Рішення

від 02.02.2024 по справі 754/6443/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бабенко Ю. П.

Справа № 754/6443/23

Провадження № 2/644/125/24

02.02.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02лютого 2024року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря Книшенко А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Лютянської Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що після розірвання шлюбу 16.09.2020 року син залишився проживати разом із позивачем, а відповідачка з сином не спілкується, не надає допомоги у його вихованні. Позивач самостійно утримує та забезпечує сина разом із своєю дружиною ОСОБА_3 , з якою як внутрішньо переміщені особи проживають в м.Києві. Відповідачка не проявляє заінтересованості відносно дитини, не вітає її з днем народження, не дарує подарунки, не цікавиться її матеріально-побутовими проблемами. Отже, відповідачка систематично, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою Деснянського райсуду м.Києва від 18.05.2023 року зазначену позовну заяву передано за підсудністю до Червонозаводського райсуду м.Харкова.

Ухвалою Червонозаводського райсуду м.Харкова від 23.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою Червонозаводського райсуду м.Харкова від 10.08.2023 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Орджонікідзевського райсуду м.Харкова за зареєстрованим місцем проживання відповідачки.

Ухвалою Орджонікідзевського райсуду м.Харкова від 04.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали і просили задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подавав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, надав суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Просить розглядати справу на підставі зібраних доказів та з найкращим урахуванням інтересів малолітньої дитини.

Приймаючи до уваги викладене, що позивач та представник позивача не заперечують проти заочного розгляду справи, то у відповідності до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження.

Позивач по справі має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , з якою він перебуває у шлюбі з 29.10.2020 року, що підтверджується свідоцтвами про народження і шлюб.

Згідно рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 16.09.2020 року шлюб між сторонами по даній справі було розірвано. Під час розірвання шлюбу місце проживання сина ОСОБА_5 не визначалось.

Згідно акту від 21.07.2020 року, який складено до розірвання шлюбу між сторонами по даній справі, син ОСОБА_5 мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 23.11.2020 року, яка видана призовнику ОСОБА_1 інспектором селищної ради, разом із ним проживає син ОСОБА_5 . В довідці зазначено, що дружина ОСОБА_2 з травня 2020 року з сім`єю не мешкає.

Згідно довідок від 24.12.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, позивач та його син ОСОБА_5 фактично проживають/перебувають: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку за №102/03/38-4233 від 20.09.2023 року, підписаного в. о. голови Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування, вказана адміністрація вважає за доцільне позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В висновку зазначено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. В обґрунтування висновку маються посилання на ті ж документи, копії яких додано до позовної заяви. Також зазначено, що позивач як ВПО проживає разом із сином ОСОБА_5 , сином ОСОБА_6 та дружиною за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_5 відвідує ясла-садок №768 з 24.07.2023 року, з 02.02.2023 року перебуває під медичним наглядом КНП «ЦПМСД №2», сином турбується батько. Матір на запрошення до Служби не з`явилася, пояснень не надавала.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першоюстатті 8 Законукожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомоїстатті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першоюстатті 155 СКУкраїниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися наповазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною першоюстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваногозаконуі процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, позивач надав суду акт від 21.07.2020 року, довідку від 23.11.2020 року, просив витребувати висновок служби у справах дітей. До позовної заяви було додано клопотання про допит двох свідків, від допиту яких позивач та його представник відмовились в судовому засіданні 02.02.2024 року.

Акт від 21.07.2020 року підтверджує факт проживання дитини за певною адресою. Суд бере до уваги, що даним актом не встановлено, хто ще проживав за даною адресою на час складання акту. Довідка, яка видану призовнику ОСОБА_1 , містить зазначення про те, що відповідачка з травня 2020 року з сім`єю не мешкає. Таким чином, зазначені довідка та акт лише підтверджують обставини проживання чи не проживання і ніяким чином не свідчать про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Ці акт та довідка складені ще в 2020 році. На час складання довідки позивач вже перебував в іншому шлюбі, а тому не заслуговують на увагу його посилання на те, що відповідачка не проживала із сім`єю. Довідки про взяття на облік позивача та сина ОСОБА_5 як ВПО за однією адресою також не свідчать про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини.

У висновку за №102/03/38-4233 від 20.09.2023 року, підписаного в. о. голови Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування, не зазначено докази того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. В даному висновку маються посилання на ті ж документи, копії яких додано до позовної заяви. Обставини того, що син ОСОБА_5 проживає разом із батьком, відвідує ясла-садок №768 з 24.07.2023 року, з 02.02.2023 року перебуває під медичним наглядом КНП «ЦПМСД №2», що сином турбується батько, в достатній мірі не свідчать про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5 . З висновку видно, що комісія не спілкувалася з відповідачкою, а свій висновок зробила виходячи з обставин того, що син ОСОБА_5 проживає з батьком, який приводить дитину та забирає її із навчального закладу, турбується про її стан здоров`я.

У судовому засіданні з`ясовано, що обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування стосовно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, немає.

Таким чином,позивач та його представник не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , що могли б бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд бере до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені факти того, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, цей захід слід застосовувати як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд бере до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки.

Тлумачення частини шостоїстаті 19 СК Українидає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Суд бере до уваги, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

З огляду на вищевикладені доводи та обґрунтуванням, що у висновку №102/03/38-4233 від 20.09.2023 року не зазначено докази ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, що у висновку маються посилання на ті ж документи, копії яких додано до позовної заяви, що висновок ґрунтується лише на факті проживання сина ОСОБА_5 з батьком, який приводить дитину та забирає її із навчального закладу, турбується про її стан здоров`я, суд не погоджується з висновком за №102/03/38-4233 від 20.09.2023 року про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, цей висновок є передчасним.

Беручи до уваги, вищевикладене, що в ході судового розгляду позивач та його представник не довели винну поведінку відповідачки, яка б суперечила інтересам сина ОСОБА_5 , і неможливості зміни такої поведінки, що відсутні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав, на які посилається позивач, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує і те, що як зазначено ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст.5,10-13,81,83,141,264-265,280,354ЦПК України,ст.ст.164,166Сімейного кодексуУкраїни, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВІДМОВИТИ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.02.2024 року.

СУДДЯ: