Рішення

від 01.02.2024 по справі 916/4839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4839/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/4839/23:

За позовом: Фермерського господарства "К.В.С." (код ЄДРПОУ - 42898949, місцезнаходження: Україна, Одеська обл., Роздільнянський район, село Яковлівка, вул. Івана Мащука, буд. 14, 67412)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" (код ЄДРПОУ 43869374, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69039, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Шевченка, будинок 107)

про стягнення 1 247 589, 86 грн.

з підстав порушення умов договору поставки від 11.08.2023 року № 4688-456/30

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк Л.М., Боднар М.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: 06.11.2023 року Фермерське господарство "К.В.С." (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" про стягнення заборгованості у розмірі 1 247 589, 86 грн., яка складається із: суми оплаченого, але непоставленого товару 298323,00 грн. з ПДВ; неустойки, передбаченої п.п. 7.1.2 договору в сумі 244624,86 грн. та понесених збитків у розмірі 704642,00 грн.

07.11.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження в змішаній формі, призначив дату та час підготовчого засідання 30.11.2023 р. о 10:00 год. та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач вчасно отримав копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 07.11.2023, про призначення розгляду справи від 08.12.2023 р., про відкладення підготовчого засідання від 19.12.2023 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 09.01.2024 р., про призначення розгляду справи від 22.01.2024 р., про що свідчать довідки про доставку електронного документу.

Крім того, копія ухвал про відкриття провадження по справі від 07.11.2023 р., про призначення розгляду справи від 08.12.2023 р., про відкладення підготовчого засідання від 19.12.2023 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 09.01.2024 р. були направлена Відповідачу за його адресою реєстрації та повернулися до суду не врученими з відміткою поштового відділення: адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання. Крім того, суд вжив додаткових заходів для повідомлення Відповідача про розгляд справи через публікацію на офіційному сайті суду 13.12.2023 та шляхом направлення ухвал суду на наявну в матеріалах справи електронну адресу відповідача.

При цьому у зв`язку зі зміною відповідачем (код ЄДРПОУ - 43869374) назви з ТОВ "Технотранс Груп" на ТОВ "ДАБЛ МОУШН" та зміною місцезнаходження з міста Житомир, вулиця Вільський Шлях, 14 оф. 17, 10020, на місто Запоріжжя, вулиця Шевченка будинок, 107, 69039, що підтверджується офіційними відомостями з доступних відкритих інтернет ресурсів сайту Мінюсту, позивачем зазначено відповідачем по справі саме ТОВ "ДАБЛ МОУШН".

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

11.08.2023 р. між Фермерським господарством "К.В.С." (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотранс Груп" (назва змінена на ТОВ «ДАБЛ МОУШН») було укладено договір поставки № 4688-456/30 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця ПММ (надалі - "товар"), відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід`ємною частиною договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 тисяч гривень, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов`язковим.

Відповідно до п. 1.3 договору ціна товару, після підписання специфікації, не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку.

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що загальна вартість поставленого за договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими покупцем був отриманий товар.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що погодження необхідних умов здійснюється окремо по кожній поставці.

У разі якщо протягом 1 (одного) робочого дня з моменту направлення покупцем заявки постачальнику від постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання. Направлення заявки може здійснюватись поштою (рекомендованим, цінним листом), факсом або в електронному вигляді на електронну адресу, або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника (п. 2.2 договору).

В п. 2.3 договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару покупцю на умовах DDP (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад покупця за адресою: 67412, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Яковлівка.

Згідно п. 2.4 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з-моменту оплати покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Відповідно до п. 2.5 договору поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що право власності на товар та ризик випадкового знищення, пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент його фактичної передачі покупцю. Передача товару оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом .уповноваженої особи покупця.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок постачальника.

Оплата за договором здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, згідно наданого рахунку (п. 3.2 договору).

В п. 6.1 договору сторонами погоджено, що приймання товару за кількістю і за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, П-7, з урахуванням умов даного договору.

Згідно п. 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання зобов`язань за цим договором у такому порядку.

Відповідно до п.п. 7.1.2 п. 7.1 договору у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що збитки, завдані однією із сторін в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, підлягають відшкодуванню іншою стороною в повному обсязі понад сплати штрафних санкцій.

Положеннями п. 9.1 договору визначено, що всі розбіжності, що виникають внаслідок або у зв`язку з цим договором, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У разі, якщо сторони не прийдуть до згоди спір розглядається у відповідному господарському суді.

Договір може бути змінений або розірваний у випадках, передбачених законом, договором, або за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду (угода про розірвання) до договору (п. 9.2 договору).

