Рішення

від 02.02.2024 по справі 904/1392/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1392/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА", с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 173 475,31 грн., пеню у розмірі 69 639,19 грн., 3% річних у розмірі 5 060,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 41 611,89 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 139 від 31.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 22.03.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: належні докази доплати судового збору у розмірі 00,15 грн.; письмові уточнення стосовно прохальної частини позовної заяви з визначенням особи, з якої Позивач просить суд стягнути сплачений судовий збір у розмірі 4 346,65 грн. та витрати на адвокатську допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

29.03.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він зокрема просив суд стягнути з Відповідача сплачений судовий збір у розмірі 4 346,80 грн. та витрати на адвокатську допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.04.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що Позивач не додав до позову доказів надання Відповідачу повного пакету документів, зокрема рахунків-фактур, передбачених п. 2.3 Договору, що є передумовою здійснення Відповідачем оплати за поставлений товар. Отже, Позивач не надав суду доказів виникнення у Відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором. Крім того, оскільки у Відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за Договором внаслідок прострочення Позивача, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний у позові період є необґрунтованим і неправомірним. До того ж, у Договорі сторони не передбачили можливість застосування пені, тому її нарахування Позивачем є безпідставним та необґрунтованим. Також Відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні), у зв`язку з чим відповідно до п. 10.1 Договору він звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань. Щодо витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Відповідач вважає, що заявлений розмір не є розумним та значно перевищує фактичні затрати часу і обсяги виконаної адвокатом роботи, необхідні для підготування позову. Враховуючи, що Відповідачем жодних прав та законних інтересів Позивача порушено не було, то і відсутні підстави стягувати з Відповідача суму судового збору та витрати на адвокатську допомогу. Тому Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

09.05.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі Відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" (далі Позивач, Постачальник) укладено Договір № 139 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим Договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною Договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (Додатках) обов`язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням таких вимог:

- при придбанні товарів, вироблених в України (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;

- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.

Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках) до Договору (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 2.3 Договору на кожну поставлену партію товару Постачальник повинен надати Покупцю такі документи:

- рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал);

- сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою Постачальника);

- видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;

- податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

- інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку).

Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються Постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до Покупця.

Відповідно до п. 2.4 Договору датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено Специфікацією (Додатком).

Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у Специфікаціях (Додатках).

За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 Договору. Загальна вартість Договору визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків), підписаних за Договором, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору ціни на товар, що поставляється за Договором, фіксуються на момент підписання Договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії Договору. Зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у Специфікації (Додатку). Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в Специфікаціях (Додатках) до Договору, є звичайними, справедливими, ринковими.

За умовами п. 4.1 Договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до Договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими Специфікаціями (Додатками).

Згідно з п. 4.2 Договору підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений Постачальником рахунок.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку, коли документи, зазначені у п. 2.3 Договору, не надані Постачальником у встановлений у п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов Договору), про що Покупець направляє Постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п. 2.3 Договору, Покупець має право затримати оплату товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у п. 4.1 Договору, збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також у даному випадку штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються і не сплачуються Покупцем.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Покупець має право здійснити оплату/попередню оплату за банківськими реквізитами, вказаними в розділі 14 цього Договору. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку Покупцеві вказувати банківські реквізити, зазначені в цьому Договорі.

За умовами п. 6.1 Договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі Покупця:

- за кількістю згідно вазі (кількості), зазначеній в товарно-транспортних накладних;

- за якістю згідно посвідчення (сертифікату/паспорту) якості, виданого виробником.

Відповідно до п. 6.5 Договору підставою для остаточного розрахунку між сторонами є результати приймання товару за якістю, визначені в атестованій лабораторії Покупця і підтверджені відповідним документом (протокол випробувань), за кількістю акт, складений Покупцем або незалежною інспекційною організацією.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення Договору.

Згідно з п. 10.2 Договору до форс-мажорних обставин належать: війна та військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових та державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути та подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за Договором. До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, та якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 10.4 Договору сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за Договором, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це у письмовому вигляді протягом 10 календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни факсом або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що настали, і можливі наслідки. Зазначені обставини і момент їх настання повинні бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України.

За умовами п. 10.7 Договору у випадку, якщо форс-мажорні обставини та/або обставини непереборної сили будуть тривати більше 3 місяців поспіль, то кожна зі сторін має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку без відшкодування іншій стороні збитків за умови письмового повідомлення іншої сторони про майбутнє розірвання Договору не менше ніж за 14 календарних днів до передбачуваної дати розірвання. У цьому випадку Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у письмовому повідомленні ініціюючої сторони про дострокове розірвання Договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Моментом підписання Договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього Договору (п. 13.5 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 5 від 31.12.2021).

Специфікацією № 47 від 24.07.2020 сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість тощо.

Так, загальна вартість товару за цієї Специфікацією складає 170 479,06 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації № 47 передбачено умови оплати: 100% протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару. Оплата здійснюється в національній валюті (гривні) за існуючим офіційним курсом гривні до долару США, встановленим на міжбанківському валютному ринку України (сайт Міністерства фінансів України www.currency.in.ua) по закінченню торгів на день виставлення рахунку.

Згідно з п. 3 Специфікації № 47 умови поставки: DAP-склад Покупця, м. Кривий Ріг (в редакції Інкотермс-2010), обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 47 умова про перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки.

Термін поставки продукції: 20 календарних днів з моменту підписання Специфікації (п. 5 Специфікації № 47).

Згідно з п. 8 Специфікації № 47 загальна вартість Договору з урахуванням цієї Специфікації орієнтовно становить 4 077 233,67 грн. з ПДВ.

Специфікацією № 53 від 11.12.2020 сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість тощо.

Так, загальна вартість товару за цієї Специфікацією складає 34 200,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3 Специфікації № 53 оплата товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється Покупцем на умовах по факту поставки у термін 20 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 53 умови поставки: СРТ-склад Покупця, м. Кривий Ріг (в редакції Інкотермс-2010), обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 5 Специфікації № 53 умова про перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки.

Термін поставки продукції: 10 календарних днів з моменту підписання Специфікації (п. 6 Специфікації № 53).

Згідно з п. 8 Специфікації № 53 загальна вартість Договору з урахуванням цієї Специфікації становить 4 662 854,61 грн. з ПДВ.

Специфікацією № 66 від 06.09.2021 сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість тощо.

Так, загальна вартість товару за цієї Специфікацією складає 3 342,60 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2 Специфікації № 66 умови оплати: 100% протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 66 умови поставки: СРТ-склад Покупця, м. Кривий Ріг (в редакції Інкотермс-2010), обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 4 Специфікації № 66 умова про перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки.

Термін поставки продукції: протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового замовлення від Покупця (п. 5 Специфікації № 66).

Згідно з п. 8 Специфікації № 66 загальна вартість Договору з урахуванням цієї орієнтовно Специфікації становить 5 196 083,40 грн. з ПДВ.

Специфікацією № 71 від 23.11.2021 сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість тощо.

Так, загальна вартість товару за цієї Специфікацією складає 136 787,43 грн. з ПДВ.

Термін поставки: впродовж 45 календарних днів з моменту підписання цієї Специфікації з правом дострокової поставки.

Умови оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів з моменту підписання Специфікації. Ціни розраховані, виходячи з курсу НБУ на 04.11.2021, USD=26,2431 грн. При цьому, якщо офіційний курс НБУ гривні до USD на дату оплати відрізняється на 3 і більше відсотків від вказаного курсу, сума на оплату перераховується згідно з офіційним курсом НБУ на дату дня оплати.

Умови поставки: СРТ склад Покупця, м. Кривий Ріг (згідно з Інкотермс-2010).

Умова про перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки.

Загальна сума Договору за Специфікаціями № 1 71 складає 5 507 614,83 грн. з ПДВ.

Специфікацією № 74 від 02.02.2022 сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість тощо.

Так, загальна вартість товару за цієї Специфікацією складає 248 160,00 грн. з ПДВ.

Термін поставки: впродовж 30 календарних днів з моменту підписання цієї Специфікації з правом дострокової поставки.

Умови оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів з моменту підписання Специфікації.

Умови поставки: СРТ склад Покупця, м. Кривий Ріг (згідно з Інкотермс-2010).

Умова про перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки.

Загальна сума Договору за Специфікаціями № 1 74 складає 5 822 785,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 174 102,31 грн., а саме:

- за Специфікацією № 47 від 24.07.2020 на суму 15 115,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № 328 від 04.02.2022, товарно-транспортною накладною № Р328 від 04.02.2022, а також на суму 43 076,45 грн., що підтверджується видатковою накладною № 329 від 04.02.2022, товарно-транспортною накладною № Р329 від 04.02.2022;

- за Специфікацією № 53 від 11.12.2020 на суму 469,44 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3580 від 17.11.2021, товарно-транспортною накладною № Р3580 від 17.11.2021;

- за Специфікацією № 66 від 06.09.2021 на суму 3 342,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3269 від 23.10.2021, товарно-транспортною накладною № Р3269 від 23.10.2021;

- за Специфікацією № 71 від 23.11.2021 на суму 21 857,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 298 від 02.02.2022, товарно-транспортною накладною № Р298 від 02.02.2022;

- за Специфікацією № 74 від 02.02.2022 на суму 56 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 466 від 17.02.2022, товарно-транспортною накладною № Р466 від 17.02.2022, а також на суму 33 840,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 380 від 10.02.2022, товарно-транспортною накладною № Р380 від 10.02.2022.

Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 42, 44, 45, 47, 48, 50, 51, 53, 54, 56, 57, 59, 60, 62).

Крім того, Позивач виставив Відповідачу відповідні рахунки на оплату (а.с. 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61).

При цьому, у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є посилання на вказані рахунки.

10.05.2022 Позивач надіслав на електронну пошту Відповідача претензію за № 04/22-246 від 10.05.2022 про сплату заборгованості, зокрема за Договором № 139 від 31.01.2018 (а.с. 63-65). До претензії додано Додаток № 1 з переліком рахунків на оплату.

Однак Відповідач лише частково розрахувався за поставлений йому товар, а саме за видатковою накладною № 298 від 02.02.2022 (Специфікація № 71 від 23.11.2021) у розмірі 627,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5818 від 18.01.2023 (а.с. 66).

У зв`язку з цим заборгованість за цією видатковою накладною складає 21 230,90 грн.

Інші видаткові накладні Відповідачем не оплачені.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем за вказаними вище поставками, складає 173 475,31 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови Договору, Специфікацій, кінцевим строком оплати поставленого товару є:

- за Специфікацією № 47 від 24.07.2020 18.02.2022;

- за Специфікацією № 53 від 11.12.2020 07.12.2021;

- за Специфікацією № 66 від 06.09.2021 22.11.2021;

- за Специфікацією № 71 від 23.11.2021 23.12.2021;

- за Специфікацією № 74 від 02.02.2022 04.03.2022.

Як встановлено судом вище, Відповідач лише частково розрахувався за поставлений йому товар, а саме за видатковою накладною № 298 від 02.02.2022 (Специфікація № 71 від 23.11.2021) у розмірі 627,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5818 від 18.01.2023 (а.с. 66). У зв`язку з цим заборгованість за цією видатковою накладною складає 21 230,90 грн.

Інші видаткові накладні Відповідачем не оплачені.

Доказів оплати Відповідачем заборгованості у розмірі 173 475,31 грн. сторонами до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 173 475,31 грн. підлягає задоволенню.

Позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 69 639,19 грн. задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, у тому числі пені, повинен вчинятись у письмовій формі.

Отже законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладеним Договором не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, доказів укладення такого правочину Позивач до суду не надав.

З огляду на викладене, Позивачем безпідставно пред`явлена позовна вимога щодо стягнення пені у розмірі 69 639,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 07.12.2021 по 14.02.2023 у розмірі 5 060,47 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2021 року по січень 2023 року у розмірі 41 611,89 грн.

Суд, у зв`язку з тим, що дати 07.12.2021, 23.12.2021, 18.02.2022, 04.03.2022 (початки періодів) є кінцевими датами оплати, а період прострочки повинен рахуватись з дня наступного (08.12.2021, 24.12.2021, 19.02.2022, 05.03.2022 відповідно), здійснив власний перерахунок 3% річних за кожною видатковою накладною.

Перерахувавши 3% річних за загальний період з 08.12.2021 по 14.02.2023, суд встановив, що вони складають 5 046,50 грн. та які, відповідно, підлягають стягненню з Відповідача. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку із неправильним визначенням періодів для їх нарахування.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 41 611,89 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 173 475,31 грн., 3% річних у розмірі 5 046,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 41 611,89 грн. В решті позову слід відмовити.

Доводи Відповідача щодо ненастання строку для оплати поставленого товару суд вважає безпідставними, оскільки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, в яких є посилання на відповідні рахунки на оплату, підписані Відповідачем без будь-яких зауважень і заперечень, доказів звернення у подальшому до Позивача у порядку, передбаченому п. 4.3 Договору, з відповідним повідомленням про порушення умов п. 2.3 Договору, матеріали справи не містять. Крім того, Відповідачем не надано доказів його відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі.

Таким чином, Відповідачем не доведено того, що під час приймання товару Позивачем не передавались йому рахунки-фактури на оплату товару.

Крім того, суд зауважує, що за своєю правовою природою рахунок-фактура не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти, тобто, носить інформаційний характер.

Також ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку у Відповідача не звільняє його від обов`язку оплатити поставлений товар і не виключає його відповідальність за порушення цього зобов`язання.

Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі № 908/2287/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало Відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану.

При цьому, судом враховано, що строк оплати поставленого товару за Специфікаціями № 47 від 24.07.2020, № 53 від 11.12.2020, № 66 від 06.09.2021, № 71 від 23.11.2021 (окрім товару за Специфікацією № 74 від 02.02.2022) настав до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022.

З урахуванням викладеного, Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги № 2 від 13.02.2023, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатом Ткаченко Єлизаветою Володимирівною (Адвокат);

- Додаткову угоду від 13.02.2023 до Договору № 2 про оплату юридичних послуг;

- акт про надання правової допомоги від 13.02.2023;

- платіжну інструкцію № 187 від 13.02.2023 про сплату Позивачем Фізичній особі-підприємцю Ткаченко Єлизаветі Володимирівні суми у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: за надання юридичних послуг по рах № М-004 від 13.02.23, без ПДВ;

- ордер серія АЕ № 1180595 від 13.02.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4908 від 21.08.2020.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути стягнуті з Відповідача на користь Позивача з таких підстав.

Умовами Договору про надання правової допомоги № 2 від 13.02.2023 передбачено, що:

п. 1.1 в порядку і на умовах Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу як представника в господарському судочинстві, в державних установах різної організаційно-правової форми і підпорядкованості в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

п. 2.1 Адвокат надає Клієнту такий перелік правової допомоги:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- підготовка процесуальних документів (позовної заяви);

- детальний розрахунок штрафних санкцій, при складанні позовної заяви;

- аналіз наданих Клієнтом документів, для складання позовної заяви (договорів, ТТН, видаткових накладних, рахунків, заявок на постачання і т.д.);

- підготовка та представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства;

- аналіз судової практики;

- інша правова допомога.

п. 2.2 конкретні види правової допомоги, які надаються Клієнту, передбачаються угодою про узгодження розміру гонорару.

п. 2.3 Адвокат може надавати Клієнту інші види правової допомоги, не заборонені законом, за взаємною та письмовою згодою сторін.

п. 2.4 при виконанні зазначеної у п. 2.1 Договору правової допомоги Адвокат реалізовує права та обов`язки за Договором, керуючись виключно інтересами Клієнта і діє з таким розрахунком, щоб максимально знизити можливість заподіяння матеріальної чи нематеріальної шкоди та будь-яких інших збитків Клієнту і вірогідність притягнення Клієнта у майбутньому до будь-яких видів юридичної чи матеріальної відповідальності.

п. 5.5 за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, що підписується сторонами.

п. 11.5 додаткові угоди, протоколи, акти та додатки до Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

Додатковою угодою від 13.02.2023 до Договору № 2 про оплату юридичних послуг сторони визначили, що згідно Договору про надання юридичної допомоги (послуг) № 2 від 13.02.2023 Клієнт зобов`язаний внести оплату за надання юридичних послуг в сумі 10 000,00 грн. до початку виконання Договору (у повному обсязі).

Розмір гонорару визначений з урахуванням складності справи, важливості справи для Клієнта, обсягу роботи і часу, необхідного Адвокату для вивчення матеріалів справи, підготовки по справі, участі в судових засіданнях, новизни правових питань, створення перешкод чи ускладнення у часі для виконання Адвокатом іншої роботи у зв`язку з виконанням цього Договору, необхідності виїзду у відрядження, ступеню досягнення бажаного для Клієнта позитивного результату, характеру та тривалості професійних відносин між Клієнтом і Адвокатом.

Актом про надання правової допомоги від 13.02.2023 сторони визначили, що:

1. послуги, передбачені Договором про надання правової допомоги, надані своєчасно, якісно та у повному обсязі у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги № 2 від 13.02.2023.

2. будь-яких претензій щодо виконання Договору про надання правової допомоги сторони не мають.

3. вартість послуг сплачена у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги та угоди про узгодження розміру гонорару.

Однак, вказані вище документи не містять конкретного посилання на те, які саме послуги та за яким договором поставки, на яку суму стягнення і з якої особи вони надавались.

Крім того, платіжна інструкція № 187 від 13.02.2023 на суму 10 000,00 грн. має посилання на рах № М-004 від 13.02.23 (без ПДВ), однак будь-яких доказів стосовно відношення цього рахунку до Договору про надання правової допомоги № 2 від 13.02.2023 матеріали справи не містять.

Вважаючи на те, що позов обґрунтовується посиланням на Договір № 139 від 31.01.2018, за яким Позивач просить суд стягнути з Відповідача певну заборгованість, документи, надані Позивачем про стягнення з Відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, не містять конкретизації надання послуг за Договором № 139 від 31.01.2018. Судом у системі КП "Діловодство спеціалізованого суду" було встановлено про наявність інших позовів Позивача до Відповідача (ПрАТ "СУХА БАЛКА"), а саме справа № 904/1369/23 та справа № 904/1367/23 за договорами № 256 від 01.02.2021 і № 1359 від 09.08.2019 відповідно, за різними сумами стягнення. Вказані договори № 139 від 31.01.2018, № 256 від 01.02.2021, № 1359 від 09.08.2019 також фігурують у Додатку № 1 претензії Позивача до Відповідача за № 04/22-246 від 10.05.2022.

За вказаними вище справами Позивач також просив суд стягнути 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, відсутність конкретизації стосовно надання правової допомоги за певним договором поставки та на яку суму, відсутність доказів оплати за Договором № 2 від 13.02.2023, відсутність доказів приналежності рахунку № М-004 від 13.02.23 до цього Договору виключають задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА" (03680, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36029113) основний борг у розмірі 173 475,31 грн., 3% річних у розмірі 5 046,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 41 611,89 грн., судовий збір у розмірі 3 302,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

02.02.2024