Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4206/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024м. ХарківСправа № 922/4206/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська область, Барвінківський район, сел. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв.2) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Кубань", в якому просить:

- Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КУБАНЬ" (64713, Харківська обл., Барвінківський район, сел. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв. 2, код ЄДРПОУ: 35604607) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 387323,10 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 54937,52 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, пеню - 33487,52 грн., а разом 475748,14 грн.;

- Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу № DNH2FLO8341 від 14.09.2016 щодо сплати лізингових платежів та винагороди за користування предметом лізингу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4206/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2023 року о 12:00 год.

30.10.2023 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 29522 та клопотання про продовження строку на подання відзиву за вх. 29533.

Підготовче засідання, призначене на 23.10.2023 об 12:00 год., не відбулось у зв`язку з відрядженням судді.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України ухвалою суду від 07.11.2023 сторони повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 13 листопада 2023 року о(б) 12:40 год.

В судовому засіданні 13.11.2023 задоволено клопотання відповідача за вх. № 29533 та відзив долучено до матеріалів справи. Крім того, на підставі ч.3 ст.177 ГПК України постановлено протокольну про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2023р. о 12:00 год.

04.12.2023 через систему "Електронний суд" представником відповідача подані додаткові пояснення за вх. № 33167.

В судовому засіданні 11.12.2023 задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.12.2023р. о 12:00 год.

25.12.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання за вх. № 35392.

В судовому засіданні 25.12.2023 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника позивача про відкладення підготовчого засідання за вх.№35392 від 25.12.2023, на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.12.2023р. о 12 :00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на "08" січня 2024 р. о 13:00 год.

08.01.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача до суду подані додаткові пояснення за вх. № 378.

В судовому засіданні 08.01.2024 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15.01.2024р.о 14:20 год.

У зв`язку із реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 (з подальшими змінами), на підставі наказу голови суду Наталії Новікової від 09 січня 2024 року № 02 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 19 січня 2024 року", з огляду на встановлення у Господарському суді Харківської області особливого режиму роботи і запровадженням відповідних організаційних заходів, ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 знято з розгляду справу № 922/4206/23, призначену до розгляду у судовому засіданні на "15" січня 2024 р. о 14:20 год. Попереджено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

В порядку ст. ст. 120, 121 ГПК України ухвалою суду від 15.01.2024 сторони повідомлено, що судове засідання по суті у справі відбудеться 22 січня 2024 року о(б) 12:45 год.

22.01.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за вх. № 1891, в якому зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням наданих додаткових пояснень від 07.01.2024р.

В призначене судове засідання 22.01.2024 учасники справи своїх представників не направили.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.09.2016 року між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі -Позивач, Банк, Лізингодавець) та Фермерським господарством "КУБАНЬ" (далі - Відповідач, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №DNH2FLO8341 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність предмет лізингу (майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Відповідно до умов Договору Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: жниварка кукурудзяна OLIMAC DRAGO 8-рядкова з міжря.70 см, б/в, серійний номер №219311 р/в 2011.

Відповідно до п.п. 1.3, 11.1 Договору строк дії Лізингу з дати підписання цього Договору до 10.08.2021. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1 - 10.4.2 цього Договору.

Згідно п. 2.3.2. Договору сторони погодили Винагороду за користування Майном у розмірі 10% річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році.

Пунктом 2.3.2.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 20% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок № НОМЕР_2.

У пункті 2.1. Договору сторони узгодили те, що вартість майна разом з ПДВ становить 648 890 гривень 00 копійок.

Передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому- передачі майна.

16.09.2016 року між Банком та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг Майно.

Отже, позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний: 1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти га користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість майна становить 648890,00 грн. та складається з:

- авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 97333,50 грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;

- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 551556,50 грн (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до цього Договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2 до Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3.2 Договору на Відповідача покладено обов`язок сплачувати Винагороду за користування Майном у розмірі 10 (десять)% річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку № 2.

У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування майном складає розмір 20 (двадцять) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.(п.2.3.2.1 Договору)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.2 Договору лізингу на лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору, лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування.

Також, лізингоодержувач не сплачував винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати такої винагороди.

Останній лізинговий платіж лізингоодержувач здійснив 31.08.2019. Після цього лізингові платежі відповідачем не вносилися.

Частина 1 статті 651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, або законом. Аналогічне положення міститься у частині 1 статті 188 ГК України.

Пунктом 10.1.2 Договору лізингу передбачене право банку на одностороннє розірвання договору в разі невиконання лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого договором, в разі повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинне бути повернуто протягом 3-х робочих днів по акту прийому-передачі майна, в тому стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 Договору лізингу).

Згідно з пунктом 7.2.6. Договору Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Майно Банку у випадках, передбачених п.10.1 цього Договору у стані , в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу , сплативши при цьому заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Право лізингодавця на односторонню відмову від договору, передбачено і ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

30.09.2019 позивачем за № Е.65.0.0.0/3-191004 було надіслано відповідачу повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № DNH2FLO8341.

Так як відповідачем, в порушення п. 7.2.6. Договору, після отримання повідомлення про розірвання договору, не було повернуто Майно Банку та не сплачено заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, Позивач скористався своїм правом та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, яким 13.04.2020 року було вчинено виконавчий напис, реєстровий № 1417 щодо повернення від Фермерського господарства «Кубань» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» жниварки кукурудзяної OLIMA DRAGO, номер шассі (кузова) НОМЕР_1 8- рядкова з міжря.70 см,, б/в, серійний номер №219311 р/в 2011, що був переданий у користування на підставі договору фінансового лізингу №DNH2FLO8341 від 14.09.2016 року.

Даний виконавчий напис було пред`явлено до виконання, але в зв`язку з відсутністю у відповідача визначеного виконавчим документом майна (жниварки кукурудзяної OLIMA DRAGO, номер шассі (кузова) НОМЕР_1 ) 21 липня 2021року державним виконавцем Вергун Юлією Віталієвною було винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Разом з цим, слід звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, предмет лізингу відповідачем повернуто не було, заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив, а відтак у позивача виникло право вимагати сплати заборгованості по лізингових платежах (відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування) та сплати заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу .

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 387 323,10 грн (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування) та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 54937,52 грн не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленої заборгованості.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 387323,10 грн. (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування) та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 54937,52 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 33487,52 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.8.1 Договору, сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує Банку:

8.1.1. пеню в розмірі 0,2 (нуль цілих два десітих)% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Пунктом 8.15 Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, винагород, неустойки пені штрафів, інших платежів витрат строки позовної давності встановлюються тривалістю в 15 (п ятнадцять) років.

Позивачем до стягнення заявлена пеня у загальному розмірі 33487,52 грн.

Разом з цим, під час розгляду справи, позивачем було надано до суду уточнений розрахунок сум заборгованості станом на 10.10.2019, згідно якого сума пені складає 8006,32 грн.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем сум пені, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 8006,32 грн. В частині стягнення пені у загальному розмірі 25 481,20 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 387323,10 грн. (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування), заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 54937,52 грн., пеня у розмірі 8006,32 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 25 481,20 грн. - суд відмовляє у задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 6754,00 грн. Решта витрат зі сплати судового збору залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "КУБАНЬ" (64713, Харківська обл., Барвінківський район, сел. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв. 2, код ЄДРПОУ: 35604607) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 387323,10 грн. (несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування), 54937,52 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, пеню - 8006,32 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 6754,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 25 481,20 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570).

Відповідач: Фермерське господарство "КУБАНЬ" (64713, Харківська обл., Барвінківський район, сел. Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул. Хачатурова, буд. 10, кв. 2, код ЄДРПОУ: 35604607).

Повне рішення складено "01" лютого 2024 р.

Суддя В.В. Усата

справа № 922/4206/23