Рішення
від 23.01.2024 по справі 914/3210/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 Справа № 914/3210/23

За позовною заявою: Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача: Стрийської міської ради, м.Стрий, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Моріон+, с.Верчани, Стрийська область, Львівська область

про: стягнення 845505,74грн за безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 4,1000га з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Н.Т.Леонтьєва - прокурор;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, справу №914/3210/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 31.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.11.2023.

Ухвалою від 23.11.2023 підготовче засідання відкладено на 12.12.2023.

Ухвалою від 12.12.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024.

Ухвалою від 09.01.2024 розгляд справи відкладено на 23.01.2024.

Представник прокуратури в судовому засіданні 23.01.2024 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 23.01.2024 представник позивача не з`явився.

Відповідач в судове засідання 23.01.2024 повторно явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверти з ухвалами в цій справі повернуті поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

02.07.2015 між Львівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моріон+» (відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,1000 га з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111 із земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничих об`єктів по обслуговуванню кар`єру за межами населеного пункту на території Підгірцівської сільської ради.

Земельна ділянка передана відповідачу згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 02.07.2015.

Згідно з п.8 договору, такий укладено на строк 5 років до 02.07.2020.

Відповідно до п.п. 1.17. п.1 рішення сесії № 21 від 08.12.2020 Стрийська міська рада є правонаступником всіх прав та обов`язків Підгірцівської сільської ради, що реорганізована шляхом приєднання до Стрийської міської ради, зокрема, прав на отримання плати за користування вказаною земельною ділянкою.

16.07.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625385200:07.000:0111 за Стрийською міською радою.

Як зазначено в позові відповідачем постійно порушувалися умови договору та строки внесення орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2021 у справі №914/2013/21, що набрало законної сили 25.11.2021, задоволено позов, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Моріон +» повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4,100 гектара, кадастровий номер 46225385200:07:000:0111.

29.12.2022 зареєстровано припинення іншого речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон+» - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111. Підставою припинення права оренди земельної ділянки зазначено акт приймання-передачі об`єкта оренди від 08.12.2022, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моріон+» та Стрнйською міською радою.

Прокуратура звернула увагу, що ТзОВ «Моріон+» користувалося земельною ділянкою площею 4,1000 га з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111 без правових підстав з 03.07.2020 по 08.12.2022 включно, тобто тимчасово займало земельну ділянку у вказаному періоді.

Стрийська окружна прокуратура надсилала Стрийській міській раді листи від 26.04.2023 та від 21.07.2023 щодо надання інформації про нарахування розміру збитків (неодержаних доходів), заподіяних внаслідок незаконного користування (тимчасового зайняття) ТзОВ «Моріон+» земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4625385200:07.000:0111 після закінчення строку дії договору оренди землі і до дати повернення земельної ділянки, а також про вжиті заходи з метою стягнення до місцевого бюджету Стрийської територіальної громади неодержаних доходів.

Виконавчий комітет Стрийської міської рад листами від 12.05.2023 та від 26.07.2023 повідомив Стрийську окружну прокуратуру, що нарахування розміру збитків (неодержаних доходів), заподіяних внаслідок незаконного користування (тимчасового зайняття) ТзОВ Моріон+ земельної ділянки не проводилось, Стрийська міська рада з позовом до суду про стягнення збитків не зверталася і про остаточне визначення суми збитків окружну прокуритуру буде повідомлено додатково. Однак, на час пред`явлення позову від Стрийської міської ради не надходила інформація про визначення суми збитків та про звернення (намір звернутися) до суду для їх стягнення.

Прокуратурою самостійно здійснено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Стрийської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ТзОВ «Моріон+», згідно з яким відповідач має сплатити позивачу 845505,74грн за період з 03.07.2020 до 08.12.2022.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Стрийська міська рада на захист порушених прав територіальної громади до суду не зверталася. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства та призводить до значних втрат місцевого бюджету.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про наявність порушень щодо порушення вимог земельного законодавства та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивача. Прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Стрийською міською радою, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм земельного законодавства, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси територіальної громади, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить стягнути з відповідача 845505,74грн безпідставно збережених за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку міської ради, у повноваженнях якої контроль за використанням та охороною земель. Так, бездіяльність позивача призводить до нераціонального використання ресурсів територіальної громади.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Стрийської міської ради та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

З огляду на вказане, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничих об`єктів по обслуговуванню кар`єру, площею 4,1000 га з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Зважаючи на аргументи сторін, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення спору суду необхідно встановити такі обставини справи: формування земельної ділянки, фактичне, без правових підстав користування відповідачем земельними ділянками, правильність нарахування.

Щодо формування земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Згідно з матеріалами справи земельній ділянці несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничих об`єктів по обслуговуванню кар`єру, площею 4,1000 га з кадастровим номером 4625385200:07:000:0111, що свідчить про те, що відповідна ділянка є сформованою.

Щодо користування відповідачем земельними ділянками без правових підстав.

Як з`ясовано судом з матеріалів справи і на, що посилається прокурор, у рішенні Господарського суду Львівської області від 25.10.2021 у справі №914/2013/21, яке набрало законної сили, встановлено, що дія договору оренди припинилась 02.07.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який такий договір було укладено; орендар спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди від 01.07.2015 орендодавцю не повернув. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моріон +» продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Повернення спірної земельної ділянки площею відбулось на підставі Акту прийому-передачі від 08.12.2022, укладеного між орендарем ТзОВ «Маріон +» та орендодавцем Стрийською міською радою.

Докази наявності чинного договору чи іншої правової підстави користування відсутні.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 03.07.2020 по 08.12.2022.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами … нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Верховний Суд у справі № 922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про акту оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

Згідно з інформації Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 1526/15- 23 в д 24.05.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4625385200:07.000:0111 із врахуванням коефіцієнтів індексації у 2020 році становила 5901534,82 грн., у 2021 році - 5901534,82 грн. та у 2022 році - 6491688,30 грн.

Договором оренди земельної ділянки від 01.07.2015 встановлено орендну плату у грошовій формі в розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Стрийської міської ради від 24.06.2021 № 419 «Про місцеві податки» встановлено та введено в дію з 01.01.2022 ставки місцевих податків на території Стрийської територіальної громади, зокрема, згідно пункту 3.2.17. додатку № 3 до рішення, встановлено орендну плату за землю для фізичних та юридичних осіб за земельну ділянку, надану в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

Перевіривши наданий розрахунок в розмірі 148352,94грн за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, суд доходить висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон+» (82441, Львівська область, Стрийський район, с.Верчани, вул. 24 серпня, буд. 30-З, 26; ідентифікаційний код 35056303) на користь Стрийської міської ради (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Шевченка, 71; ідентифікаційний номер 26256903) 845505,74 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 4,1000 га з кадастровим номером 4625385200:07.000:0111.

3.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон+» (82441, Львівська область, Стрийський район, с.Верчани, вул. 24 серпня, буд. 30-З, 26; ідентифікаційний код 35056303) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19,; ідентифікаційний номер 02910031) 12682,58 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.02.2024.

Суддя Ділай У.І.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення23.01.2024
Оприлюднено05.02.2024
Номер документу116730372
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —914/3210/23

Рішення від 23.01.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Ділай У.І.

Ухвала від 09.01.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Ділай У.І.

Ухвала від 12.12.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Ділай У.І.

Ухвала від 23.11.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Ділай У.І.

Ухвала від 31.10.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Ділай У.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні