Рішення

від 02.02.2024 по справі 907/971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. м. УжгородСправа № 907/971/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/971/23

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород

про стягнення суми 55 703,52 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 55 703,52 грн., штрафу за договором оренди земельної ділянки №2089 від 27.09.2019 р., посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 615 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/971/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/971/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що у зв`язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені договором, у період з вересня 2020 року по 22.02.2022 року позивачем відповідно до пункту 14 Договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати: за прострочення понад три місяці підряд у розмірі 55 703, 52 грн.

Відповідач мале приватне підприємство «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород , проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що Департамент міської інфраструктури в лютому 2023 р. продав позов на МПП «Валентина» до Господарського суду Закарпатської обл. На теперішній час МПП «Валентина» повністю перерахувало на рахунок ВДВС у м. Ужгороді ЗМУ МЮ суму в розмірі 89 994,15 коп. згідно вимог Департаменту міської інфраструктури. Після повного розрахунку підприємство отримало Постанову про закінчення виконавчого провадження.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 р. між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (7.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та МПП "Валентина" було укладено договір оренди землі № 2089.

Договором оренди землі № 2089, п. 1 сторонами погоджено, що предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Ужгороді, вул. Малокам`яна, 10, загальною площею 0,1200 га.

Пунктом 21 зазначеного договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі, Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а МПП "Валентина" прийняло в оренду земельну ділянку за адресою: м. Ужгород, вул. Малокам`яна, 10 площею 0,1200 га.

Сторонами було встановлено, що вказана земельна ділянка передається у стані, який відповідає умовам договору, що свідчить про виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки № 2089 передбачено, що вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами.

Пунктом 8 Договору оренди землі сторони погодили, що даний договір укладено до 05.09.2024 р.

Відповідно до п. 10 даного договору, орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить: - 55 703,52 грн на рік, вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 641,96 грн.

Згідно пункту 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Відповідно до інформації з Свідоцтва про право власності №136 «а» від 28.08.1996 р., на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:32:001:0408 по вул. Малокам`яна, 10 в м. Ужгороді наявне нерухоме майно - кафе-магазин з житловим приміщенням під літ. "А", яке з 01.08.2001 р. належить на праві приватної власності МПП "Валентина".

07.10.2021 р. Ужгородською міською радою було прийнято рішення №454, яким МПП "Валентина" затверджено вартість земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди № 2089 від 05.09.2019 р.

22.02.2022 р. між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та МПП "Валентина" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:32:001:0408), площею 0,1200 га по вул. Малокам`яній, 10 в м. Ужгороді.

За доводами позивача, через невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної оплати орендних платежів, на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.02.2022 р. у відповідача була наявна заборгованість за період вересень 2020 р. - лютий 2022 р. в розмірі 79 185,50 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2022 року позов` департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задоволено повністю. Вирішено стягнути з малого приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА" (вул. Малокам`яна, буд.10, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 13603591), на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 79 185, 50 грн. (сімдесят дев`ять тисяч' сто вісімдесят п`ять гривень 50 коп.) заборгованості по орендній платі, а також суму 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

За доводами позивача, відповідачем у період з вересня 2020 року по 22.02.2022 року орендна плата вносилась не своєчасно.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 55 703, 52 грн. штрафу, нарахованої у відповідності до пункту 14 Договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що договором оренди землі №2089, Позивачем передано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Ужгороді, вул. Малокам`яна, 10, загальною площею 0,1200 га.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором в частині вчасного внесення орендних платежів.

Вказані обставини, відповідачем не спростовано та не заперечено.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми штрафу прийшов до висновку, що розрахунок проведено вірно.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 55 703,52 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність підстав для нарахування штрафу, судом до уваги не беруться, оскільки спростовується матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», м. Ужгород про стягнення суми 55 703,52 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Малокам`яна, будинок 10, код ЄДРПОУ 13603591) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. площа Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 55 703,52 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот три гривні 52 коп.) штрафу, а також суму 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.02.2024

Суддя О.Ф. Ремецькі