Ухвала

від 29.01.2024 по справі 761/19314/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/19314/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/449/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою в.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 ,на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000480 від 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113; ч. 2 ст. 258-5; ч. 4 ст. 111-1; ч. 3 ст. 110-2; ч. 2 ст. 436-2; ч. 2 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 1 ст. 111-2; ч. 1 ст. 113; ч. 3 ст. 209 КК України та накладено арешт, на грошові кошти у безготівковій формі, які розміщено на розрахунковому рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), у сумі 171 424 095,57 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, в.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати накладений арешт ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року на грошові кошти Корпорації «ІСД», які знаходяться на депозитному рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 отриманих від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на виконання зобов`язань перед Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988) в розмірі 171 424 095,57 грн.

Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт коштів Корпорації «ІСД», які знаходяться на депозитному рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 , отриманих від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на виконання зобов`язань перед Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988) в розмірі 171 424 095,57 грн.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає принципам повного всебічного та неупередженого розгляду справи.

Апелянт вказує на те, що 30.05.2023 винесено постанову про визнання грошових коштів (депозит нотаріуса; 171 424 095,57 грн.) речовими доказами. Ці кошти є кредиторською заборгованістю ПАТ «ДМК», відповідно дебіторською заборгованістю ІСД на підставі ухвали суду, яке набрало законної сили, тому твердження прокурора про незаконність підстав щодо коштів є необґрунтованим та спростовується відповідно, ухвалою ГС Донецької області від 14.11.2019 у справі № 904/2104/19, якою визнано грошові вимоги ІСД в розмірі 1 309 599 071,03 грн.

Слідчий суддя не врахував, що на момент прийняття ухвали про арешт, Корпорація «ІСД» знаходиться в спеціальному правовому статусі - відкрито провадження у справі про банкрутство - номер справи - №905/2199/20, де відкрито провадження - Господарський суд Донецької області, дата відкриття провадження - 30.03.2021.

В ухвалі не зазначається, що кошти отримані від ПАТ «ДМК» (справа № 904/2104/19) у якості погашення кредиторських вимог ІСД, тобто, кошти мають законне походження і не мають будь-якого зв`язку з «ВЕБ.РФ». Цю обставину судом не враховано.

Кошти, що знаходяться на депозиті нотаріуса, не можуть бути речовими доказами, в розумінні процесуального закону, оскільки ці кошти мають законне походження і належать виключно ІСД, без будь-яких кримінальних ознак.

В ухвалі не обґрунтовано, які саме докази вказують на те, що є перешкоди у збереженні речових доказів. Суд зазначає, що до клопотання додано матеріали, але не зазначає конкретні речові докази та/або документи, які обґрунтовують ті чи інші обставини справи.

Станом на дату прийняття рішення про арешт коштів «ІСД» (власник коштів) перебував у спеціальному статусі (справа про банкрутство, відкрито 30.03.2021). а власники/учасники/акціонери не мали права приймати будь-яких рішень щодо майна, керівник (генеральний директор) відсторонений (постанова САГС від 01.08.2022) також був позбавлений, згідно рішення суду, приймати будь-які управлінські рішення, контроль за процедурою здійснює господарський суд, а дії щодо майна боржника має право вчиняти тільки арбітражний керуючий, якого призначено судом, на якого покладено повноваження керівника боржника. Отже арешту на момент його накладення не відповідало реальному стану справ, та не вирішувало по суті процесуальних завдань. Наразі це створює тільки перешкоди у використанні коштів для виконання повноважень розпорядником майна. Фактично ці кошти належать боржнику, а контрольздійснюється розпорядником майна, а також судом (в порядку судового нагляду) в межах справ про банкрутство.

В судове засідання в.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки суд не повідомив.

Крім цього, у судове засідання не з`явився прокурор, однак від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із його зайнятістю у розгляді іншого кримінального провадження в Шевченківському районному суді м. Києва. Проте колегія суддів не приймає його до уваги та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності останнього, оскільки відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 23.01.2023 року /т. 1 а.с. 14-15/ в групу прокурорів крім останнього входять інші прокурори, однак про причини неявки їх у судове засідання дане клопотання не містить інформації.

З урахуванням вищевикладеного, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК Українита вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора та в.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги в.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, 02.06.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000480 від 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113; ч. 2 ст. 258-5; ч. 4 ст. 111-1; ч. 3 ст. 110-2; ч. 2 ст. 436-2; ч. 2 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 1 ст. 111-2; ч. 1 ст. 113; ч. 3 ст. 209 КК України, а саме грошових коштів у безготівковій формі, які розміщено на розрахунковому рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), у сумі 171 424 095,57 грн.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що головним слідчим управлінням СБ України, під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113; ч. 2 ст. 258-5; ч. 4 ст. 111-1; ч. 3 ст. 110-2; ч. 2 ст. 436-2; ч. 2 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 1 ст. 111-2; ч. 1 ст. 113; ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням, встановлено, що на території України провадить свою господарську діяльність юридична особа Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (код ЄДРПОУ 24068988, далі - Корпорація «ІСД»).

Указом Президента України від 24.06.2021 № 264/2021 введено в дію рішення РНБО України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ДКР «ВЕБ.РФ» та інших осіб.

До ДКР «ВЕБ.РФ» застосовано санкції Міністерства фінансів США (внесено до SDN-листа, генеральна ліцензія від 22.02.2022 № 2) та Європейського Союзу (14.03.2023).

Окрім того, Корпорація «ІСД», фактично контролюється Державною корпорацією розвитку «ВЕБ.РФ» (російська федерація, засновник - уряд російської федерації, далі - ДКР «ВЕБ.РФ») та афілійованими до неї особами через підконтрольні суб`єкти господарської діяльності «Castlerose Limited» (Кіпр), «Kairto Limited» (Кіпр), «Muriel Limited» (Кіпр) (кінцевий бенефіціарний власник 75,0001 % статутного капіталу Корпорації «ІСД»).

У свою чергу Корпорація «ІСД» володіє 99,4175 % акцій ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043, далі - ПАТ «ДМК»).

Встановлено, що фінансово-господарська діяльність Корпорації «ІСД» та ПАТ «ДМК» контролюється єдиним бенефіціарним власником - підстанкційним підприємством рф, а відтак наявні підстави вважати, що діє в інтересах та держави-агресора.

Вказані обставини дали можливість акумулювати на рахунках підконтрольних підприємств (Корпорації «ІСД» та ПАТ «ДМК») під виглядом «фінансової допомоги» значних сум грошових коштів, які мають в тому числі походження від ДКР «ВЕБ.РФ».

Усвідомлюючи невідворотність накладення обмежувальних заходів (санкцій) щодо ДКР «ВЕБ.РФ», маючи на меті легалізацію активів що обліковуються за Корпорацією «ІСД» та ПАТ «ДМК» і подальше заволодіння такими активами, підконтрольні ДКР «ВЕБ.РФ» особи розробили механізм визнання ПАТ «ДМК» боржником та стягнення з нього штучно сформованої заборгованості в адресу Корпорації «ІСД» та інших підконтрольних структур, шляхом подання позовів до Господарського суду Дніпропетровської області.

Наразі встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 № 904/2104/19 визнано грошові вимоги Корпорації «ІСД» до ПАТ «ДМК» за 4-ю чергою задоволення у розмірі 1 309 599 071,03 грн.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2021-2023 років на банківський рахунок приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), перераховано та розміщено як депозит на користь Корпорації «ІСД» грошові кошти ПАТ «ДМК» як боржника, залишок яких станом на 25.05.2023 складав 171 424 095,57 грн.

Прокурор в своєму клопотанні зазначив, що у слідства є достатні підстави вважати, що на даний час створюються передумови до зарахування грошових коштів акумульованих на рахунках ПАТ «ДМК», які мають походження від підсанкційного підприємства держави-агресора, що розміщено як депозит у приватного нотаріуса ОСОБА_8 , на користь Корпорації «ІСД» з подальшим їх перерахуванням афілійованим до ДКР «ВЕБ.РФ» фізичним та юридичним особам, що в подальшому, шляхом виведення в тіньовий обіг, скерують на фінансування дій представників держави агресора, зокрема фінансування дій, направлених на зміну меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

30.05.2023 року винесено постанову про визнання грошових коштів в сумі 171 424 095,57 грн., які отримано приватним нотаріусом ОСОБА_8 від боржника ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з призначенням для виплати кредиторові Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», що підтверджується корінцями квитанцій з Квитанційних книжок про прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів за 2021, 2022 та 2023 роки, та розміщені на рахунку № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851). речовими доказами.

Таким чином, з метою збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), у сумі 171 424 095,57 грн.

05.06.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт, на грошові кошти у безготівковій формі, які розміщено на розрахунковому рахунку приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , що відкрито в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), у сумі 171 424 095,57 грн.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що дані матеріалів клопотання свідчать про те, що грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку, зазначеному у клопотанні прокурора, про арешт яких порушено питання у клопотанні є предметом кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000480 від 20.04.2022, та мають доказове значення у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КК України, тобто є речовими доказами.

Враховуючи відомості, які внесені до ЄРДР, а також фактичні обставини встановлені в ході досудового розслідування, слідчий суддя, дійшла до висновку про те, що наявні підстави для арешту майна, з метою забезпечення збереження речового доказу.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42022000000000480 від 20.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113; ч. 2 ст. 258-5; ч. 4 ст. 111-1; ч. 3 ст. 110-2; ч. 2 ст. 436-2; ч. 2 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 4 ст. 110-2; ч. 1 ст. 111-2; ч. 1 ст. 113; ч. 3 ст. 209 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС 1 відділення 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_10 від 30.05.2023 /т. 1 а.с. 57-59/ визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що матеріали, долучені прокурором до клопотання, певним чином обґрунтовують наявність правових підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно (грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках) може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна оскільки незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити встановлення всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи чи юридичної особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційнускаргув.о. керівника, розпорядника коштів (арбітражний керуючий) Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4