Рішення

від 31.01.2024 по справі 600/3923/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/3923/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю Дор-Буд Інвест СВ про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В С Т А Н О В И В:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить: стягнути з ТОВ Дор-Буд Інвест СВ на користь Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 11481,04 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок.

В обґрунтування позовних вимог Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначало, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 звітний рік, у зв`язку з чим до відповідача була застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 11005,60 грн яку останній зобов`язаний був самостійно сплатити до 17.04.2023 року. У зв`язку з несплатою адміністративно-господарської санкції у встановлений строк позивачем нараховано пеню у сумі 475,44 грн. Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеня на загальну суму 11481,04 грн, у добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 відкрито провадження в адміністративні справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття провадження в даній адміністративній справі та призначення її до розгляду повідомлено відповідача за зареєстрованим місцезнаходженням згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується довідкою Укрпошти від 23.06.2023. Згідно вказаної довідки, рекомендоване поштове відправлення, адресоване відповідачу, повернуто до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" .

Частиною 6 ст. 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є, в т. ч. день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи приписи ст. 251 КАС України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, незважаючи на невручення поштових відправлень останньому з незалежних від суду причин.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дор-Буд Інвест СВ (код ЄДРПОУ 39794680) зареєстроване як юридична особа 18.05.2015 за місцезнаходженням проспект Незалежності, буд. 106, офіс 220, м. Чернівці, що підтверджується відомостями з ЄДР.

Дослідженням розрахунку сум адміністративно-господарський санкцій, що підлягають сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік судом встановлено, що кількість не працевлаштованих осіб з інвалідністю становить 1 особа, а сума штрафних санкцій по зазначеному підприємцю становлять 11005,60 грн.

У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю здійснило розрахунок пені у розмірі 475,44 грн.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина 3 ст.18-1 Закону №875-ХІІ).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Підпунктом 1 пункту 6 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо: організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики від 27.08.2020 року №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/3529 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено форму звітності №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" та Інструкції щодо її заповнення.

Поряд з цим, п. 1.4, 1.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН. Така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Тобто законом передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, то він своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку виконав обов`язок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії).

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Суд також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 2.06.2018 у справі №806/1368/17, в якому вказано про те, що за змістом ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ("Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні") пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім цього, згідно з ч. 1 та 2 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону №875-ХІІ).

Частиною 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

На фізичних осіб, які використовують найману працю покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Поряд з цим, законом не визначено обов`язку фізичних осіб, які використовують найману працю здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 15.04.2019 № 824/370/17-а, від 27.02.2020 у справі №400/1254/19.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 по справі № 440/2008/19 також наведено висновок про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Водночас, у названій вище постанові наголошено на тому, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Наведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною і у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Однак нормами чинного законодавства на підприємства не покладено обов`язку щодо самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.

Поряд з цим, обов`язком підприємства є вжиття необхідних заходів по створенню робочих місць, зокрема, створити робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувати про це відповідні установи. І при цьому, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є саме подача звіту форми № 3-ПН.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було подано звітів форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у 2022 році, обов`язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не надано інформацію до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, суд вважає, що подання відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік форми №10-ПОІ (річна) не звільняє від обов`язку також подавати звітність до державної служби зайнятості.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо не створення відповідачем умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Стосовно самої вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з відповідача господарських санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовується як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення. У разі доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

На переконання суду, позиція позивача щодо того, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, а тому лише вони несуть відповідальність за працевлаштування інвалідів, ґрунтується на невірному тлумаченні статті 20 Закону №875-XII, яку необхідно тлумачити системно із врахуванням положень статей 17, 18, 18-1 зазначеного Закону та положень Господарського кодексу України. При цьому, об`єктивна сторона складу правопорушення виражається у невжитті заходів щодо створення та виділення у нормативній кількості робочих місць для інвалідів, або у подальшій відмові роботодавця прийняти інваліда на створене робоче місце без наявності передбачених законом підстав (невідповідності умов та характеру праці стану здоров`я інваліда, невідповідності інваліда кваліфікаційним вимогам). У випадку, якщо роботодавець виділив та створив робочі місця у кількості, розрахованій відповідно до нормативної, та подав до органів державної служби зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів, він вважається таким, що виконав свій обов`язок належним чином.

Водночас, варто зазначити, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду постанові від 10.07.2018 у справі №808/2646/15.

Оскільки, як вже було встановлено судом, відповідачем у 2022 році не було виконано обов`язку щодо надання інформації до державної служби зайнятості, яка необхідна для організації працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що відповідачем не були виконані вимоги Закону №875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, при цьому причини не працевлаштування осіб з інвалідністю залежали саме від самого роботодавця, тому в його діях наявний склад правопорушення і на нього може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції та пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, у зв`язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов`язаний був самостійно сплатити до 17.04.2023 на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції та пеня у розмірі 11481,04 грн. Проте, дана сума відповідачем не сплачена, доказів зворотного до суду не надано.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов у встановлений судом строк. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми адміністративно-господарських санкцій на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача у цих правовідносинах відповідачем суду не подано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 77, 139, 241 - 255, 257-263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дор-Буд Інвест СВ адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 11481,04 грн на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Героїв Майдану, 87-Г, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 21415797);

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Дор-Буд Інвест СВ (проспект Незалежності, буд. 106, офіс 220, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39794680).

Суддя В.К. Левицький