуючи відсутність підтвердженого не співпадіння змісту даних документів.

Аналогічно в судових рішеннях, що набрали законної сили, враховано та надано відповідної правової оцінки роз`ясненням АТ КБ «Приватбанк» про відповідність нормам чинного законодавства України проведення розрахункових операцій із використанням рахунків банків-посередників та перевірку дійсності платежу банком-респондентом.

Відповідно до ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд погоджується, що із наданих до митного оформлення документів, долучених до митної декларації №23UA204060011909U0 можна однозначно прослідкувати як формування ціни товару, так і порядок і дійсність її сплати у заявленому розмірі, що серед іншого підтверджується проведеним SWIFT-платежем із наданням митному органу, та в подальшому суду, відповідного платіжного документу.

Твердження митного органу про наявність інформацієї стосовно вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації наявної ЄАІС Держмитслужби згідно переліку митних декларацій, саме по собі, на думку суду, що ґрунтується на приписах глав 8-9 Митного кодексу України, не може бути підставою для коригування митної вартості.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї ситуації, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 7 Митного кодексу Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першоїстатті 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зістаттею 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другоюстатті 53 Митного кодексу Українивизначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу Українивстановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятоїстатті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини першоїстатті 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другоюстатті 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

Частиною третьоюстатті 54 Митного кодексу Українипередбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною шостоюстатті 54 Митного кодексу Українивизначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першоюстатті 55 Митного кодексу Українивстановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною першоюстатті 57 Митного кодексу Українизакріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини другої-третьоїстатті 57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четвертастатті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини третьоїстатті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини четвертоїстатті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятоюстатті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятоюстатті 58 Митного кодексу Українивстановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятоюстатті 58 Митного кодексу Українивизначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини другоїстатті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей та розбіжностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Як з`ясовано судом, обґрунтовуючи рішення про коригування митної вартості №204060/2023/000037/2 від 28.11.2023, відповідач покликався на виявлення «окремих розбіжностей та неточностей» (гр.33 Рішення), ненадання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості товарів згідно з переліком митних декларацій.

Проте, суд критично оцінює такі аргументи відповідача і з цього приводу зауважує наступне. На переконання суду, вказання в якості розбіжностей митним органом на обставини, які неодноразово були визнані протиправними судовими рішеннями, які набрали законної сили, суперечить приписам чинного митного законодавства та логіки та однозначно не може свідчити про заниження митної вартості.

Що стосується інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби, то така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.

Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

Крім того, відповідачем не долучено о відзиву на позовну заяву копій митних декларацій, що стали підставою для спірного коригування митної вартості, що позбавляє суд можливості встановити коректність використання таких джерел в якості бази для порівняння та суперечить приписам ч.2 статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у нього сумнівів є не логічними, при цьому, відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Суд наголошує, що в частині третійстатті 53 Митного кодексу Українипередбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другоїстатті 55 Митного кодексу України.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини п`ятоїстатті 242 КАС Українивраховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у частині другійстатті 53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу Українипідстав для витребування у позивача додаткових документів.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд констатує, що рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2023/000037/2 від 28.11.2023 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другійстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За приписами частини першої та другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позов належить задовольнити частково.

За правилами частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 10180,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1296 від 03.01.2024, яка наявна в матеріалах справи, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці

Відтак, на користь ТОВ «Євромторс Груп» слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці, документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 10180,53 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ТОВ «Євромторс Груп» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №204060/2023/000037/2 від 28.11.2023 .

Стягнути на користь ТОВ «Євромторс Груп» суму судового збору у розмірі 10180,53 грн (десять тисяч сто вісімдесят грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп" (вул. Чехова, буд. 4-І,м. Ірпінь,Бучанський р-н, Київська обл.,08201, ЄДРПОУ/РНОКПП 43275900)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.Є. Махаринець