Постанова

від 24.01.2024 по справі 761/25311/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року місто Київ

справа № 761/25311/20-ц

провадження № 22-ц/824/4666/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеус А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ломановим Денисом Олександровичем,

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О.,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між подружжям розірвано на підставі рішення суду від 13 березня 2014 року. Відповідач жодним чином не приймав участі у житті дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток. Окремі декілька зустрічей мали вкрай негативні наслідки для психоемоційного стану дитини. ОСОБА_4 не бажає спілкуватися та бачитися з батьком. Зустрічі з батьком пригнічують дитину та змушують дитину страждати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Ломанов Д.О. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів справи, надання оцінки доказам лише однієї сторони.

Судом першої інстанції не взято до уваги висновок психологічного обстеження.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини. Позивачем не доведено необхідності застосування стосовно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення батьківських прав.

Судом першої інстанції не взято до уваги розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 365 від 30 липня 2020 року «Про встановлення гр. ОСОБА_2 графіка побачень з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким ОСОБА_2 було визначено порядок участі відповідача у вихованні сина, що підтверджує бажання батька брати участь у житті сина.

Відповідно до висновку № 30 від 28 лютого 2020 року психологічного обстеження дитина залучена у конфлікт між батьками, в своєму ставленні до батька орієнтується на матір та її родину, під час зустрічей зі спеціалістом неодноразово розповідав факти про батька, які стали йому відомі від матері чи інших дорослих.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 залишено без задоволення у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім психологічного та фізичного насильства щодо заявника та її сина.

Крім того, доказом того, що відповідач бажає брати участь в утриманні сина є виконання ним рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації відзив на апеляційну скаргу відповідача не подавала.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, за відсутності заперечень з боку сторін у справі про продовження розгляду справу у відсутність представника Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи відповідно до норм статті 372 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Ломанов Д.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 23.11.2007 року сторони зареєстрували шлюб, актовий запис № 4259, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім?ї видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.11.2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.01.2009 року.

13.04.2014 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/549/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Син сторін, ОСОБА_5 , постійно проживає з матір?ю, позивачем забезпечено належні умови проживання дитини, що підтверджується Актом обстеження умов проживання дитини від 12.11.2019 року, з якого вбачається, що дитина проживає в окремій кімнаті, де створені належні умови проживання дитини, разом з тим, він відвідує школу та гуртки.

ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики від 26.10.2019 ОСОБА_1 займає посаду асистента проектів в офісі Координатора проектів ОБСЄ в Україні із 22.06.2015, не має жодних дисциплінарних стягнень, характеризує себе на роботі як відповідальна, цілеспрямована та працьовита людина.

ОСОБА_1 на обліку у психолога та нарколога не перебуває та ніколи не перебувала, має стабільний дохід, що підтверджується довідкою № 657 від 29.10.2019.

Відповідно до результатів дослідження психоемоційного стану ОСОБА_3 , 2009 року народження, матері ОСОБА_1 та оцінки їх дитячо-батьківських відносин від 20.11.2019 року, складеного психологом МГЦ «Розрада», відзначається сильний зв`язок матері та сина, вони весь вільний час проводять разом, їх світ наповнений любов?ю, радісними емоціями, мандрівками та активним розвитком, ОСОБА_4 інтелектуально розвинений і цікавий хлопчик, а його мати докладає всіх зусиль для найкращого життя дитини. Разом з цим, враховуючи активну негативну позицію дитини щодо спілкування з батьком вважають зустрічі ОСОБА_4 із його батьком ОСОБА_6 не доцільними та такими, що суперечать інтересам дитини.

Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація у висновку № 109/04/40-3626 від 26.05.2021 як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітнього дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина ОСОБА_4 , а саме: відповідач жодним чином не приймав участі у житті сина, протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування сина, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не надає сину доступу до культурних та інших цінностей, не сприяє засвоюванню ним загально визнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, у зв`язку з чим суд вважав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відносно його сина.

Дійшовши до такого висновку, суд першої інстанції зазначив, що жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні ОСОБА_2 його сина судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_2 намагався виконувати батьківські обов`язки. Відповідач вкрай формально ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дитини, сплати аліментів. При цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог. Доводи відповідача з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною з боку позивача нічим не підтверджені, при цьому, як встановлено судом, відповідач не приймав жодних законних засобів для врегулювання цього питання.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.

Відповідно до частини 8 статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 760/468/18 позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Зважаючи на наведений аналіз нормативно-правових актів з питання обов`язків батьків щодо дітей та критеріїв, які вказують про їх невиконання батьками, у справах про позбавлення батьківських прав слід установити поведінку батька, можливість розцінювати цю поведінку як ухилення від виховання дитини, а також те, з чим пов`язана така поведінка батька, якщо вона має місце.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи доцільність позбавлення відповідача його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначала, що за весь період окремого проживання відповідача від сина, він жодним чином не приймав участі у його житті, матеріально не утримував, життям сина не цікавився, а окремі декілька зустрічей мали вкрай негативні наслідки для психоемоційного стану дитини.

На підтвердження зазначеного позивачкою надані докази проживання сина сторін з нею, позитивні характеристики на неї та сина, документи щодо її майнового стану, результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_3 , 2009 року народження, матері ОСОБА_1 та оцінки їх дитячо-батьківських відносин від 20.11.2019, складеного психологом МГЦ «Розрада».

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 відповідач зазначав, що з січня 2015 року по травень 2018 року він працював за кордоном, приїжджаючи в кожні два-три місяці періодично зустрічався з сином, проводив з ним час, приймав участь у його вихованні та утриманні, надаючи позивачці щомісячно по 3000 грн на утримання сина. Водночас з серпня 2019 року не мав можливості зустрічатись і спілкуватись з сином, оскільки позивачка перешкоджала йому у таких зустрічах, унаслідок чого він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА з заявою про встановлення способу та порядку участі у вихованні сина. Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києва державної адміністрації № 365 від 10.07.2020 було визначено порядок його участі у вихованні сина. У зв`язку з розглядом Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА щодо його участі у вихованні сина з метою вивчення психоемоційного стану та тісних характеристик дитини, особливостей дитячо-юнацьких відносин, прив`язаності до батьків Міським Центром дитини Київської міської державної адміністрації було проведено психологічне обстеження сина сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначав, що посилання позивачки щодо вчинення домашнього насильства щодо сина, спростовується листом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 12.03.2021 № 3703/125/50-2021 та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2019 у справі № 761/45762/19, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно нього щодо заборони з`являтися чи наближатися до дитини, розшукувати дитину, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею залишено без задоволення.

Також зазначав, що позивачка звернулась до суду з заявами про стягнення з нього аліментів та додаткових витрат на сина сторін тільки в кінці 2019 року, тобто після погіршення їх взаємовідносин. Підтвердженням того, що він бажає брати участь в утриманні сина є виконання ним у повному обсязі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2020 у справі № 761/47932/19 про стягнення додаткових витрат на дитину, про що свідчить винесення приватним виконавцем чого округу м. Києва Фесик М.О. постанови про закінчення виконавчого провадження у травні 2021 року у ВП № НОМЕР_3.

Відповідач переконаний, що при утриманні від залучення дитини до взаємовідносин дорослих, проходження сімейної медіації з метою налагодження конструктивної комунікації між собою, вироблення єдиного підходу по взаємодії з дитиною, він з позивачкою спроможні спільно виховувати сина, не вдаючись до крайніх мір, якою є позбавлення батьківських прав.

Відповідно до Висновку № 30 від 28.02.2020 психологічного обстеження, складеного психологом Міського Центру дитини Київської міської державної адміністрації, дитина залучена у конфлікт між батьками, в своєму ставленні до батька орієнтується на матір та її родину, під час зустрічей зі спеціалістом неодноразово розповідав факти про батька, які йому відомі від матері чи інших дорослих. Рекомендовано батькам не залучати дитину у конфлікт дорослих, не обговорювати при ній конфлікт; утриматися від негативних оцінок один одного в присутності дитини; батькові не тиснути психологічно на дитину; батьками більше уваги приділяти психоемоційному стану дитини; не розповідати дитині про свої образи, не обговорювати подробиць особистого життя один одного в присутності дитини та не залучати до обговорення цих тем. Також рекомендовано батькам скористатися сімейною медіацією.

Згідно з інформацією, яка міститься в листі Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 12.03.2021 № 3703/125/50-2021 в 2019 році ОСОБА_1 зверталась щодо психологічного та фізичного насильства над її сином ОСОБА_4 з боку батька ОСОБА_2 . За результатами проведеної перевірки, викладеної в заяві ОСОБА_1 факти свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим справу закрито.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2019 у справі № 761/45762/19 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно відповідача щодо заборони з`являтися чи наближатися до дитини, розшукувати дитину, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею залишено без задоволення з підстав не надання належних та допустимих доказів вчинення відповідачем психологічного та фізичного насильства щодо заявника та її сина.

Оцінюючи надані документи у їх сукупності, наявність конфліктних відносин між сторонами, що ними не оспорюється, колегія суддів приходить до висновку, що за вказаних вище обставин не можна вважати, що ухилення від виконання батьківських обов`язків відбулось за винної поведінки відповідача через свідоме нехтування своїми обов`язками, і вважає, що суду першої інстанції не було надано позивачем достатніх доказів для задоволення вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Так, надані позивачкою докази не свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками та небажання останнього приймати участь у вихованні сина.

ОСОБА_2 визнає, що з серпня 2019 року він дійсно не бачився і не спілкувався з сином, але пояснює це поведінкою позивачки, яка перешкоджала брати йому участь у вихованні сина.

Такі посилання відповідача підтверджуються зверненням позивачки до суду з заявою про видачу обмежувального припису щодо заборони відповідачу з`являтися чи наближатися до сина сторін, яка судом визнана необґрунтованою.

Зважаючи на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ухилення від виконання батьківських обов`язків з боку ОСОБА_2 було свідоме та виникло тільки з його винної поведінки.

Апеляційним судом не встановлено злісного небажання ОСОБА_2 виконувати свої обов`язки по вихованню сина.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України ).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком органу опіки та піклування, так як поведінка відповідача і бажання повністю змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків свідчать про небайдужість останнього до долі свого сина і намагання налагодити стосунки між ним, позивачкою та сином.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Факт оскарження заявником заяви пані ОСОБА_8 про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Частиною 4 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані поважати дитину.

При цьому повага до дитини - це повага до її прав, визначених Конвенцією про права дитини та іншими законодавчими актами.

Як вбачається з Висновку № 30 від 28.02.2020 психологічного обстеження, складеного психологом Міського Центру дитини Київської міської державної адміністрації, на запитання спеціаліста син сторін ОСОБА_4 відповів, що і справді гарно провів час із татом влітку 2019 року, проте в подальшому згадав конфліктну ситуацію між батьками.

Тобто, незважаючи на негативне ставлення сина сторін до відповідача як батька, відсутні підстави стверджувати, що між батьком та сином втрачений сімейний зв`язок.

За обставин, установлених у даній справі, ураховуючи особу відповідача, який бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, що підтверджується його діями(звернення до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА з заявою про встановлення способу та порядку участі у вихованні сина, згода скористатися сімейною медіацією), наявність конфліктної ситуації між сторонами, яка впливає на ставленні дитини до батька, позбавлення сина сторін права знати свого батька та отримувати від нього піклування суперечитиме інтересам дитини.

З урахуванням обставин справи та частиною 1 статей 3, 7 Конвенції про права дитини, частинами 7, 8 статті 7, статтею 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, унаслідок чого воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , здійснивши розподіл судових витрат відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам, що вони зобов`язані поважати дитину, а тому при встановленні та налагодженні між відповідачем та дитиною стосунків, повинні утриматись від дій, які можуть її травмувати, відноситись до своїх прав та обов`язків розумно, виважено та з любов`ю до дитини. Роз`яснити сторонам, що вони можуть скористатися сімейною медіацією для визначення способів гармонійного розвитку та емоційного комфорту сина ОСОБА_3 , налагодження стосунків між собою з метою виключити вплив своїх негативних емоцій щодо один одного на психічний стан дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ломановим Денисом Олександровичем, задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 липня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 1 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус