Ухвала

від 01.02.2024 по справі 607/10344/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2024 Справа №607/10344/23 Провадження №2-з/607/15/2024

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою представника ОСОБА_1 , адвокатки Притули Оксани Богданівни про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Я. Герчаківської перебувають матеріали цивільної справи № 607/10344/23 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

30 січня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокатка Притула О. Б. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила заборонити, ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 ; здійснення заміни замків до вхідних дверей або зміни вхідних дверей у квартирі АДРЕСА_2 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться справа № 607/10344/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними.

09 серпня 2009 року ОСОБА_1 з відповідачкою у справі ОСОБА_7 уклав шлюб.

За час перебування у шлюбі подружжям було зроблено дороговартісний ремонт квартири АДРЕСА_1 , яка хоч і зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (титульно належить відповідачці), однак в результаті вказаного істотного покращення нерухомого майна, вона підлягає поділу відповідно до ст. 62 Сімейного Кодексу України.

Так, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 червня 2023 року квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 03 листопада 2008 року.

З часу укладення шлюбу, тобто з 2009 року по 2012 рік у квартирі ОСОБА_8 за рахунок особистих коштів здійснювався ремонт, оскільки придбана квартира була новозбудована, про що свідчить вищевказана Інформація з реєстру, позаяк підставою для реєстрації зазначено свідоцтво про право власності від 03 листопада 2008 року.

Так, на ремонт вказаної квартири позивачем придбавались матеріали, побутова вмонтована техніка, обладнання, меблі (докази чого було приєднано до позовної заяви).

Вартість вказаної квартири до проведення ремонту становила близько 2 356 000 грн, після проведення ремонту її вартість становить близько 5 700 000 грн.

Представник ОСОБА_1 вважає, що для захисту його прав у даній справі існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, що обґрунтовує таким.

Зокрема, ОСОБА_2 за відсутності рішення суду у вищевказаній справі, здійснює перешкоди ОСОБА_1 у доступі та користуванні об`єктом нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом позову у даній справі, шляхом заміни замка у вхідних дверях, що унеможливлює потрапляння позивача у квартиру, де знаходяться його особисті речі. Крім того, позивачу стало відомо, що дана квартира здана в оренду, що підтверджує відповідь на звернення від 19 січня 2024 року.

Відтак, діями ОСОБА_2 порушуються права та інтереси ОСОБА_1 . Більше того, дані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.

Представник заявникавважає,що забезпеченняпозову шляхомзаборони ОСОБА_2 вчиняти будь-якідії щодовиселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 ,таздійснювати заміну замків, вхідних дверей або зміни вхідних дверей у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не призведе до обмеження прав ОСОБА_2 , а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав ОСОБА_1 , що відповідає адекватним та співмірним заходам забезпечення позову.

Оскільки, суть позовних вимог полягає у визнанні майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділі майна подружжя, то забезпечення позову спрямоване на попередження дій відповідача щодо недопущення ускладнення процесу поділу майна та ухилення від виконання рішення суду, тому задоволення заяви про забезпечення позову в межах суми заявлених вимог не може завдати відповідачу матеріальних збитків.

Враховуючи те, що застосування даного виду забезпечення позову не можна вважати таким, що може спричинити відповідачеві збитки, відтак відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення.

Разом з тим, у разі необхідності для зустрічного забезпечення позивач може внести на депозитний рахунок суду 3 000,00 грн.

Адвокатка Притула О. Б. зазначає, що існують всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити процес поділу майна та виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач наділений всіма правомочностями власника і допоки квартира не визнана судом об`єктом спільної сумісної власності може розпоряджатися спірною квартирою на власний розсуд, а відтак просить заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову забороною вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, судом розглядається справа № 607/10344/23 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

Отже, між сторонами реально існує спір про право власності на майно.

Водночас, за змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

В силу частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 1488цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 726/822/21.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З поданої адвокаткою Притулою О. Б. заяви не вбачається наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів.

Сторона відповідача-позивачажодним чиномне доводить,як будь-якідії ОСОБА_2 ,якщо такімали місце,щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 ,тазаміна замків, вхідних дверей або зміна вхідних дверей у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , можуть вплинути на виконання рішення суду у справі, де предметом позовних вимог є поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними.

Квартира за вже вказаною адресою є предметом спору та, до набрання рішенням суду у виниклому між сторонами спорі, належить на праві власності ОСОБА_2 , яка набула її до укладення шлюбу.

Доказів того,що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 , суду не надано, а відтак твердження адвокатки Притули О. Б. про вчинення ОСОБА_2 дій щодо виселення її довірителя є необґрунтованими. Складення акту за участі ОСОБА_1 про неможливість відімкнути двері ключем у зв`язку із заміною ключів у вказане житло, які і довідка про здачу квартири в оренду, вказують на реалізацію власником майна прав щодо володіння і користування своїм майном.

Право розпоряджатисяним обмеженосудом ухвалоюсуду усправі №607/10344/23від 04жовтня 2023року,якоюзаборонено ОСОБА_2 будьяким способом відчужувати квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, суд обізнаний про те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ,оскільки безпосередньоздійснює розглядвиниклого міжсторонами спору,а відтакв якийспосіб можливідії ОСОБА_2 щодовиселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 ,тазаміна замків, вхідних дверей або зміна вхідних дверей у цій квартирі, можуть обмежити ОСОБА_1 у праві на житло чи в інший спосіб порушувати його права, не встановлено та з матеріалів заяви не вбачається.

Однак, саме особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, очевидний та об`єктивний характер існування загрози порушення прав ОСОБА_1 .

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 6117180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 1290гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки стороною позивача не наведено обгрунтованих підстав для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви адвокатки Притули О. Б. про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви адвокатки Притули Оксани Богданівни про забезпеченняпозову уцивільній справіза зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,ТОВ «АльфаКараван» проподіл майнаподружжя,визнання договорівнедійсними таудаваними,позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділмайна подружжя відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська