Рішення

від 22.01.2024 по справі 916/4723/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4723/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/4723/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» (42305, Сумська обл., Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 2-В; код ЄДРПОУ 41245895)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГРАНО ТРЕЙД» (65035, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бочарова Генерала, буд. 52; код ЄДРПОУ 39562084)

про стягнення 1 471 711,00 грн;

представники сторін:

від позивача Буряк О.Г.,

від відповідача Цветкова О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГРАНО ТРЕЙД» про стягнення 1 471 711,00 грн, з яких: 973 891,77 грн пені, 355 594,21 грн інфляційних втрат, 142 225,02 грн 3% річних. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, а також в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України здійснити нарахування відповідачу 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 23.10.2023, до моменту повної сплати основного боргу.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки № 107 від 27.06.2022, що обумовило звернення позивача 15.06.2023 до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Зазначає, що в ході розгляду справи № 917/1058/23 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти за договором у загальному розмірі 180 000,00 грн, а іншу частину заборгованості у розмірі 3 627 328,43 грн стягнуто рішенням суду з відповідача.

Вказує, що в частині вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій позов залишено без розгляду на підставі відповідної заяви сторони позивача.

Звертає увагу, що по завершенню розгляду справи № 917/1058/23 відповідачем здійснено ще одне часткове погашення боргу в загальному розмірі 50 000,00 грн.

У зв`язку з вказаними обставинам позивач зазначає про його право стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати у заявлених розмірах за порушення відповідачем строку виконання зобов`язань з оплати товару за Договором поставки № 107 від 27.06.2022, що стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

Ухвалою від 06.11.2023 позовну заяву (вх. № 5287/23 від 30.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу (відповідно до вимог даної ухвали).

13.11.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.11.2023 позовну заяву (вх. № 5287/23 від 30.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4723/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2023, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

11.12.2023 року до суду надійшла заява представника позивача про участь у судових засіданнях у справі № 916/4723/23 в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 12.12.2023 була задоволена.

18.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, не погодившись з позовними вимогами, просить відмовити у їх задоволенні.

Вважає, що позивач в ході розгляду справи № 917/1058/23 мав змогу стягнути з відповідача штрафні санкції, проте, подав до господарського суду заяву про залишення позову в цій частині без розгляду, маючи мету збільшити період нарахування штрафних санкцій та безпідставно збагатитися. Відповідач вказує, що не мав змоги вчасно оплатити поставлений товар у зв`язку з незалежними від його волі форс-мажорними обставинами, а розмір заявлених до стягнення санкцій є непосильно великим, ставить під загрозу існування підприємства відповідача, виплату заробітної плати працівникам та сплату податків. Звертає увагу на скрутне матеріальне становище.

До відзиву відповідачем додано клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних, яке з посиланням на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України обґрунтовується відсутністю у позивача збитків, неможливістю вчасного виконання договірних зобов`язань через форс-мажорні обставини та непосильно великим для відповідача розміром заявлених до стягнення сум, направлених, як вважає відповідач, на збагачення позивача.

Так, відповідач просить зменшити заявлену до стягнення пеню у розмірі 973 891,77 грн та 3% річних у розмірі 142 225,02 грн до 100 %.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд розглянути можливість поновлення строку на подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 18.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

05.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, де позивачем наведено контраргументи проти викладених у відзиві доводів відповідача. Так, позивач звернув увагу, що укладення договору відбулось вже під час дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим посилання відповідача на форс-мажорні обставини, на переконання позивача, є необґрунтованим. Також зауважив, що твердження відповідача про добровільне погашення боргу не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначив, що відповідачем не надано належних доказів свого фінансового стану й відповідно посилання на скрутне матеріальне становище є необґрунтованим. Стосовно доводів відповідача про безпідставне збагачення позивач зауважив, що насправді сам відповідач, починаючи з 09.09.2022 по даний час, фактично абсолютно безпідставно користується грошовими коштами позивача в розмірі, що перевищує 3,5 млн грн, без сплати жодних відсотків за користування ними. За таких обставин позивач виснує, що саме відповідач безпідставно додатково збагатився за рахунок позивача внаслідок використання зазначеної суми грошових коштів при здійсненні господарської діяльності.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивач звернув увагу на пропуск відповідачем процесуального строку на подачу відзиву та зазначив, що наявні достатні підстави для розгляду справи без урахування відзиву.

05.01.2024 від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних.

Крім того, 05.01.2024 від позивача також надійшло клопотання про долучення доказів понесення судових витрат.

16.01.2024 від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 19.01.2024 була задоволена.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2024, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача понесені судові витрати та розглянути справу без урахування відзиву, так як останній подано відповідачем з порушенням встановленого строку.

Представник відповідача просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на доводи, наведені у письмовому клопотанні про зменшення розміру пені та 3% річних. Щодо строку на подачу відзиву зазначив, що відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі за юридичною адресою не отримував, а електронним кабінетом поки що не користується.

З цього приводу господарський суд зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав у своєму електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 18.11.2023. Відповідачу було встановлено судом п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, який сплинув 04.12.2023.

Протокольною ухвалою від 22.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву у зв`язку з відсутністю будь-яких поважних причин пропуску відповідного строку.

22.01.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ГРАНО ТРЕЙД» як покупцем укладено договір поставки № 107, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору строк поставки товару до 30 липня 2022 р. включно.

Згідно з п. 2.3. Договору постачальник зобов`язаний вчинити дії, необхідні для поставки товару на склад, вказаний в п. 2.4. Договору. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних у місці постачання товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 42-х банківських днів після поставки всієї партії товару та надання постачальником покупцю оригіналів рахунку-фактури, видаткової накладної, товаротранспортної накладної. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного їх надання (здійснення), покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару.

Строк дії цього договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і до 31.12.2022, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов`язків до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 5.1. Договору).

Як встановлено судом, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно з ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято у власність Товар у кількості 511,66 тонн, на загальну суму 6 007 328,43 грн.

Передача товару підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних № 717 від 30.06.2022, № 725 від 01.07.2022, № 726 від 02.07.2022, № 726 від 06.07.2022, № 741 від 07.07.2022, № 743 від 08.07.2022, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплені печатками сторін.

Проте, зобов`язання щодо оплати у визначені Договором строки та у встановленому розмірі відповідач не виконав.

Позивач направив відповідачу претензію за вих. № 06-22/373 від 07.10.2022 року, в якій вказав про порушення відповідачем умов Договору та розрахував штрафні санкції за прострочення оплати товару.

Відповідач у відповіді на претензію за вих. № 189 від 24.10.2022 року, зокрема, повідомив, що отриманий від постачальника товар було реалізовано на експорт, проте у зв`язку з сукупністю настання факторів, пов`язаних із транспортуванням, постачання до покупців затримується, відповідно наразі оплату від іноземних контрагентів не отримано. При цьому відповідач у відповіді на претензію штрафні санкції просив не нараховувати, а оплату гарантував у строк до 25 листопада 2022 року.

24.11.2022 відповідачем було направлено листа з вих. № 191, в якому він гарантував позивачу сплату боргу у строк до 31.12.2022.

Оскільки заборгованість по Договору відповідачем не була сплачена у строки, заявлені відповідачем в листах, позивач повторно направив відповідачу претензію вих. № 06- 22/463 від 28.12.2022.

Відповідачем у відповіді на повторну претензію з вих. № 0401 від 04 січня 2023 року оплату заборгованості гарантував протягом одного-двох місяців з моменту отримання можливості реалізації товару.

06.03.2023 відповідачем був направлений гарантійний лист за вих. № 0603, в якому останній гарантує погашення 40 % заборгованості по Договору у строк до 07.04.2023, решту 60 % заборгованості - у строк до 07.05.2023.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем був проведений частковий розрахунок за отриманий товар.

Згідно з наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-21.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "ГРАНО ТРЕЙД" за договором № 107 від 27.06.2022, який підписаний сторонами та скріплений печатками, заборгованість відповідача склала 4 207 328,43 грн.

Після вказаного в акті взаємних розрахунків періоду, відповідач, як вбачається з матеріалів справи, продовжив здійснювати часткові сплати заборгованості за посталений товар, а саме: 03.04.2023 200 000,00 грн; 05.05.2023 200 000,00 грн; 12.07.2023 30 000,00 грн; 07.07.2023 20 000,00 грн; 26.07.2023 30 000,00 грн; 01.08.2023 20 000,00 грн; 08.08.2023 20 000,00 грн; 08.08.2023 10 000,00 грн; 16.08.2023 30 000,00 грн; 24.08.2023 20 000,00 грн;

Судом з`ясовано, що позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути на свою користь заборгованість за Договором поставки № 107 від 27.06.2022, а саме: 3 807 328,43 грн основного боргу, 813 717,34 грн пені, 264 274,76 грн інфляційних втрат, 108 513,46 грн 3% річних.

21.09.2023 Господарський суд Полтавської області у справі № 917/1058/23 ухвалив рішення, яким: 1) задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 813 717, 34 грн пені; 264 274,76 грн інфляційних втрат; 108 513, 46 грн 3 % річних за користування чужими грошовими коштами; 2) в частині вимог про стягнення 813 717, 34 грн пені; 264 274,76 грн інфляційних втрат; 108 513, 46 грн 3 % річних за користування чужими грошовими коштами позов залишено без розгляду; 3) в частині вимог про стягнення 180 000,00 грн боргу провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору; 4) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "ГРАНО ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНЗЕ АГРІ Україна" 3 627 328,43 грн основного боргу; 54 409, 93 грн судового збору; 76 217, 81 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Станом на даний час вказане рішення в частині стягнення з ТОВ "СП "Грано Трейд" на користь ТОВ "Ханзе Агрі Україна" 76 217,81 грн витрат на оплату послуг адвоката оскаржується відповідачем у Східному апеляційному господарському суді.

Після ухвалення рішення у справі № 917/1058/23 відповідачем частково сплачувалась на користь позивача заборгованість за посталений товар, а саме: 12.10.2023 30 000,00 грн; 23.10.2023 20 000,00 грн.

Предметом позову у справі, що розглядається Господарським судом Одеської області, є стягнення з відповідача 973 891,77 грн пені, 355 594,21 грн інфляційних втрат, 142 225,02 грн 3% річних, нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки № 107 від 27.06.2022.

Пунктом п. 4.2. Договору сторонами узгоджено, що за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як передбачено Договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних до 100% суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.

Наявність виняткових випадків, за яких можливе зменшення розміру пені та штрафних санкцій, відповідач обґрунтовує тим, що не мав змогу вчасно оплатити поставлений товар у зв`язку з незалежними від волі відповідача форс-мажорними обставинами, а розмір заявлених до стягнення санкцій є непосильно великим, ставить під загрозу існування підприємства відповідача, виплату заробітної плати працівникам та сплату податків. Звертає увагу на скрутне матеріальне становище. Крім того, відповідач зазначив, що своїми діями не завдав позивачу жодних збитків.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення пені, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та не є підставою для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок затримки оплати наданих послуг, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на форс-мажорні обставини, адже такі обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що правовідносини між сторонами виникли вже в період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим посилання відповідача на військовий стан, як на форс-мажорну обставину, є необґрунтованим та безпідставним за відсутності у матеріалах справи належних доказів причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Водночас суд враховує ступінь виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за Договором. Так, з матеріалів справи вбачається, що з 6 007 328,43 грн заборгованості відповідачем сплачено лише 2 460 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені, суд виявив арифметичну помилку в одному з періодів нарахування (з 24.08.2023 по 04.09.2023), а саме в розмірі заборгованості, виходячи з якої розраховується пеня. За таких обставин судом було здійснено власний розрахунок пені за вказаний період:

3 627 328,43 (Сума боргу) x (22,00 : 365) x 12 днів (прострочення) : 100 = 26 236,02 грн.

В решті розрахунок позивача судом вважається правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 973 674,78 грн.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних суд зазначає, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40 % та 96 %, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 916/4723/23 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 % та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних.

Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 916/4723/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача і в частині зменшення 3% річних.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд виявив арифметичну помилку в одному з розраховуваних періодів (з 05.09.2023 по 21.09.2023), у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок відсотків річних за вказаний період:

3 607 328,43 x 3 % x 17 : 365 : 100 = 5 040,38 грн.

Водночас, розрахунок інфляційних втрат судом вважається правильним та обґрунтованим.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 355 594,21 грн та частково задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у сумі 141 613,95 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 973 674,78 грн пені, 355 594,21 грн інфляційних втрат, 141 613,95 грн 3% річних.

Щодо клопотання позивача про нарахування відповідачу 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 23.10.2023, до моменту повної сплати основного боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тлумачення вищенаведених положень процесуального закону свідчить про те, що зазначення в судовому рішенні про нарахування відсотків річних до моменту виконання рішення є правом суду, а не його обов`язком. Також, на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків, з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, а відтак суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи.

Водночас залишення без задоволення вказаного клопотання жодним чином не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» права звернутися до господарського суду з відповідним позовом про стягнення відсотків річних, нарахованих за період, неохоплений даним судовим рішенням, зокрема, до фактичного погашення основної заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та вказав, що поніс 22 075,67 грн витрат зі сплати судового збору та очікує понести 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 063,25 грн суд покладає на відповідача.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

В підтвердження надання адвокатських послуг представником позивача суду надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № ХАУ-08-06/23 від 08.06.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «КАПІТАЛ», Одер серії АІ № 1416749, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9351/10.

Крім того, 05.01.2024 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів понесення позивачем понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме копій наступних документів: додаткової угоди від 16.10.2023 до договору № ХАУ-08-06/23 про надання правової (правничої) допомоги від 08.06.2023, рахунку № 157 від 01.11.2023, платіжної інструкції № 14223 від 28.12.2023. Вказані документи судом залучено до матеріалів справи.

Так, 16.10.2023 позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «КАПІТАЛ» підписано додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги № ХАУ-08-06/23 від 08.06.2023, у відповідності з якою Адвокатське об`єднання здійснює:

- правовий аналіз наданих Позивачем документів, необхідних для підготовки та подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви Позивача до Відповідача про стягнення штрафних санкцій;

- пошук та аналіз наявної судової практики з метою підготовки та подання до Суду позовної заяви Позивача до Відповідача про стягнення штрафних санкцій;

- підготовка заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, а також будь-яких інших документів, необхідних для представництва інтересів Позивача в Суді під час розгляду справи за позовом Позивача до Відповідача про стягнення штрафних санкцій;

- представництво інтересів Позивача в судових засіданнях у Суді під час розгляду справи за позовом Позивача до Відповідача про стягнення штрафних санкцій.

Вказаною додатковою угодою визначено, що загальна вартість юридичних послуг складає 80 000,00 грн.

01.11.2023 Адвокатським об`єднанням виставлено позивачу рахунок № 153 на оплату юридичних послуг на суму 80 000,00 грн, який 28.12.2023 сплачено позивачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 14223 від 28.12.2023.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку сторони у додатковій угоді визначили фіксований розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу під час судового розгляду, який не залежить від об`єму наданих послуг та витраченого адвокатом часу, тому детальний перелік наданих послуг до суду надаватися не повинен.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Враховуючи, що Адвокатським об`єднанням та позивачем було погоджено фіксований розмір гонорару, який складає 80 000,00 грн, з урахуванням критеріїв розумності і реальності витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірності зі складністю справи, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 79 954,99 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 98, 101, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» (42305, Сумська обл., Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 2-В; код ЄДРПОУ 41245895) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГРАНО ТРЕЙД» (65035, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бочарова Генерала, буд. 52; код ЄДРПОУ 39562084) про стягнення 1 471 711,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГРАНО ТРЕЙД» (65035, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бочарова Генерала, буд. 52; код ЄДРПОУ 39562084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЗЕ АГРІ УКРАЇНА» (42305, Сумська обл., Сумський район, смт Степанівка, вул. Заводська, буд. 2-В; код ЄДРПОУ 41245895) 973 674,78 грн пені, 355 594,21 грн інфляційних втрат, 141 613,95 грн 3% річних, 22 063,25 грн витрат по сплаті судового збору, 79 954,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 22 січня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2024 р.

Суддя Р.В. Волков