Ухвала

від 23.01.2024 по справі 2-738/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-738/2011 Головуючий у 1 інстанції Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/1965/23 Доповідач в 2-й інстанції Крайник Н. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої судді: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Назар

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,-

в с т а н о в и в:

08.12.2010 року ПАТ АБ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25 січня 25.01.2011 року просило стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість за кредитним договором № CL- 601/38/2007 від 25.10.2007 року у розмірі 15 567, 13 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) доларів США та 7603,23 грн пені.

Позов позивач обґрунтовував тим, що 25.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № CL-601/3 8/2007, згідно умов якого Банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 15 879,34 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,99 відсотків річних. Згідно умов кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов`язувалася прийняти та належним чином використати та повернути позивачу кредитні кошти не пізніше 25.10.2013 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом у порядку та на умовах визначених в п. 1.4.1 частини № 2 Кредитного договору. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування належним чином не виконувала. Крім того, 25.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір Поруки №SR-601/38/2007, згідно умов якого остання прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_3 її зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №CL-601/3 8/2007 від 25.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір застави автотранспортного засобу №PCL-601/38/2007 року, згідно умов якого відповідачем ОСОБА_3 надано в заставу позивачу легковий автомобіль марки OPEL модель ASTRA 0TGF69, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 2007, колір - синій, кузов № НОМЕР_2 . Станом на 13.10.2010 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 25.10.2007 року становила 14139, 42 дол. США та 1427, 71 дол. США - заборгованість за відсотками. Враховуючи наведене, просив позов про стягнення боргу задоволити.

Заочним рішеннямШевченківського районногосуду містаЛьвова від03березня 2011року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «ОТП Банк» 15567,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 122980,32 грн, та 7603,32 грн пені за кредитним договором №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, а також 1306 грн 00 коп. судового збору і 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні процесуального строку, встановленого законом для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року залишено без задоволення.

10липня 2023року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає,що,постановляючи оскаржуванерішення прозадоволення позовнихвимог Банку,суд прешоїстанції неврахував відсутністьу матеріалахсправи детальногорозрахунку заборгованостівідповідача ОСОБА_1 перед позивачем.Остання непогоджується зрозрахованою сумоюзаборгованості тавважає,що розрахунокзаборгованості позичальниказдійснено неправильно.Зазначає,що у розрахункуобов`язково маєбути зазначеносума грошовихкоштів,сплачених позичальникомв рахунокпогашення заборгованостіза тіломкредиту тавідсотками,напрямки тапідстави їхзарахування, залишокзаборгованості,на якийнараховується пеняна початокта кінецькожного періоду,розмір штрафноїсанкції упевній частцівід сумиборгу,формула,за якоюрозрахована пеня,відсоткова ставката формула,за якоюрозраховані відсотки.Однак, позивачем ненадано належнихдоказів напідтвердження правильностінаданого нимрозрахунку заборгованості.Крім того,позивачем напідтвердження обгрунтованостіпред`явлених позовнихвимог небуло наданоні банківськихвиписок порахунку позичальника,ні іншихдокументів,які бпідтверджували правомірністьзвернення позивачадо судупро стягненнязазначеної сумизаборгованості.В предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій) відповідно до умов договору, що підлягає з`ясуванню в судовому засіданні. Такий розрахунок повинен бути наданий з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць окремим рядком у відповідності до графіку погашення кредиту протягом усього періоду, за який нараховувалася заборгованість.

Також зазначила що відповідно до умов Кредитного договору №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, погашення кредиту здійснюється щомісячно, оскільки умовами Кредитного договору було передбачено погашення кредиту окремими щомісячними платежами. В той же час, позивач, долучивши до позовної заяви не розрахунок заборгованості, а «довідку про заборгованість», позбавив можливості суд встановити, чи не пропущений Банком строк звернення до суду. Так, кредитний договір укладено 25.10.2007 року, а банк звернувся з позовом до суду лише у грудні 2010 року, тобто за спливом трьохрічного строку, відтак до частини заборгованості слід стосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Звертає увагу на те, що незважаючи на вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звернувся до суду з позовом, не надіславши попередньо боржнику досудову вимогу про повне погашення заборгованості, чим порушив права позичальника, як споживача фінансової послуги.

Крім того, позивачем не підтверджено факт видачі кредитних коштів позичальнику. Так, за умовами Кредитного договору №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року (п.1.7.2.) кредит надається однією сумою згідно з кредитною заявкою позичальника в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Стаття 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» передбачає види розрахункових документів для ініціювання переказу, а саме платіжне доручення, платіжна вимога - доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер. Даний перелік є вичерпним. Однак, банк не надав суду належних доказів на підтвердження отримання позичальником кредитних коштів.

Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити.

Представник ТзОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» - Посікіра Р.Р. проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 13 п. 1 Перехідних положень чинного ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 228 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Статтею 231 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, врегульовано порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Зокрема, частинами 3 та 4 зазначеної статті передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

При цьому інша сторонапозбавлена можливостіоскаржити ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з підстав вирішення такої заяви по суті та невирішення питання залишення такої без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення з такою.

Частиною 1 ст. 294 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Стаття 358 чинного ЦПК України передбачає підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язок; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване заочне рішення було постановлено судом03 березня 2011 року, а з заявою про перегляд оскаржуваного заочного рішення представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася 17.11.2022 року, тобто більш, ніж через одинадцять років після його ухвалення.

Доводи апелянта про те, що відповідач ОСОБА_1 не була неналежним чином повідомлена про час та місце судового розгляду та не отримувала оскаржуваного рішення не заслуговують на увагу, оскільки такі спростосувються матеріалами справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи, однак остання не цікавилася станом відомого їй судового провадження.

Так, з матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_1 повідомлялась судом про розгляд справи за адресою, зазначеною у позовній заяві, оскільки інших відомостей про місце проживання чи реєстрації суду надано не було (згідно довідки адресного бюро за вказаною адресою не числиться). При цьому, зазначена адреса в позовній заяві збігалася з адресою, зазначеною ОСОБА_3 в Договорі застави автотранспорту від 25.10.2007 року (том 1, а.с. 17-18).

16.08.2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 2-738/11, однак ознайомилася з такими лише 24.10.2022 року, про що є відмітка у матеріалах справи (том 1, а.с. 77).

Крім того, як убачається з матеріалів справи, 12.08.2022 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 зверталася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. в межах виконавчого провадження №68683548, відкритого на підставі оскаржуваного рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2011 року у справі №2-738/2011 про стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ АБ «ОТП Банк» 15567,13 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 122980,32 грн, та 7603,32 грн пені за кредитним договором №CL-601/38/2007 від 25.10.2007 року, а також 1306 грн 00 коп. судового збору та 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.

При цьому, звертаючись до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця, ОСОБА_2 покликалася на те, що про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. виконавчого провадження №68683548 про стягнення з боржника коштів на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2011 року у справі №2-738/2011, ОСОБА_6 дізналася в кінці липня 2022 року.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не заперечила, що у її довірительки задовго до подачі нею заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року, було вилучено заставний автомобіль, однак така не з`ясовувала підставу вилучення автомобіля, оскільки мала багато кредитів у різних банках.

Відтак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про постановлення судом оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що зазначені вище обставини стали відомі апеляційному суду після відкриття апеляційного провадження, апеляційне провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.

Схожі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №333/7816/14-ц (провадження №61-16938св20), в якій зазначено, що у відкритті апеляційного провадження у справі належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розглядсправи судомзі спливомзначного періодучасу несумісний зприписами процесуальногозакону (частиноюдругою статті358ЦПК України)і принципомправової визначеності. При цьому хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є загалом правильним.

Крім того, колегія суддів враховує, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним та може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Таким чином, незважаючи на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення та норму ч. 4 ст. 231 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, згідно якої строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, оскарження рішення суду через надмірно тривалі строки (уданому випадкубільш ніжчерез 11років) після ухвалення рішення, без будь-яких причин пропуску таких надмірних строків, знаючи про розгляд справи у суді першої інстанції, слід вважати втручанням у принцип правової визначеності.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) від 29.10.2015 року, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016 року, суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Також, в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

З урахуванням обставин, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про ухвалення оскаржуваного рішення, зважаючи на подання апеляційної скарги з тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю поважних причин пропуску такого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року підлягає закриттю.

Керуючисьст.ст. 358, 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

у х в а л и в:

Апеляційне провадженняза апеляційноюскаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 29 січня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра