Постанова

від 01.02.2024 по справі 925/1205/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа№ 925/1205/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

від позивача - Лісецька Н.В.,

від відповідача - Клименко О.С.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 (повний текст рішення складено 09.11.2023)

у справі № 925/1205/23 (суддя Васянович А.В.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації"

про зобов`язання повернути майно, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" про зобов`язання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, при цьому, позивач підкреслює, що жодних правочинів між сторонами не вчинялось, адміністративних актів щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалося, а також відсутні інші підстави набуття відповідачем майна, визначені ст. 11 ЦК України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" безпідставно набуте майно, а саме 36, 83 тонн брухту сталевого (вид 510) вартістю 243 078 грн. 00 коп. без ПДВ, (з урахуванням ПДВ 291 693 грн. 60 коп.). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судовий збір у розмірі 4 375 грн. 40 коп.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач не надав позивачу (не повідомив про наявність) рішення органу військового командування, яке передбачає примусове відчуження у акціонерного товариства "Українська залізниця" або його виробничого підрозділу "Черкаська дистанція колії" 36,83 тонн брухту сталевого, вид 510 та передачу його відповідачу, навіть стосовно майна, яке не є індивідуально визначеним, то майно позивача, а саме 36,83 тонн брухту сталевого (вид 510), було набуте відповідачем без достатньої правової підстави. Отже, набувач (відповідач) зобов`язаний повернути потерпілому (позивачу) в натурі аналогічне майно за своїми властивостями того ж самого виду, марки тощо.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, оскільки відповідачем не набуто спірне майно у володіння, спірне майно не зберігається та не зберігалося у відповідача, з даного майна відповідачем не видобуваються його корисні властивості. Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було досліджено статусу спірного майна та його безпосереднього власника, а також той факт, що спірне майно так і не вибуло із власності його власника.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Гончаров С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 та витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1205/23.

11.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/1205/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023, розгляд справи призначено на 01.02.2024 р.

26.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

10.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024, у зв`язку з відпусткою судді Гончарова С.А., сформовано для розгляду справи №925/1205/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

16.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 року клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судове засідання 01.02.2024 року з`явився представники позивача та відповідача. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану до виробничого підрозділу "Черкаська дистанція колії" Служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" звернулась військова частина НОМЕР_1 з листом від 06 березня 2022 року №27-3 щодо виділення металобрухту рейок для виготовлення протитанкових "їжаків". Відповідальним за отримання металобрухту у листі було зазначено ОСОБА_1 . (т. 1 а.с. 8).

Оригінал зазначеного листа до "Черкаська дистанція колії" Служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" надав директор товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" ОСОБА_1 .

06 березня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" в особі директора ОСОБА_1 було отримано від виробничого підрозділу служби колії "Черкаська дистанція колії" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 36,83 тонн брухту сталевого, вид 510.

При цьому було складено акт №6 від 06 березня 2022 року, згідно з рішенням Міністерства оборони Укриїни Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з уведенням воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, Закону України «Про введення воєнного стану в України» №2105-ІХ від 25.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (статті 8 пункту 4) №389-VIII від 12.05.2015 р. здійснено примусове відчуження майна. (т. 1 а.с. 9).

В акті зазначено, що власником майна є позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця". Вартість брухту сталевого, вид 510 в кількості 36, 83 тонни визначена за бухгалтерським обліком та станови 171 996, 10 грн (без ПДВ), про що зазначено сторонами в акті. На момент складання акта сума виплачених коштів становить 0, 00 (нуль) грн.

Водночас, між сторонами було складено та підписано накладну №6/відчуження від 06 березня 2022 року на суму 171 996,10 грн. (без ПДВ), в якій зазначено, що брухт сталевий, вид 510, видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" для потреб територіальної оборони згідно листа №0306-01 від 06.03.2022 р від Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 10).

Крім того, місцевим господарським судом також встановлено, що листом від 09 січня 2023 року №01-17/7 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 36,83 тонн брухту сталевого, вид 510. (т. 1 а.с. 13).

Відповідач листом від 11 січня 2023 року вих. №1, надав відповідь позивачу, у якому зазначив, що для вирішення питання про повернення брухту сталевого, позивачу необхідно звернутись до військової частини НОМЕР_1 . (т. 1 а.с. 14).

