Постанова

від 01.02.2024 по справі 460/18216/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18216/23 пров. № А/857/22447/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима В.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаКорень О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Підприємства Клевань «Комунсервіс» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/18216/23 за адміністративним позовом Підприємства Клевань «Комунсервіс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Друзенко Н.В. в м. Рівне Рівненської області 30 жовтня 2023 року за правилами письмового провадження (без повідомлення сторін), -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Клевань «Комунсервіс» (далі також Підприємство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305.

25.09.2023 представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою суду першої інстанції від 25.09.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

27.10.2023 від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Підприємства про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву залишено без розгляду.

З ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач, оскарживши її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена ухвала суду прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає те, що судом першої інстанції було покладено надмірний тягар доказування саме на позивача, що є порушенням частини другої статті 77 КАС України, оскільки відповідач не довів факт отримання Підприємством оскаржуваних податкових повідомлень-рішень раніше, ніж зазначає позивач (23 травня 2023 року), а також не долучив до матеріалів справи таких доказів.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта просила задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ним було заявлене клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Дане клопотання було задоволено апеляційним судом, однак представник відповідача, який мав приймати участь в судовому засіданні не зміг забезпечити підключення до віфдеоконференції, організованої судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи положення даної правової норми, а також частини другої статті 313 КАС України, апеляційним судом прийнято рішення про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки предметом позову є оскарження податкових повідомлень-рішень, датованих 29 травня 2019 року, то позивач, звертаючись до суду з даним позовом 20 липня 2023 року, пропустив, визначений нормами КАС України, шестимісячний строк звернення до суду більш ніж на три календарних роки. Щодо доводів позивача про те, що ним була використана процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак і не пропущено строк звернення до суду, в ухвалі суду від 30 жовтня 2023 року зазначено, що скарга позивача до ДПС України подана з пропуском строку на таке оскарження, а тому була залишена без розгляду. Відтак, дане рішення (про залишення скарги платника податків без розгляду) не є рішенням по суті скарги і позивачем не було застосовано процедуру адміністративного оскарження.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 КАС України).

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом з приводу застосування строків звернення до суду у цих випадках висловлена правова позиція, яка викладена у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, і передбачає, що пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), який є спеціальною нормою, прямо встановлює строк для звернення до суду в разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Приписами частини третьої статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ) дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305.

Також установлено, що податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305 були оскаржені платником податків в межах процедури адміністративного узгодження лише 20.06.2023, тобто в строк, який перевищує більше ніж на чотири роки той, який визначений законодавством.

Відповідно до цього, рішенням ДПС України №17878/6/99-00-06-01-03-06 від 05.07.2023 скаргу платника податків залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строків на адміністративне оскарження.

Суд першої інстанції констатував, що рішення ДПС України від 05.07.2023 № 17878/6/99-00-06-01-03-06 не є рішенням по суті скарги, а тому зазначене рішення не є рішенням контролюючого органу вищого рівня, прийнятим за результатами розгляду скарги платника на податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305 в рамках процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що оскільки в даному випадку позивачем не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), тому процесуальний строк звернення до суду становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач у апеляційній скарзі не оспорює такі висновки суду першої інстанції, водночас покликається на те, що відповідач не довів факт отримання Підприємством оскаржуваних податкових повідомлень-рішень раніше, ніж у травня 2023 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, ключовим є встановлення дати отримання останнім спірних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду Підприємство вказує, що про існування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305 дізналось у травні 2023 року, не погоджуючись з якими, 20.06.2023 було подано скаргу до ДПС України, рішення за наслідками розгляду якої отримано 12.07.2023.

Разом з тим, у рішенні ДПС України від 05.07.2023 № 17878/6/99-00-06-01-03-06 вказано, що скарга позивача від 20.06.2023 подана з порушенням 10-денного терміну встановленого пунктом 56.3 статті 56 ПК України. Клопотанням про поновлення пропущеного строку подано не було. Зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 29.05.2019 та надіслані засобами поштового зв`язку за місцем податкової адреси, та вручені 26.06.2019 (згідно штрих коду рекомендованого повідомлення за даними Укрпошти № 3302301340211).

Також, судом першої інстанції встановлено, що у скарзі позивача від 20.06.2023 зазначено про те, що спірні податкові повідомлення-рішення вже було отримано підприємством при отриманні позовних заяв щодо стягнення податкового боргу влітку 2020 року.

Більше того, судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 460/4615/23, яке набрало законної сили 16.11.2023, адміністративний позов ГУ ДПС до Підприємства задоволено повністю. Предметом розгляду у справі № 460/4615/23 стало стягнення з Підприємства податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень рішень від 29.05.2019 №№ 0001311305, 0001301305, 000132135, тобто, зокрема і тих, що оскаржуються у справі, що розглядається.

Так, в межах розгляду справи № 460/4615/23 судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 685770,27 грн. Дана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень рішень від 29.05.2019 №№ 0001311305, 0001301305, 000132135 та нарахованої пені. Зазначені податкові-повідомлення рішення були направлені на адресу відповідача у порядку статті 59.1 ПК України, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Аналогічні висновки щодо отримання Підприємством спірних у справі, що розглядається, податкових повідомлень-рішень у 2019 році та наявності внаслідок цього узгоджених податкових зобов`язань містяться у рішеннях Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (справа № 460/4573/19) та від 26 серпня 2022 року (справа № 460/6565/21).

На підставі приписів частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Усе вищенаведене спростовує той факт, що про існування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0001301305 та 0001321305 Підприємство дізналось у травні 2023 року.

У той же час, суд звертає увагу, що позивач ніяким чином не спростовує факт отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 26.06.2019 та не надає доказів на підтвердження своїх доводів про те, що йому стало відомо про наявність останніх лише у травні 2023 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Підприємством пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду не можуть вважатися поважними.

Відтак, з`ясувавши після відкриття провадження у справі про те, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 123 КАС України, оскільки надав позивачу можливість повідомити про причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності.

Колегія суддів наголошує, що сутність інституту визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Однак, доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали Підприємству скористатись правом на звернення із позовною заявою у межах визначеного КАС України строку, позивач не зазначає та не надає.

Посилання позивача на неврахування судом першої інстанції при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду принципу офіційності є безпідставними, позаяк при вирішенні означеного питання згідно приписів КАС України вирішальним є поважність/неповажність наведених позивачем причин та обставин, існування яких мало наслідком несвоєчасне звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції встановлено сукупність умов для застосування положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, що свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду, чого позивачем зроблено не було.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, а тому доводи апелянта слід відхилити як необґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 308, 310, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства Клевань «Комунсервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/18216/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 01.02.2024