Постанова

від 02.02.2024 по справі 904/2373/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2373/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 року у справі № 904/2373/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 80 557,34 грн., пені у розмірі 2 209,12 грн., 3 % річних у розмірі 1 815,71 грн., інфляційної складової у розмірі 12 137,56 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 122,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд" суми основної заборгованості у розмірі 80 557,34 грн., пені у розмірі 2 209,12 грн., 3 % річних у розмірі 1 815,71 грн., інфляційної складової у розмірі 12137,56 грн. та плати за абонентське обслуговування у розмірі 122,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Даймонд" умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати поставленої відповідачу теплової енергії на загальну суму 80 557,34 грн. у період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 року та наданих послуг з абонентського обслуговування у сумі 122,16 грн., наявністю у зв`язку з цим підстав для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 року у справі № 904/2373/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" суму основної заборгованості у розмірі 80 557,34 грн., пеню у розмірі 2 202,62 грн., 3 % річних у розмірі 1 815,71 грн., інфляційну складову у розмірі 12 137,56 грн. та плату за абонентське обслуговування у розмірі 122,16 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6,50 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за укладеним сторонами Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати у встановлені строки поставленої позивачем теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування, доказів іншого відповідачем не надано. Тому суд вважав правомірним нарахування позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені. Одночасно суд здійснив перерахування сум пені у зв`язку з неправильним визначенням позивачем періоду її нарахування.

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- позов та додатки до нього не були сформовані позивачем у системі "Електронний суд" з використанням електронно-цифрового підпису, між тим імперативними нормами права заборонено приймати до розгляду та враховувати додатки, які не були надіслані з офіційно зареєстрованої в ЄСІТС електронної адреси ;

- судом першої інстанції на стадії прийняття позову не було з`ясовано належне підтвердження повноважень представника позивача, оскільки матеріали справи не містять передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документів: договору про надання правової допомоги, платіжного документа, який підтверджує надходження грошових коштів - гонорару від позивача адвокату; ордеру; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;

- адвокат Стадник Я.В. має право проводити свою професійну діяльність виключно індивідуально, як самозайнята особа та не може бути найманим працівником при здійсненні адвокатської діяльності, однак вказана особа є працівником позивача; при цьому адвокат не уклала з позивачем відповідний договір, що суперечить Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та вказує на дії щодо ухиляння від оподаткування;

- станом на 03.07.2023 року відповідачем не було отримано позовної заяви, а лише отримана ухвала суду від 07.06.2023 року;

- судом у рішенні не відображено, що 28.07.2023 року скаржником подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, крім того, у результаті обстрілу підприємства 14.07.2023 року відповідач був позбавлений можливості працювати у нормальному режимі до моменту подання вказаного клопотання;

- судом порушено право відповідача на надання відзиву та необхідних доказів, оскільки не враховано поважності причин неможливості їх подання у визначені судом строки, що є грубим процесуальним порушенням зі сторони суду першої інстанції;

- між позивачем та відповідачем відсутні будь-які укладені договори, оскільки позивачем не направлялися на адресу відповідача відповідні бухгалтерські документи, тому що належні докази на підтвердження такого направлення позивачем не надані, а документи, які містяться в матеріалах справи, підписані лише з боку позивача, при цьому невиконання умов договору відповідачем також є підтвердженням такого неукладення;

- по справі має бути залучена третя особа на стороні позивача -Держава України в особі Фонду державного майна України задля доведення до відома останньої обставин щодо дійсності та відповідності послуг надання чи (або) безспірності їх природі фіктивності по змові з місцевою владою та отримання прибутку без фактичного надання послуг.

Апелянт вважає, що договір є неукладеним у зв`язку з фактично відсутньою такою послугою та неможливістю отримання її; усі безпідставні нарахування носять в собі ознаки шахрайства, що підтверджується порушенням кримінального провадження №12015040730003029 від 27.10.2015 року.

Відповідач не міг порушувати свої, на його думку, неіснуючі зобов`язання за неукладеним договором і не повинен оплачувати за фактично непоставлену позивачем теплову енергію та послуги з абонентського обслуговування при непідтверджених обсягах. Тому заявлена позивачем заборгованість не існує.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що обов`язок наявності електронного кабінету в ЄСІТС та можливі санкції за невиконання такої вимоги у вигляді позбавлення права доступу до суду, у силу приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", можливі тільки після 18.10.2023 року. Крім того, саме ТОВ "Даймонд" станом на 17.10.2023 року не має зареєстрованого кабінету в ЄСТІС.

Також позивач вказує, що за приписами Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, повноваження якого мають бути підтверджені, зокрема, належним чином оформленою довіреністю. При розгляді справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність.

У даному випадку, за твердженням позивача, Стаднік Я.В. являється працівником АТ "Криворізька теплоцентраль", займає посаду провідного юрисконсульта відділу та представляє інтереси на підставі довіреності, виданої керівником юридичної особи, у межах повноважень, визначених Статутом. Крім того, за приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути, у тому числі, й довіреність.

При цьому зауваження скаржника про сплату податків адвокатом Стаднік Я.В., у господарській справі про стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію, є недоречними та можуть вважатися втручанням у професійну діяльність адвоката. Крім іншого, позивачем не заявлено вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Щодо неотримання позовної заяви відповідачем позивач зазначає, що ця заява та додатки до неї були направлені на адресу відповідача та повернуті відправнику 26.06.2023 року за закінченням терміну зберігання. Отже, неотримання вказаного відправлення є самостійним рішенням скаржника.

Стосовно укладення Типового договору позивач звертає увагу на те, що прийняття оферти виконавця послуг з постачання теплової енергії може бути у вигляді мовчання. Тому, враховуючи, що протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договір на інформаційних стендах, у боржника не виникло заперечень щодо його укладення, між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Одночасно позивач вказує на те, що станом на 14.07.2023 року, коли начебто стався обстріл, про який вказує апелянт, строк на подання відзиву, наданий в ухвалі суду від 07.06.2023 року, вже сплив.

18.10.2023 року відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання з повідомленням та за участю всіх учасників справи у відкритому судовому засіданні, в якому зазначено, що розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження позбавляє скаржника брати участь у судових засіданнях, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду та заперечувати проти доводів інших осіб.

Стосовно цього клопотання колегія суддів вважає за необхідне заначити наступне.

Згідно з ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У даному випадку, предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 96 841грн.89коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання товариства не містить достатніх доводів в обґрунтування розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, викладені в письмовій формі.

У цьому зв`язку апеляційний суд не вбачає правових підстав для розгляду даної справи з викликом сторін.

Тому у задоволенні клопотання ТОВ "Даймонд" про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін слід відмовити.

Також, 18.10.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи роздруківки постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №204/2321/22 та про застосування викладеної у ньому правової позиції при розгляді даної справи.

Щодо вказаного клопотання слід зазначити наступне.

За приписами Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

Згідно з ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У цій справі скаржник не навів будь-яких доводів щодо обґрунтування неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції.

Між тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Крім того, у постанові від 11.09.2019 року по справі № 922/393/18 Верховний Суд вказав, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Тому у прийняті вказаного нового доказу суд відмовляє.

У даному випадку, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №204/2321/22 не існувала на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом - 15.08.2023 року.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №204/2321/22 та відмовляє скаржнику у клопотанні про залучення її до матеріалів справи у якості доказу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023 року, після надходження справи на запит апеляційного суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 280520305, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд" є власником нежитлового приміщення загальною площею 325,7 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глазового Павла, буд. 4, прим. 358. Вказане приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку.

AT "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 12, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення, прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 року №830.

Aкціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315 (надалі - Методика розподілу).

Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Пунктом 32 Типового договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 45 Типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 3 дні з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п. 52 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило рішення власника спірного приміщення про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даймонд" (споживачем) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 року по лютий 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 80 557,34 грн., надав послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 122,16 грн. та щомісяця направляв акти передачі - прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача.

Відповідач порушив свої зобов`язання за договором, поставлену позивачем теплову енергію та послуги з абонентського обслуговування у встановлені строки не оплатив, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за спожиту теплову енергію у розмірі 80 557,34 грн. та за послуги з абонентського обслуговування у розмірі 122,16 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у частині оплати основної заборгованості позивачем нараховані пеня у розмірі 2 209,12 грн., 3 % річних у розмірі 1 815,71 грн. та інфляційна складова у розмірі 12137,56 грн.

Неоплата відповідачем боргу, пені, інфляційних втрат та річних у вказаних вище сумах, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

На думку колегії суддів суд першої інстанції надав вірну правову оцінку правовідносинам сторін та наявним у справі доказам, що підтверджується наступним:

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року ( в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частинами 4, 5 ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як зазначено вище, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин. Докази іншого апелянтом не надано.

Враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового,4, прим.358 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та ТОВ "Даймонд" є укладеним з 01.11.2021 року.

Приєднання ТОВ "Даймонд" до умов Типового договору, зокрема, підтверджується тим, що товариство отримувало послуги у спірний період і ця обставина не спростована скаржником. Доказів зворотного товариством не надано.

Викладені вище обставини, у тому числі, спростовують доводи скаржника про неукладення між позивачем та відповідачем Типового договору.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін Типового договору про відмову від нього, тому, як було правильно зазначено судом першої інстанції, він був чинним протягом спірного періоду.

Відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії (надання послуг), які містяться в матеріалах справи (а.с.25-77), на виконання умов договору виконавець надав споживачу послуги постачання теплової енергії у спірний період, а також послуги з абонентського обслуговування.

Акти та рахунки до них, на виконання п. 33 Типового договору, разом із супровідними листами були надіслані відповідачу. На підтвердження викладеного у матеріалах справи містяться відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції, тощо.

Одночасно, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність доказів відправки йому вказаних вище рахунків як на підставу для звільнення його від оплати наданих послуг за цим договором, оскільки за умовами п.34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, сторони у договорі визначили порядок розрахунків, який не ставить у залежність оплату наданої послуги від отримання споживачем рахунків.

При цьому споживач, у разі неотримання ним рахунків, не був позбавлений права, у разі такої необхідності, звернутися до виконавця з відповідною вимогою про їх надсилання, між тим докази такого звернення скаржником не надані.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 714 цього Кодексу визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 цих Правил).

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Так, інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію є публічною та розміщена на офіційному сайті Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".

Порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалень місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільчого обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначення вимог до приладів-розподілювачів теплової енергії, поплавкових коефіцієнтів для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічується два та більше споживачів, здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, було здійснено розрахунок спожитої теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 року по 28.02.2022 року та нараховано плату за абонентське обслуговування у вказаних вище сумах.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов`язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат та плати за абонентське обслуговування, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у відповідній частині, у межах заявлених позивачем сум.

Також, колегія суддів погоджується з перерахунком судом першої інстанції розміру пені, нарахованої позивачем на підстав п.45 укладеного сторонами Типового договору, з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування.

При цьому слід зазначити, що заперечення стосовно розрахунків річних, пені та інфляційних втрат відповідачем не наведено.

Доводи скаржника про обов`язковість наявності електронного кабінету в ЄСІТС колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 90 днів з дня його опублікування.

Закон опублікований 20.07.2023 року та введений у дію з 18.10.2023 року, отже, обов`язковість наявності електронного кабінету в ЄСІТС та застосування наслідків невиконання цієї вимоги стало можливим після вказаної дати. Між тим, позов поданий АТ "Криворізька теплоцентраль" у травні 2023 року.

Стосовно доводів про відсутність повноважень у представника позивача слід зазначити наступне.

Стаднік Яна Вікторівна являється працівником акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", займає посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу та представляє його інтереси на підставі довіреності, виданої керівником юридичної особи у межах повноважень, передбачених Статутом товариства.

На підтвердження повноважень представника позивача у матеріали справи надано належним чином завірену копію довіреності №291/01 від 17.01.2023 року, видану юридичною особою позивача та копію свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності (а.а.82, 83).

Згідно ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, у господарському судочинстві довіреність є допустимим доказом повноважень адвоката і, у даному випадку, позивачем наявність повноважень у його представника підтверджена належним чином.

Крім того, слід зазначити, що ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України визначені винятки щодо представництва в суді адвокатом, зокрема, у малозначних спорах. Як зазначено вище, дана справа є малозначною, тому у розумінні положень вказаної статті Кодексу представником у такій справі може бути й представник за довіреністю? який взагалі не має статусу адвоката.

Отже, відповідні доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм права.

При цьому суд звертає увагу на те, що посилання скаржника на недотримання адвокатом Стаднік Я.В. податкового законодавства України мають характер припущень, оскільки не підтверджені будь-якими доказами та не стосуються предмету даного спору, ніяким чином не впливають на його вирішення.

Також не знайшли підтвердження та спростовуються матеріалами справи доводи скарги про не направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до нього документів і про порушення права скаржника на подання відзиву на позов.

Так, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Матеріали справи свідчать про те, що копія позову та додані до нього документи 31.05.2023 року були направлені скаржнику за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. П. Глазового, 4 - 358, м.Кривий Ріг, 50076, Витяг з якого міститься у матеріалах справи (а.с.85). Отже, неотримання відповідачем за вказаною адресою кореспонденції є його самостійним рішенням.

Згідно з п.1 ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

Встановлено, що ухвалою господарського суду від 07.06.2023 року відкрито позовне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 03.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.106).

З моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, не обґрунтував поважність причин або об`єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати його до суду першої інстанції у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене господарський суд правомірно прийняв рішення за наявними у справі матеріалами.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з заявою про вступ у справу як представника відповідача Чапала Ю.О.(а.с.95), вона була подана 03.07.2023 року у системі "Електронний суд" господарського суду Дніпропетровської області, і з цього моменту представник відповідача отримав можливість ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Крім того, згідно з заявою керівника ТОВ "Даймонд" від 28.07.2023 року Новака В.Ю. (а.с.100,103), останній особисто ознайомився з матеріалами справи у паперовому вигляді, що ним не заперечується. Отже, як мінімум з цієї дати він був ознайомлений, у тому числі, зі змістом позовної заяви та документами доданими до неї.

Тому, навіть врахувавши обізнаність відповідача про розгляд справи та ознайомлення його з документами, наявними у матеріалах справи, 28.07.2023 року, строк на подання відзиву у такому випадку закінчився 12.08.2023 року. Отже, товариство відповідача, з огляду на прийняття судом оскаржуваного рішення 15.08.2023 року, не було позбавлено можливості подати відзив на позов до прийняття судом оскаржуваного рішення. Між тим, докази направлення відзиву на позов на адресу суду першої інстанції у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, доводи скаржника щодо позбавлення його права подати відзив на позовну заяву не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Доводи скарги про те, що договір є неукладеним у зв`язку з фактично відсутньою передбаченої ним послуги реально та неможливістю отримання її фактично, мають декларативний характер, оскільки не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин та не спростовують викладених вище висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, скаржником належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд"

залишити без задоволення.

Рішення на господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 року у справі № 904/2373/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя В.Ф.Мороз