Постанова

від 25.01.2024 по справі 754/9519/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3805/2024

справа №754/9519/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Панченко О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про витребування майна та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Померлий ОСОБА_8 за життя придбав:

- 17 листопада 2008 року земельну ділянку площею 0,0952 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0118, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі №3588;

- 17 листопада 2008 року земельну ділянку площею 0,0941 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0119, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі №3600;

- 18 листопада 2008 року земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0120, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі №3618.

Після того, як позивачка дізналась про наявність спадщини, 02 серпня 2018 року звернулась до Першої селидівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Іншим спадкоємцем померлого була ОСОБА_3 , яка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та згодом відмовилась від спадщини на користь позивачки.

11 квітня 2019 року Перша селидівська державна нотаріальна контора надіслала на адресу позивачки постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтв з підстав відсутності реєстрації в установленому законом порядку за спадкодавцем права власності на вказані земельні ділянки.

У подальшому позивачці стало відомо, що згідно інформації з Державного реєстру нерухомого майна власником вищевказаних земельних ділянок є ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 21 грудня 2016 року. Договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок були укладені вже після смерті ОСОБА_8 . Внаслідок вказаних дій позивачка, як спадкоємець після смерті свого батька, була позбавлена спадкового майна та позбавлена можливості оформити у нотаріальному порядку спадкові права.

Вказує, що оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок від 17 листопада 2008 та від 18 листопада 2008 року укладені ОСОБА_8 раніше, ніж договори купівлі-продажу цих же земельних ділянок від 21 грудня 2016 року з ОСОБА_2 , відтак продавець не мав права повторно розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на вказані вище земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2008 року та від 18 листопада 2008 року, а також зважаючи на те, що власником цих земельних ділянок згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_2 , уважає, що наявні підстави для витребування у відповідача вказаних земельних ділянок та визнання за нею права власності в порядку спадкування на вказані земельні ділянки, оскільки існують перешкоди для оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Мотивуючи наведеним, просить суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0952 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0118, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0120, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0941 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0119, що розташована за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0952 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0118, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0120, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0941 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0119, що розташована за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Удовиченком Д.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що під час ухвалення рішення судом не враховано та не надано оцінку тому, що матеріали справи містять документи, отримані від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №05702-30073 від 08 листопада 2021 року та за №05702-31074 від 19 листопада 2021 року.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 17 листопада 2008 року та від 18 листопада 2008 року укладені ОСОБА_8 раніше, ніж договори купівлі-продажу цих же земельних ділянок від 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 та те, що продавець не мав права повторно розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Зазначає, що ОСОБА_8 після укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 17 листопада 2008 року та від 18 листопада 2008 року до часу смерті зробив усі можливі дії направлені на реєстрацію права власності на себе, однак судом першої інстанції не взято до уваги цей факт та не надано належної оцінки.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року у справі скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

05 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення адвоката Лук`янець О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 .

В обґрунтування своєї позиції посилається на безпідставність позовних вимог, оскільки всі правочини, за якими ОСОБА_2 набула такі права власності на земельні ділянки кадастрові номери: 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0120, 8000000000:62:146:0119 підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, є легітимними та ніким не оскаржувались.

Вказує, що оскільки позивачка не набула у власність в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 спірні земельні ділянки, відтак підстави для витребування цього майна відсутні.

Уважає, що у цій справі розглядається спір між особами, у яких такий спір відсутній, оскільки нотаріус, відмовивши ОСОБА_1 11 квітня 2019 року у вчиненні нотаріальної дії, мотивувала постанову тим, що за життя спадкодавець не набув права власності на майно відповідно до норм чинного законодавства. Вказані постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ніким не оскаржені. Відтак, у спадкодавця не виникло права власності на вказані земельні ділянки з підстав відсутності реєстрації в установленому законом порядку за спадкодавцем права власності на вказані земельні ділянки.

Зазначає, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Вказує, що копії державних актів на ім`я ОСОБА_8 , що містяться в копіях технічної документації в книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, у визначеному законодавством порядку не реєструвались та не видавались.

Уважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки у цьому випадку є оскарження постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Звертає увагу, що у постановах про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11 квітня 2019 року вказано про відмову у видачі свідоцтв тільки на 1/2 частини земельних ділянок ОСОБА_1 . Уважає, що позивачка неправильно зазначила свою вимогу до суду, оскільки позивач не має права на визнання права власності в порядку спадкування за законом на цілісні земельні ділянки.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір 990,80 гривень та 169 616,50 гривень витрати на правову допомогу, остаточний розмір яких буде визначено після закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Удовиченко Д.Г. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Лук`янець О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_8 проводилась державна реєстрація права власності спірних земельних ділянок у відповідності з чинним законодавством.

Суд зазначив, що рішенням суду у цивільній справі №754/6499/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування установлено, що відсутні належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_13 проводилась державна реєстрація права власності спірних земельних ділянок у відповідності з чинним законодавством.

Відтак, суд зробив висновок, що позивач не надала суду належні, достовірні, допустимі, достатні докази на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно положення статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи установлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_8 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с. 10).

05 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Першої селидівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 2 а.с.12).

У квітні 2019 року ОСОБА_14 , що діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до Першої Селидівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (том 3 а.с. 33).

Постановами державного нотаріуса Першої селидівської державної нотаріальної контори від 11 квітня 2019 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельну ділянку площею 0,0952га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0118, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; частку земельну ділянку площею 0,0941 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0119, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0994 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0120, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки у спадкодавця не виникло право власності на вказані земельні ділянки (том 1 а.с.11-16).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2008 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_8 купив земельну ділянку площею 0,0952 га, кадастровий номер 8000000000:62:146:0118, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 17).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2008 року ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_15 , продав, а ОСОБА_8 купив земельну ділянку площею 0,0941 га, кадастровий номер 8000000000:62:146:0119, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 22).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 листопада 2008 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер 8000000000:62:146:0120, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 28).

Згідно даних довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136336532 від 16 червня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:146:0118, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (том 1 а.с.19-21).

Згідно даних довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136336776 від 16 червня 2021 року на підставі земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:146:0119, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 грудня 2016 року належала ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

З даних вказаної довідки убачається, що 12 вересня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Циганок А.А. внесено запис, згідно якого земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:146:0119 з 17 вересня 2019 року належить на праві приватної власності ТОВ "Гарант житло буд" (том 1 а.с.24-27).

Згідно даних довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136338273 від 16 червня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:146:0120 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (том 1 а.с.30-32).

З даних листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №130 від 01 жовтня 2021 року убачається, що згідно відомостей Міського земельного кадастру ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2008 року №3588, від 17 листопада 2008 року №3600, від 18 листопада 2008 року оформлено державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119, 8000000000:62:146:0120 серій ЯЖ №912826, ЯЖ №912823, ЯЖ №912816. Вказані державні акти в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у визначеному законодавством порядку не реєструвалися та не видавались (том 1 а.с. 206).

З даних листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №05702-30073 від 08 листопада 2021 року убачається, що згідно відомостей Міського земельного кадастру ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2008 року №3588, від 17 листопада 2008 року №3600, від 18 листопада 2008 року №3618 та заяв від 24 листопада 2008 року приватним підприємством "Шоп`як" у 2009 році виготовлено технічну документацію із складанням державних актів на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:146:0114, 8000000000:62:146:0116, 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119, 8000000000:62:146:0120. На підставі вказаної технічної документації ОСОБА_8 оформлено державні акти на право власності на земельні ділянки 8000000000:62:146:0114, 8000000000:62:146:0116, 8000000000:62:146:0118, 8000000000:62:146:0119, 8000000000:62:146:0120 серій ЯЖ №912829, ЯЖ №912820, ЯЖ №912826, ЯЖ №912823, ЯЖ №912816. Вказані вище державні акти в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у визначеному законодавством порядку не реєструвалися та не видавались (том 2 а.с. 99-100).

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у цивільній справі №754/6499/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_16 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міцста Києва від 18 червня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на: земельну ділянку, площею 0,0914 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0114, що розташована за адресою АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.; земельну ділянку, площею 0,0865 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0116, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,0952 га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0118, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,0953га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0120, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,0914га, кадастровий номер - 8000000000:62:146:0119, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи постанову, суд вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_13 проводилась державна реєстрація права власності спірних земельних ділянок у відповідності з чинним законодавством (том 3 а.с. 193-200).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України (у редакції, на час укладення договорів купівлі-продажу 17 листопада 2008 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами статті 182 ЦК України (у редакції, на час укладення договорів купівлі-продажу 17 листопада 2008 року) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів.

Водночас при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельну ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин.

Статтею 14 Конституцією України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Згідно з частиною 1 статті 125 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 126 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 року № 926, від 12 листопада 2008 року № 1019 були змінені форми державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, на момент укладення договорів купівлі продажу від 17 листопада 2008 року діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43), згідно з пунктами 3.1, 3.2 якої державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України (пункт 3.3 Інструкції № 43).

Пунктом 3.10 Інструкції № 43 визначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Тобто, станом до 02 травня 2009 року документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт. При цьому також слід враховувати, що до травня 2009 року переоформлення державного акта у разі переходу права на земельну ділянку до нового власника було обов`язковим.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції на час спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна (частина 7 статті 3 Закону № 1952-IV).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

З аналізу норм права вбачається, що для одержання у власність земельної ділянки у 2008 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору дарування, для виникнення такого права набувач майна повинен був одержати документ, що посвідчує право власності - державний акт, та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи, що ОСОБА_8 не отримав державні акти на земельні ділянки, не здійснив державну реєстрацію права на нерухоме майно, відтак не був наділений правами власника цього майна та це майно не є спадковою масою.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 17 листопада 2008 року та від 18 листопада 2008 року укладені ОСОБА_8 раніше, ніж договори купівлі-продажу цих же земельних ділянок від 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 , оскільки установлено, що ОСОБА_8 не набув права власності на ці земельні ділянки у визначеному законом порядку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 31 січня 2024 року

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова