Рішення

від 15.11.2023 по справі 204/5733/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5733/23

Провадження № 2/204/2045/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

прокурора Барабаш Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Авдана Романа, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки площею 1,75 га, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2023 року Волноваська окружна прокуратура Донецької області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_2 із вимогами про конфіскацію земельної ділянки площею 1,75 га (а. с. 1-17, 85-102).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з`ясовано, що ОСОБА_3 , яка є громадянкою рф, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2015 року № 458, виданого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Л.І., набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах Волноваського району та території колишньої Миколаївської сільської ради. Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06 грудня 2015 року за № 12388954 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Л.І. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 76918314215). Вказано, що вартість спірної земельної ділянки згідно з даними Єдиної бази даних звітів про оцінку майна становить 94200 гривень 71 копійка. Крім того, зазначено, що станом на дату набуття ОСОБА_4 права власності на вказану земельну ділянку остання була громадянкою рф та проживала на території України та підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 28 липня 2015 року, органом № 1401. Разом з тим, остання, набувши в порядку спадкування право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, всупереч вимогам Земельного кодексу України не відчужила даний об`єкт зі спливом законодавчо визначеного строку та досі залишається його власником. Вказано, що за даних обставин, на теперішній час наявні всі підстави для конфіскації у ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим № 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнання права власності Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області. Разом з цим, зазначено про те, що враховуючи обізнаність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про встановлені прокуратурою обставини, достатнього часу для самостійного вжиття заходів, направлених на усунення виявлених порушень, вказане свідчить про бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звертається з даним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому, прохає суд конфіскувати у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим № 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнання права власності Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, а судові витрати стягнути з відповідачки.

Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 81).

28 квітня 2023 року недоліки, зазначені в ухвалі від 25 квітня 2023 року, позивачем усунуто (а. с. 84-102).

Ухвалою суду від 04 травня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 45 хвилин 20 червня 2023 року (а. с. 105).

Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 10 годину 40 хвилин 25 вересня 2023 року (а. с. 123).

У судовому засіданні представник Волноваської окружної прокуратури міста прокурорка Барабаш Т.Ю. позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідачки в заочному порядку.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 110-113), в якій позовні вимоги підтримав, прохав суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 132), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, 06 грудня 2015 року приватним нотаріусом Волноваського району нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Л.І. видано ОСОБА_5 , яка є громадянкою рф, свідоцтво про право на спадщину за законом № 458 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої у межах Волноваського району та території колишньої Миколаївської сільської ради (а. с. 18).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що об`єкта нерухомого майна № 325268118 (а. с. 19-22) вбачається, що право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06 грудня 2015 року за № 12388954 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Степаніщенко Л.І. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 76918314215).

14 лютого 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-174вих-23 направлено запит до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області щодо надання інформації про перебування, в тому числі ОСОБА_2 , на обліках ГУ ДМС України в Донецькій обл., наявності у неї громадянства України чи іншої держави, видачу їй посвідок на тимчасове або постійне проживання на території України (а. с. 23-25).

З відповіді заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області Ківачука О. № 1401.3.1-986/14.3-23 від 23 лютого 2023 року першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Авдану Р. (а. с. 26-27, 28) вбачається, що за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області значиться ОСОБА_6 , яка документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 28 липня 2015 року, натомість відомостей про належність її до громадянства України та документування паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, не встановлено.

24 лютого 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-243вих-23 направлено запит до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо надання інформації про те, чи реєструвалися в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості про факт смерті, в тому числі ОСОБА_6 (а. с. 29-31).

З відповіді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Паршеної Ю. № 8246/9328-11-23/15.5 від 28 лютого 2023 року (а. с. 32) на вищевказаний запит прокуратури вбачається, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян у Донецькій області записів про смерть, в тому числі ОСОБА_6 , за період з 01 січня 2016 року та станом на дату надання відповіді, не виявлено.

13 березня 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-376вих-23 направлено запит до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (а. с. 33-35) щодо надання інформації про те, чи вживалися і чи будуть вживатися вказаним органом заходи щодо конфіскації у ОСОБА_6 як громадянки рф земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кадастровими №№ 1421584000:07:000:0101 та 1421584000:06:000:0109 шляхом звернення їх до суду з відповідними позовами.

15 березня 2023 року в. о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області надано відповідь 10-5-0.62-537/2-23 першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Авдану Р. (а. с. 36-37), з якої вбачається, що Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області до суду з позовами щодо конфіскації земельної ділянки, не зверталося у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.

14 квітня 2023 року першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Авданом Р. за вихідним № 51-718вих-23 направлено повідомлення до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (а. с. 38-40) про представництво інтересів держави, зокрема про звернення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за позовом до ОСОБА_2 про конфіскацію на користь держави земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтями 13, 14Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.38Закону України«Про міжнароднеприватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Так, нормами ч. ч. 1, 2, 4 ст.374ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст.378ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 80 Земельного кодексу України, з-поміж іншого, встановлено, що суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.81ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.81ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі, в тому числі, прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.81ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з вимогами підпунктів «д» та «е» ч. 1 ст.140ЗК України підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з цим, відповідно до пункту «в» ч. 1 ст.143ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Крім того, п. 10 ч. 1 ст.346ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Разом з цим, приписами ч. 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.354ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.145ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачка є громадянкою рф, тобто іноземним громадянином, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території колишньої Миколаївської сільської ради у межах Волноваського району Донецької області, з кадастровим номером 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1284436214215), добровільно не відчужила, тому слід припинити її право власності та конфіскувати вказану вище земельну ділянку, шляхом припинення права власності на неї за відповідачкою, та визнання права власності за державою, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Разом з цим, суд зазначає, що такий спосіб захисту є належним та, в даному випадку, спрямований на поновлення порушених прав держави й повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки понесені позивачем судові витрати у сумі 4026 гривень, виходячи із розрахунку 2684 гривні за звернення до суду з цим позовом та 1342 гривні за звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Авдана Романа, (49003, м. Дніпро, майдан Озерний вул. Боброва, буд. 32; ЄДРПОУ 25707002), Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, (36039, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23; ЄДРПОУ 39767332) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про конфіскацію земельної ділянки площею 1,75 га задовольнити.

Конфіскувати на користь Держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з кадастровим номером 1421584000:06:000:0109 площею 1,75 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території колишньої Миколаївської сільської ради у межах Волноваського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 76918314215), шляхом припинення права власності та визнання права власності за Державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002) сплачений судовий збір у сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна