Рішення

від 22.01.2024 по справі 914/2168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 Справа № 914/2168/23

За позовною заявою: Приватного підприємства Сімат, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Простір сталевих рішень, м.Львів

про стягнення 617155,73грн за договором підряду №21/01/2021-01 від 12.01.2021

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: В.В.Дячук - представник

Від відповідача: М.М.Тихоход - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023, справу №914/2168/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 19.07.2023 позов залишено без руху.

28.07.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 31.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.09.2023.

Ухвалою від 19.09.2023 підготовче засідання відкладено на 05.10.2023.

Ухвалою від 05.10.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 31.10.2023.

31.10.2023 від позивача до суду заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ПП Сімат просить стягнути з відповідача 416299,39 грн.

Ухвалою від 31.10.2023 підготовче засідання відкладено на 20.11.2023.

Ухвалою від 20.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

Ухвалою від 12.12.2023 розгляд справи відкладено на 09.01.2024.

У судовому засіданні 09.01.2024 оголошено перерву до 17.01.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2023 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 11.12.2023 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між Приватним підприємством «Сімат» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір сталевих рішень» (відповідач) 12 січня 2021 року укладено договір підряду № 21/01/2021-01, відповідно до п.1.1. та п. 1.2. якого відповідач зобов`язався за завданням позивача здійснити: будівельно-монтажні роботи, виготовлення виробів з металу, виготовлення ємкостей з вуглецевої та нержавіючих сталей, виконання робіт з ізоляції ємкостей та трубопроводів, виконання монтажно-зварних робіт металоконструкцій та трубопроводів, виготовлення перил, огороджень, сходових металоконструкцій, а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік типу робіт та їх об`єм в грошовому еквіваленті, термін, умови та порядок виконання визначається Сторонами в Додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного Договору.

В подальшому 09.07.2021 між ПП «Сімат» та Філією «Переробний комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» укладено Договір підряду № 090721 щодо виготовленню та монтажу ємності зберігання кормового жиру з системою перекачки та обліку.

З метою виконання умов Договору підряду № 0907 21 від 09.07.2021 між позивачем та відповідачем 20.07.2021 укладено Додаткова угода 01 до Договору № 21/01/2021-01 від 12.01.2021. За умовами Договору та Додаткової угоди 01 (п.1) ТзОВ «Простір сталевих рішень» зобов`язувався виконати роботи у відповідності до Технічного завдання розробленого та наданого Філією «Переробний комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика», а саме: «Виготовлення та монтаж ємності зберігання кормового жиру з системою перекачки», а ПП «Сімат» прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов даного договору. Роботи виконуються на об`єкті Замовника, який знаходиться за адресом: Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, буд.14.1.2.

Термін виконання робіт згідно з п. 4 Додаткової угоди 01 становив 65 робочих днів, або 13 робочих тижнів. До роботи відповідач зобов`язувався приступити протягом 3-х робочих днів після надходження передоплати згідно п.3.1 в розмірі 30% вартості договору.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди 01 Роботи повинні були виконані у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток №3 до Додаткової годи 01).

На виконання визначених умовами Договорів своїх зобов`язань, ПП «Сімат» здійснив передоплату в розмірі 40% вартості Договору, що становило 1911852,00 грн, які перераховані відповідачу 10.08.2021, згідно з платіжним дорученням № 2114 від 10.08.2021.

За твердженням позивача відповідач повинен був розпочати виконувати роботи з виготовлення та монтажу ємності зберігання кормового жиру з системою перекачки не пізніше 13.08.2021 і завершити виконання цих робіт не пізніше 15.11.2021 (65 робочих днів).

Як зазначив позивач в ході виконання договору виникла необхідність у проведенні додаткових робіт по виготовленню та монтажу сходів та площадок СП1 для 200 куб.м ємності, а тому 22.10.2021 між сторонами укладена Додаткова угода 02 до Договору № 21/01/2021-01 від 12.01.2021.

Згідно умов Додаткової угоди 02 (п. 5) до роботи відповідач зобов`язувався приступити протягом 3-х (трьох) робочих днів у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток №3 до Додаткової угоди 01 від 20.07.2021). Термін виконання робіт - 21 календарний день.

Враховуючи необхідність проведення додаткових робіт, позивач звернув увагу, що відповідач зобов`язаний був завершити роботи по виготовленню та монтажу ємності зберігання кормового жиру з системою перекачки, згідно умов Договору та Додаткової угоди 01 не пізніше 10.12.2021. Натомість робота відповідачем завершена лише 03.06.2022. На підтвердження до позову долучено копію Акту наданих послуг № 19 від 03.06.2022.

Позивачем неодноразово робилися спроби спонукати вiдповiдача до належного, своєчасного виконання ним договору, зокрема, скеровувались листи на електронну адресу директора щодо порушень строків виконання умов договору підряду, а також порушення вимог п. 7.6 щодо наявності всіх дозволів та допусків.

Позивач долучив до матеріалів справи акт №3 виконання будівельних робіт за червень 2022 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2022 року, які складені 06.06.2022. Разом з тим позивач звернув увагу, що відповідач завершив виконання своїх робіт 03.06.2022. На підтвердження долучено копію акту надання послуг №19 від 03.06.2022, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками підприємств.

За твердженням позивача відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань на 176 днів. Як наслідок, ПП «Сімат» не виконало своєчасно свої зобов`язання перед замовником. Остаточну оплату від замовника за проведені роботи в сумі 5 915 344,63 грн позивач отримав лише у липні 2022 року, а саме платежами від 06.07.2022 в розмірі 4952668,2грн (згідно з платіжною інструкцією № 3683320013) та від 15.07.2022 в розмірі 962676,43 грн (згідно з платіжною інструкцією № 3718200023).

Як зазначив відповідач, враховуючи термін несвоєчасного виконання відповідачем умов Договору та Додаткової угоди 01, а саме з 10.12.2021 (коли роботи повинні були завершитись) і 03.06.2022 (коли договірні зобов`язання фактично були виконані), а також суму платежу у розмірі 5 915 344,63 грн, інфляційні втрати, а в даному випадку понесені позивачем збитки (упущена вигода) становить 443 834,37 грн.

Згідно з п. 7.2 Договору підряду № 21/01/2021-01 від 12.01.2021, у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором, кожна із Сторін за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язана сплатити штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості даного Договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів. Сторона, що порушила зобов`язання зобов`язана сплатити іншій Стороні штраф у розмірі 1% від загальної вартості даного договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. Починаючи з 11 календарного дня інша Сторона має право відмовитися від Договору, що не звільняє Сторону, яка порушила зобов`язання, від необхідності оплати штрафних санкцій.

За розрахунком позивача розмір штрафу, який відповідач зобов`язаний сплатити ПП «Сімат» за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань становить 47796,30 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач несвоєчасно виконав взяті зобов`язання. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 416299,39 грн суму збитків (упущена вигода у виді інфляційних втрат) та 47796,30 грн штрафу.

Під час розгляду справи позивач усно просив стягнути з відповідача 358346,40грн суму збитків (упущена вигода у виді інфляційних втрат) та 47796,30 грн штрафу.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з огляду на таке.

Відповідно до п.2.2. договору, до роботи підрядник зобов`язується приступити протягом 3-х робочих днів після: підписання даного договору та всіх зазначених в договорі додатків, прийняття від замовника повідомлення про передачу підготовленого належним чином будівельного майданчика отримання від замовника всієї необхідної виконавчої документації

Згідно п.п.6.1.1. договору, позивач зобов`язався до початку робіт на протязі 3-х робочих днів забезпечити будівельну готовність об`єкту.

Відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів справи не долучено доказів повідомлення про передачу підготовленого належним чином будівельного майданчику. Відтак, неможливо встановити дати початку виконання робіт відповідачем передбачених умовами спірного договору.

Згідно з п.1.1. договору підряду №0907-21 від 09.07.2021, контрагент зобов`язується у встановлені строки за завданням МХП виконати роботи, зазначені в додатках до договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені роботи. Відповідно до п.1 додатку №2 до договору підряду №0907-21 від 09.07.2021, предметом договору є: будівельно-монтажні роботи, конкретизацію видів робіт вказано в договірній ціні. З огляду на те, що до матеріалів справи не долучено договірної ціни договору підряду №0907-21 від 09.07.2021, неможливо встановити, які саме роботи, по якому об`єкту мали бути виконані в рамках зазначеного договору.

Також відповідач звернув увагу, що п. 4.2. додатку №2 договору підряду №0907-21 від 09.07.2021, остаточний платіж в розмірі 70% від вартості даного договору, протягом 22 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Натомість, позивачем до матеріалів справи не долучено акту приймання-передачі виконаних робіт підписаного між позивачем та замовником, а тому є неможливим визначення кінцевого строку розрахунку за договором підряду №0907-21 від 09.07.2021.

Разом з тим, відповідач зазначив, що відповідно до додатків №4 та №6 договору підряду №0907-21 від 09.07.2021 до комплексу робіт щодо виготовлення та монтажу ємності зберігання кормового жиру з системою перекачки та обліку, входили в тому числі підготовчі роботи: «будівництво фундаменту згідно робочого проекту 26021-Г-2.1.22-КБ; облаштування каналізації згідно робочого проекту 26021-Г-2.1.22-ВК; монтаж цоколя; дощоприймальний колодязь; поставка обладнання автоматики; монтаж та підключення обладнання; налагодження та запуск системи, які не входили до складу робіт, що виконувались ТОВ «Простір сталевих рішень». Натомість вказані роботи по будівництву об`єкту виконувались не тільки відповідачем а і іншими підрядниками та/або позивачем.

Крім цього, відповідач звернув увагу, що позивачем не надано жодних доказів того, що взагалі зобов`язання по договору підряду №0907-21 від 09.07.2021 були порушені.

На думку відповідача позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (реальної можливості отримання доходу), ні протиправної поведінки та безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків. Позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів вжиття ним заходів щодо недопущення та/або мінімізації порушення строків отримання доходів які позивач називає упущеною вигодою (збитками).

Щодо нарахованої суми штрафу в розмірі 47796,30 грн відповідач просив застосувати позовну давність.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача (заявлено усно позивачем під час розгляду справи по суті) 358346,40грн суму збитків (упущена вигода у виді інфляційних втрат) та 47796,30 грн штрафу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір підряду № 21/01/2021-01 від 12 січня 2021 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно з домовленостями сторін термін виконання робіт становив 65 робочих днів, або 13 робочих тижнів. До роботи відповідач зобов`язувався приступити протягом 3-х робочих днів після надходження передоплати згідно п.3.1 в розмірі 30% вартості договору. ПП «Сімат» здійснив передоплату в розмірі 40% вартості договору, що становило 1911852,00 грн, які перераховані відповідачу 10.08.2021, згідно з платіжним дорученням № 2114 від 10.08.2021.

Як встановлено та не заперечено сторонами відповідач завершив виконання своїх робіт 03.06.2022, згідно з актом надання послуг №19 від 03.06.2022, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками підприємств.

Суд констатує, що відповідач прострочив виконання взятих зобов`язань за спірним договором.

Щодо вимоги про збитків (упущена вигода) суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування шкоди (в тому числі у формі упущеної вигоди) може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Водночас на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача такої шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування шкоди (збитків) у формі упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 142 ГК України прибуток суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується, оскільки одним з критеріїв, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності здійснених позивачем витрат.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються та шкода (збитки), які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Господарський суд Львівської області у спірних правовідносинах також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 13.10.2021 у справі №908/2445/20, від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, згідно з якими: "…..відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток. При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків. Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин. Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків".

Стосовно правової природи інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних, що передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Грошовим зобов`язанням необхідно вважати будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення. Тобто дія ч.2 ст.625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Як встановлено судом в цьому спорі грошових зобов`язань у відповідача перед позивачем немає, оскільки за умовами договору ТОВ Простір сталевих рішень мав виконати визначений перелік роботи, при цьому останній від замовника (Філії «Переробний комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика») не отримував та не користувався грошовими коштами, належними до сплати ПП Сімат. Натомість позивач мав зобов`язання оплатити виконані роботи, тобто грошове зобов`язання виникло у ПП Сімат.

Суд звертає увагу позивача, що упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток. При цьому нарахування на грошове зобов`язання, що передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, виступає способом захисту майнового права та інтересу. Тобто упущена вигода та інфляційні втрати є різними категоріями зі своїми особливостями правової природи й не можуть бути застосовані кредитором в сукупності, а лише окремо (паралельно) за наявності необхідних умов.

З огляду на наведене, враховуючи системний аналіз законодавства, в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення збитків (упущена вигода у виді інфляційних втрат), оскільки позивач не подав належних доказів про умови цивільного/господарського обороту, за яких ПП Сімат мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Також позивач не надав належних обґрунтувань про порушення відповідачем майнового права та інтересу ПП Сімат. Крім того, суду не подано належного розрахунку розумності витрат.

Щодо вимоги про стягнення 47796,30грн 1% штрафу суд зазначає таке.

У п. 7.2 Договору підряду № 21/01/2021-01 від 12.01.2021 сторони погодили, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених Договором, кожна із Сторін за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язана сплатити штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості даного Договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів. Сторона, що порушила зобов`язання зобов`язана сплатити іншій Стороні штраф у розмірі 1% від загальної вартості даного договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином.

Однак, відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 47796,30грн 1% штрафу.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зазначений строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.

ПП Сімат стало відомо про прострочення виконання відповідачем взятих зобов`язань 06 липня 2022 року.

Позовна заява в цій справі до суду подана 14 липня 2023 року.

Отже, позивачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову щонайменше з липня 2022 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому суд зазначає, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" були внесені доповнення до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦКУ, а саме доповнено п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦКУ такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Отже, Закон України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" передбачає, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена ст. ст. 257, 258 ЦК України), є запровадження воєнного стану, тобто 24.02.2022. А тому позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування ст. 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

З огляду на норми ст. ст. 256, 257, 258, п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду 14.07.2023, суд відзначає, що позовна давність щодо вимог про стягнення штрафу за договором підряду № 21/01/2021-01 від 12.01.2021 не пропущена.

Отже, позов пред`явлений в період дії воєнного стану та у суду відсутні правові підставі для застосування позовної давності в цьому спорі до вимоги про стягнення штрафу.

За вказаних обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 47796,30грн 1% штрафу, згідно з п. 7.2 договору, слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Простір сталевих рішень на користь Приватного підприємства Сімат 47796,30грн 1% штрафу та 716,89грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 01.02.2024.

Суддя Ділай У.І.