Ухвала

від 01.02.2024 по справі 420/18037/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 420/18037/23

адміністративне провадження № К/990/2917/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №420/18037/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, про:

- визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2022 №2000418-2411-1503;

- визнання протиправною і скасування податкової вимоги №0000241-1307-1532 від 28.03.2023;

- визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №1926394-2409-1503.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023, залишеним без змі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 позов задоволено.

22.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №420/18037/23, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас, скаржником не зазначено підстави відкриття касаційного провадження та їх обгрунтування відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а лише викладено обставини справи та процитовано окремі норми процесуального права. .

Верховний Суд не може самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі абстрактно посилається на ухвалення приведених ним судових рішень у справах з подібними правовідносинами, що фактично полягає лише у загальних характеристиках предмета спору.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі №640/902/19.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №420/18037/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко