Рішення

від 16.01.2024 по справі 638/20437/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20437/21

Провадження № 2/638/792/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря судових засідань Олейник О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙВЕТ КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС» (ТОВ «ПКП»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «ПКП», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання трудових відносин припиненими та виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.05.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання заперечень або відзиву на позовну заяву.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. 02.01.2024 року представник позивача надав до суду клопотання про ухвалення заочного рішення у справі, в якій просив розглянути справу по суті на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення у справі, розгляд справи провести без участі позивача, його представника.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток, про причини неявки суд не повідомили, відзиву не направили. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно достатті 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Згідно статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названої Конвенції і Кодексу.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Каракуця проти України (заява № 18986/06) від16 лютого 2017 року зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.2, ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 11 листопада2010року позивача ОСОБА_1 ,було призначенона посадуГенерального ДиректораТоваристваз обмеженоювідповідальністю «ПРАЙВЕТКЕПІТАЛ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36137304, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд.125-А, кв.11 (надалі ТОВ «ПКП», Відповідач 1) на підставі Наказу №07-к від 11.11.2010 року та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПКП» №19 від 10.11.2010 року.

Учасниками ТОВ «ПКП» є: 1. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: 27651, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Клинці (надалі Відповідач 2); 2. ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Відповідач 3); 3. ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (надалі Відповідач 4), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 58Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», дирекція (директор) товариства підзвітна загальним зборам учасників, організує виконанняїх рішень. Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь- який час і з будь- яких підстав.

Статтею 65Господарського кодексуУкраїни визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Відповідно до ч.1ст. 99 ЦК Українизагальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

На даний час, починаючи з 2014 року, учасники Відповідача 1 ТОВ «ПКП» не займаються діяльністю товариства та не опікуються своїм підприємством. Відповідач 1 ТОВ «ПКП» найманих працівників не має (крім Генерального Директора Позивача), а також підприємством не виконуються поставлені економічні цілі та завдання, що визначено Статутом Товариства. Як наслідок, Позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді Генерального Директора в ТОВ «ПКП» та бажає змінити місце роботи й сферу діяльності. Крім того, належного зв`язку із засновниками (учасниками) Відповідача 1 - ТОВ «ПКП» Позивач не має, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні Позивача з посади Генерального директора за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю).

Дане право Позивача, як найманого працівника закріплене Кодексом законів про працю (надалі КЗпП). Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Однак, припинення повноважень Позивача, як Генерального директора ТОВ «ПКП»», відповідно до п.16.8 Статуту належить Загальним зборам учасників. Згідно з п. 16.7.2 Статуту директор Товариства підзвітний Загальним зборам учасників та організує виконання їх рішень. Таким чином, за змістом положеньст.38 КЗпП Українитаст.ст.58-62 ЗУ «Про господарські товариства»право директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

З огляду на відсутність доходів (заробітної плати) від перебування на посаді директора Відповідача 1 та незадовільного матеріального становища Позивача, а також відсутності інтересу до ТОВ «ПКП» з боку його учасників та фактичного припинення його діяльності починаючи з 2014 року, 04.10.2021 року, Позивач подав учасникам ТОВ «ПКП» заяву про звільнення та надіслав її 04.10.2021 року разом з вимогою про скликання загальних зборів учасників на 05.11.2021 року з питання розгляду заяви про звільнення Генерального Директора ТОВ «ПКП» за адресами учасників ТОВ «ПКП».

За юридичною адресою ТОВ «ПКП» заява про звільнення та вимога про скликання загальних зборів учасників з питання розгляду заяви про звільнення Генерального Директора ТОВ «ПКП» від 04.10.2021 року не надсилалася в зв`язку з тим, що згідно листів Українського ДППЗ"Укрпошта" від 04.11.2014 року, від 17.12.2018 року, та від 25.11.2021 року і у відповідності до Указу Президента України від 14.11.2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р, - з 27.11.2014 року відділення поштовогозв`язкуУДППЗ «Укрпошта» призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області, а саме в м. Донецьк за місцезнаходженням (юридичною адресою) Відповідача 1.

Лист із заявою про звільнення та вимогою про проведення загальних зборів учасників ТОВ «ПКП» станом на 23.12.2021 року було отримано лише Відповідачем 3, іншими учасниками ТОВ «ПКП» (Відповідачами 2, 4) він отриманий не був, про що свідчить інформація з офіційного сайту УДППЗ «Укпошта».

Незважаючи на те, що Відповідачем 3 було отримана заява Позивача про його звільнення від 04.10.2021 року разом з вимогою про скликання загальних зборів учасників на 05.11.2021 року з питання розгляду заяви про звільнення Генерального Директора ТОВ «ПКП» , - вони залишилися поза увагою та без реагування з боку Відповідача 3. При цьому Відповідач 3 ОСОБА_3 згідно Статуту ТОВ «ПКП» є учасником ТОВ «ПКП» зі статутним капіталом у розмірі 99, 8911 відсотків і, таким чином збори учасників вважалися б такими що відбулися при участі на них тільки її однієї як учасника та був наявний кворум. Таким чином, уповноважений на звільнення директора учасник ТОВ «ПКП» проігнорував повідомлення Позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву Позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення Позивача в межах статутної діяльності Товариства, ТОВ «ПКП» та власником істотної участі в товаристві були порушені трудові права Позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 КЗпП).

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, вважаю, що директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до ч. 5ст. 55 Конституції Україникожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2статті 8 Конституції Українигарантується право громадян на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод.

За змістомст. 51 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Уст. 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.2ст. 22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п.4 ч.1ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38,39).

Частиною першоюстатті 38 КЗпП Українивизначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3ст. 38 КЗпП України).

За змістом положень ст. 38 КзПП, ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58-62 Закону України «Про господарські товариства» право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчим орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Таким чином, судом встановлено, що право Позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч.1 ст. 38 КзПП, а також право щодо вільного вибору праці є порушеним.

За приписамист. 22 КЗпП Українита відповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Відповідно дост. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2. Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 р.- Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 р.- При вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт),у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07. 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18) зазначено, що: «Судом установлено, що ТОВ «Укркеш» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади директора ТОВ «Укркеш». Однак, згідно зі статутом ТОВ «Укркеш» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Разом з тим, відповідно до вимог частини другоїстатті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Укркеш», колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Укркеш» на підставі частини першоїстатті 38 КЗпП України».

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Подібні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені також у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 року (справа №758/1861/18) та від 17.03.2021 року (справа №40378/18).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «ПКП», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнаннятрудових відносинприпиненими тавиключення відомостейз Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.5-1,22,36,38КЗпП України,ст.58-62Закону України«Про господарськітовариства»,ст.3,15,16 Цивільногокодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Прайвет КепіталПартнерс» (ТОВ«ПКП»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провизнання трудовихвідносин припиненими,зобов`язання вчинитидії - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙВЕТ КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС» (ТОВ «ПКП»), ідентифікаційний код юридичної особи 36137304, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд.125-А, кв.11) та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділів: «Відомості про органи управління юридичної особи», «Відомості про керівника юридичної особи» - відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙВЕТ КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС» (ТОВ «ПКП»), ідентифікаційний код юридичної особи 36137304, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд.125-А, кв.11).

Стягнути солідарно з Товариства зобмеженою відповідальністю«ПРАЙВЕТ КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС»(ТОВ«ПКП»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙВЕТ КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС» (ТОВ «ПКП»), ідентифікаційний код юридичної особи 36137304, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд.125-А, кв.11;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: 27651, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Клинці;

Відповідач: ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя О.В. Шишкін