В п. 10.1 договору сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року. При цьому закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сформовано заявку на придбання товару від 11.08.2023 року, а саме 6750 літрів дизельного палива сорту А, Efix 51 Disiel, SR EN 590, Romania, Rompetrol, за ціною 36,83 грн./літр без ПДВ, всього на загальну суму 298 323 грн. з ПДВ., з доставкою палива автомобільним транспортом постачальника (відповідача) на склад позивача за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Яковлівка, 67412, з датою поставки: 12 серпня 2023 року, на умовах 100% передплати. Вказана заявка підписана директорами ФГ "К.В.С." та ТОВ "Технотранс Груп", а також скріплена їх печатками.

На виконання вказаної заявки на придбання товару від 11.08.2023 року відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 002893 від 11.08.2023 р. на оплату за дизельне паливо, кількість 6750 літрів дизельного палива сорту А, Efix 51 Disiel, SR EN 590, Romania, Rompetrol, за ціною 36,83 грн./літр без ПДВ, всього на загальну суму 298 323,00 грн. з ПДВ.

Позивач оплатив вказаний рахунок № 002893 від 11.08.2023 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 595 від 11.08.2023 р. на суму 298323,00 грн., в призначенні платежу якої вказано: "Оплата за дизельне пальне зг.рах. №002893 від 11.08.2023 р., дог.№ 4688-456/30 від 11.08.2023 р.; ПДВ-49720,50".

Так, з огляду на нездійснення відповідачем поставки обумовленого сторонами товару, Фермерське господарство "К.В.С." звернулося до ТОВ "Технотранс Груп" із листом на повернення коштів за вих.№ 60 від 18.08.2023 року, в якому у зв`язку із порушенням договору поставки № 4688-456/30 від 11.08.2023 р. вимагало негайно повернути перераховані кошти та сплатити неустойку у розмірі 1% від вартості непоставленого товару.

У відповідь на вказаний лист фермерського господарства, ТОВ "Технотранс Груп" гарантійним листом від 28.08.2023 року гарантувало повернення коштів до 27 вересня 2023 року згідно листа на повернення коштів № 60 від 18.08.2023 року.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки обумовленого сторонами товару, а саме не поставив Позивачу попередньо оплачений товар 6750 літрів дизельного палива сорту А, Efix 51 Disiel, SR EN 590, Romania, Rompetrol, за ціною 36,83 грн./літр без ПДВ, та не повернув суму сплачених позивачем за них коштів у розмірі 298 323,00 грн. з ПДВ, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 298 323,00 грн. Крім того, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, передбачених договором, позивачем у відповідності до п. 7.1.2 договору нараховано неустойку у розмірі 244 624,86 грн. Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у розмірі 704 642,00 грн., які полягають у необхідності перекривати не поставлення дизелю відповідачем у іншого постачальника ТОВ "Пейд" за договором поставки № П-716 від 28.11.2022 р. на загальну суму 704 642,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, вищевказаний договір поставки № 4688-456/30 від 11.08.2023 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України (ст.ст. 173, 174 ГК України) і згідно ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем була здійснена попередня оплата дизельного палива у розмірі 298323,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 595 від 11.08.2023 р. на суму 298 323,00 грн.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із погодженої сторонами заявки на придбання товару від 11.08.2023 року, датою поставки визначено: 12 серпня 2023 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів здійснення відповідачем поставка товару на суму проведеної позивачем попередньої оплати у розмірі 298323,00 грн. матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 298323,00 грн. як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією про повернення коштів від 18.08.2023 р. за вих. №60.

28.08.2023 відповідач надав позивачу гарантійний лист про повернення коштів до 27 вересня 2023 року.

Доказів задоволення відповідачем зазначеної вимоги позивача, виконання свого гарантійного листа та повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на суму 298 323,00 грн., оформлених у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суду не надано.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 298 323,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 298 323,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення неустойки, передбаченої п.п. 7.1.2 договору № 4688-456/30 від 11.08.2023 р. в сумі 244624,86 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Підпунктом 7.1.2 п. 7.1 договору поставки передбачено, що у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Так, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем договору № 4688-456/30 від 11.08.2023, зокрема продавцем не було здійснено поставку обумовленого товару.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу неустойку у відповідності до вимог п.п. 7.1.2 п. 7.1 договору поставки № 4688-456/30 від 11.08.2023 р.

Наразі судом перевірено, здійснений позивачем розрахунок неустойки в загальній сумі 244 624,86 грн. за період з 12.08.2023 по 01.11.2023 (82 календарні дні) та встановлено, що такий розрахунок є помилковим, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення, зважаючи на те, що при її розрахунку позивачем враховано ще й 12 серпня обумовлена дата поставки товару, тоді як прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у відповідача почалося з 13.08.2023 року.

З огляду на вказане судом самостійно здійснено перерахунок неустойки на суму боргу 298323,00 грн. за період з 13.08.2023 р. по 01.11.2023 р. (81 дн.), що складає 241 641,63 грн. (298 323,00 грн. x 1% x 81 : 100). Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка в загальній сумі 241 641,63 грн.

Стосовно заявлених до стягнення збитків у розмірі 704 642,00 грн. господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Під збитками, відповідно до ч. 2ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За вимогами ч. 1 ст.ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту положень ст. 1166 ЦК України слідує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.

Так, позивач стверджує про існування причинного зв`язку між не поставкою йому товару відповідачем та здійсненням ним витрат на закупівлю товару у іншого постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейд" по Договору поставки № П-716 від 28.11.2022р. на суму 704 642грн.

Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача в якості відшкодування завданих йому збитків.

Оцінивши обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

З наведених норм вбачається, що між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку з порушенням боржника.

З урахуванням викладеного та у відповідності до приписів статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач повинен надати докази того, що:

- придбання палива за Договором №П-716 від 28.11.2022р. було прямим та невідворотнім наслідком непоставки товару за договором, укладеним з відповідачм;

- цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

Проте зазначені факти позивачем не доведені. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, необхідність виконання договору поставки для заміщення позивачем, що був укладений ще 28.11.2022 року, не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання Договору відповідачем. Укладення такого договору, виконання його позивачем та визначення його істотних умов повністю залежало від волі позивача. При цьому укладання та здійснено виконання цього договору було позивачем на його вільний розсуд і в його інтересах. Про це свідчить таке:

- закупівля дизельного палива здійснюється на підставі заявки на поставку певної партії товару. Водночас, жодних заявок, які би свідчили про їх подання позивачем саме у спірний період часу іншому підприємству для здійснення поставки палива, матеріали даної справи не містять. Так, позивачем на підтвердження понесення збитків надано суду копії видаткових накладних, а саме: № 12761 від 22.08.2023 р. на суму 312120,00 грн. з ПДВ та № 862 від 21.09.2023 р. на суму 392 522,00 грн. з ПДВ. Разом з тим, жодних доказів, які би свідчили, що поставка палива за цими накладними здійснювалася на заміщення непоставленого відповідачем палива матеріали справи не містять, оскільки позивач міг замовити вказане паливо для здійснення й іншого напрямку своєї господарської діяльності. Так, поставка палива за вказаними накладними могла здійснюватися на підставі заявок, поданих позивачем значно раніше, оскільки договір був укладений ще 28.11.2022 року, при цьому самих заявок, як зазначалося судом вище, позивачем до матеріалів справи не надано. Більш того, поставка палива за накладною № 862 від 21.09.2023 р. на суму 392 522,00 грн. з ПДВ. здійснювалася у більш пізній період часу та з іншим обсягом палива, який значно перевищує замовлений обсяг у відповідача по справі. При цьому із наданого позивачем Звіту про рух матеріальних цінностей станом на 01.10.2023 р. вбачається, що позивачем закупівля дизельного палива здійснюється у різних постачальників на постійній основі майже кожного місяця. Вказане викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо наявності дійсного причинного зв`язку;

- позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбаченого накладними № 12761 від 22.08.2023 р. та № 862 від 21.09.2023 р.;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (наприклад, зупинку збирання врожаю соняшнику та зупинку підготовки ґрунту до посіву озимих культур, які, за ствердженнями позивача, проводяться з 10 серпня по 10 вересня).

- позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договором заміщення за завищеними (як стверджує сам позивач) цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього у серпні 2023 року в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.

Наведені обставини дають підстави для суду зробити висновок про те, що виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ "Пейд" стало результатом свідомих дій самого позивача. Цей договір укладався та виконувався позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах. Ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві. Правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

Про відсутність причинного зв`язку між не поставкою товару відповідачем та витратами позивача на суму 704 642 грн., які останній вважає збитками, свідчать дати договорів: Договору поставки № 4688-456/30 від 11.08.2023р., укладеного між позивачем та ТОВ "Технотраст груп" (на цей час ТОВ "ДАБЛ МОУШН") і Договору поставки №П-716 від 28.11.2022р., укладеного між позивачем та ТОВ "Пейд".

Тобто, необхідність укладення позивачем договору від 28.11.2022р. з ТОВ "Пейд" ніяким чином не могла бути викликана невиконанням відповідачем договору поставки від 11.08.2023р., оскільки договір з ТОВ "Пейд" позивачем було укладено майже на 9 місяців раніше, ніж договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технотранс Груп" (на цей час ТОВ "ДАБЛ МОУШН").

Відповідно, це означає відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків - причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача 704642 грн. збитків.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" (код ЄДРПОУ 43869374, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69039, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Шевченка, будинок 107) на користь Фермерського господарства "К.В.С." (код ЄДРПОУ - 42898949, місцезнаходження: Україна, Одеська обл., Роздільнянський район, село Яковлівка, вул. Івана Мащука, буд. 14, 67412): 298 323 гривні 00 коп. суми оплаченого, але не поставленого товару, 241 641 гривню 63 коп. неустойки та 8099 гривень 47 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2024 р.

Суддя О.А. Демешин