Позивач листами від 12 квітня 2022 року №01-17/112 (т. 1 а.с. 15-16), від 07 листопада 2022 року №01-17/347 (т. 1 а.с. 17), від 14 березня 2023 року №01-17/48 (т. 1 а.с. 18) звернувся до Голови Черкаської обласної військової адміністрації з метою належного оформлення рішення та підписання актів на відчуження майна представниками військового командування або повернення відчуженого брухту позивачу.

Листом від 29 квітня 2022 року №01/01-29/3550/01/01-29/1 Черкаська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що "Виробничим підрозділом службою колії "Черкаська дистанція колії" в добровільному порядку було передано брухт рейковий та рішення військової адміністрації не видавалось. (т. 1 а.с. 19).

Також листом від 17 квітня 2023 року №8877/01/01-58 Черкаська обласна військова адміністрація надала відповідь позивачу, у якій вказала, що станом на сьогодні не вбачається можливим достеменно встановити кінцевих одержувачів оборонних конструкцій (протитанкових "їжаків" виготовлених з брухту сталевого), що унеможливлює вирішення питання прийняття відповідного розпорядчого акту. (т. 1 а.с. 20-21).

Оскільки відповідач майно не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом про повернення безпідставно отриманого відповідачем майна (36, 83 тонн брухту сталевого, вид 510).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, а відтак відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно.

Суд першої інстанції, приймаючи оспорюване рішення у справі, припустився неправильного застосування приписів ГПК України стосовно всебічного, повного та об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав помилкову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами. Так, задовольняючи позов, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до даних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України. Однак, колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, дійшла протилежного висновку виходячи з наступного.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Наведені правові висновки висловлені ВП ВС у постановах від 20.11.2018 у справі N 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі N 320/5877/17.

Тобто, загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою для передачі метало брухту була накладна №6/відсуження від 06.03.2022 ( а.с 10), відповідно якої позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" прийняв брухт сталевий, вид 510 для потреб територіальної оборони згідно листа від Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 згідно листа №0306-01 від 06.03.2022 р. Зазначене передання приймання товару підтверджується Актом № 6 про примусове відчуження або вилучення майна від 06.03.2022 р., відповідно до якого згідно з рішенням Міністерства оборони Укриїни Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з уведенням воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, Закону України «Про введення воєнного стану в України» №2105-ІХ від 25.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (статті 8 пункту 4) №389-VIII від 12.05.2015 р. здійснено примусове відчуження майна. При цьому, колегія суддів підкреслює, що зі змісту вказаного акта не вбачається, що примусове відчуження майна здійснено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації", тобто відповідача у справі.

Одночасно, як вбачається з листа №3759 від 03.10.2023 року (т. 1 а.с. 45) Військова частина НОМЕР_1 на лист відповідача повідомила, що протитанкові «їжаки», які були безоплатно виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" із брухту сталевого, від 510 (рейковий), наданого на безоплатній основі військовій частині регіональною філією «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» та перебувають у володінні військової частини і використовуються за їх призначенням із забезпечення оборони регіону. (т. 1 а.с. 45).

Отже, позивач своїми конклюдентними діями (зовнішній прояв волі) прийняв пропозицію військової частини НОМЕР_1 щодо безоплатного надання металобрухту відповідачеві для виготовлення противотанкових їжаків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша, друга статті 837 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України унормовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також, у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

Таким чином колегія суддів вважає, що між сторонами склались договірні взаємовідносини укладені в спрощеній формі, щодо виготовлення відповідачем «їжаків» з давальницької сировини наданої йому на безповоротній основі позивачем на підставі акту № 6 від 06.03.2022 р. та Накладної №6/відчуження від 06.03.2022 р. та переданих відповідачем військової частині НОМЕР_1 , що підтверджується листом № 3759 вд 03.10.2023 р. (а.с. 45).

Тобто в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач набув спірне майно на безпідставній основі та збагатився за рахунок позивача поза встановленими взаємовідносинами, що склались між сторонами, що в свою чергу виключає можливість застосування до даних правовідносин ст. 1212 ЦК України про що заявлено позов.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що 36,83 тонн брухту сталевого (вид 510) було отримано відповідачем без належної правової підстави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач неправомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України, а тому вимога про повернення 36,83 тонн брухту сталевого, вид 510 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі №910/9279/23 - скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі №925/1205/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі №925/1205/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання та комплектації" (вул. Смілянська, 145, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43130124) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 564 грн (шість тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні) 00 коп.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №925/1205/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.02.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко