Рішення

від 30.01.2024 по справі 924/1023/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"30" січня 2024 р. Справа № 924/1023/23

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Фон", м. Хмельницький

про стягнення 191 326,13грн, з яких: 150 736,25грн - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2020 по 01.06.2023, 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 1 967,73грн - пені

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

25.09.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Фон", м.Хмельницький (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 191 326,13грн, з яких: 150 736,25грн - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2020 по 01.06.2023, 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 1 967,73грн - пені у зв`язку із неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії №1071/627 від 05.09.2005 та №6982/627 від 06.04.2021.

Ухвалою суду від 02.10.2023 (суддя Смаровоз М.В.) судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1023/23 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 08.11.2023 суддею Крамарем С.І. справу №924/1023/23 прийнято свого провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 09.01.2024 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач - Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за укладеними між сторонами договором на постачання теплової енергії № 1071/627 від 05.09.2005. На адресу суду 30.01.2024 подав клопотання, згідно якого просив суд здійснити розгляд справи за його відсмутності. Вказв, що відповідачем було здійснено оплату основного боргу в сумі 8 499,00грн, а саме: 08.01.2024 - 4 999,00грн, 26.01.2024 - 3 500,00грн. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача: 142 237,25грн - основного боргу, 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 1967,73грн - пені.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Фон", м.Хмельницький в судові засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 6 ст.242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

05.09.2005 між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Фон" (надалі - споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії №1071/627.

Згідно п.1.1 Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно Додатку №1 до даного договору позивач постачав відповідачу теплову енергію у відповідності до умов до укладеного договору у приміщення площею 253,6 кв.м. по вул.Кам`янецькій, 63 у місті Хмельницькому.

06.04.2021 МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі - виконавець) направило на адресу відповідача проєкт договору №6982/627 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі договір).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг регулюється ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ч.4 ст.13 Закону з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.13 Закону, якщо споживач, який отримав проєкт договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідач примірник договору зі своїм підписом не повернув, своїх заперечень або протоколу розбіжностей не надав. Тобто, виходячи з вищевикладеного, договір №6982/627 від 23.03.2021 є укладеним.

Відповідно до п.1 Договору Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п.34 Договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів шляхом розміщення інформації на веб-сайті виконавця.

Згідно пункту 37 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.48 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Позивач зазначив, що в період з 01.10.2020 по 01.06.2023, за який виникла заборгованість, діяли тарифи, встановлені:

постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 634 від 17.03.2020 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 93" тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" з 18.03.2020 встановлено в розмірі 1173,00 грн./Гкал без ПДВ (або 1407,60 грн. з ПДВ);

постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2260 від 30.11.2020 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 93" тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" з 01.12.2020 встановлено в розмірі 1 722,55 грн./Гкал з ПДВ;

рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №905 від 23.09.2021 "Про встановлення шляхом коригування міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" тарифів на теплову енергію, ії виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячоf води" для інших споживачів в розмірі 3670,55 грн./Гкал (з ПДВ) з 01.10.2021. (https://khm.gov.ua/uk/content/vid- 23092021-no-905-pro-vstanovlennya-miskomu-komunalnomu-pidpryyemstvu);

рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 999 від 28.10.2021 "Про встановлення шляхом коригування міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" тарифів на теплову енергію, ії виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води" для інших споживачів в розмірі 5389,35грн./Гкал (без ПДВ) з 01.11.2021 (або 6467,22грн. з ПДВ) (https://kh m.gov. iia/uk/content/vid-28102021-roku-no-999pro-vstanovlennya-shiyahom-koryguvannya-miskomu-komunalnomu);

п.3.1.3 рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №851 від 10.11.2022 "Про встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, ії виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, інших споживачів, релігійних організацій міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" для інших споживачів в розмірі 5389,35грн./Гкал (без ПДВ) (або 6467,22грн. з ПДВ).

Станом на 01.10.2020 за відповідачем існувала заборгованість за надані послуги в розмірі 19 253 грн. 01 коп. (відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2021 у справі №924/1343/20).

За період з 01.10.2020 по 01.06.2023 відповідачу нараховано за послуги з постачання теплової енергії 246 475,34 грн. За вказаний період відповідачем сплачено 84 898,10грн, 19 153,01грн з яких були спрямовані на погашення заборгованості по рішенню Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2021 у справі №924/1343/20.

Відповідачем було здійснено оплату основної заборгованості за договором №6982/627 на суму 38 493,00грн: 07.09.2023 - 4 999,00грн, 18.09.2023 - 4 999,00грн, 02.10.2023- 4999,00грн, 30.10.2023 - 4 999,00грн, 27.11.2023 - 4 999,00грн, 11.12.2023 - 4 999,00грн, 08.01.2024 - 4 999,00грн, 26.01.2024 - 3 500,00грн.

З врахуванням часткової оплати послуг заборгованість відповідача за договором становить 142 237,25грн.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договорів позивач нарахував відповідачу 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 1 967,73грн - пені.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 вищевказаного Закону).

В силу ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2021 позивач - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" направило на адресу відповідача проєкт договору №6982/627 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі договір).

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.13 Закону, якщо споживач, який отримав проєкт договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідач примірник договору зі своїм підписом не повернув, своїх заперечень або протоколу розбіжностей не надав. Тобто, виходячи з вищевикладеного, договір №6982/627 від 23.03.2021 є укладеним.

Відповідно до п.1 Договору позивач зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п.34 Договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів шляхом розміщення інформації на веб-сайті виконавця.

Згідно пункту 37 Договору відповідач здійснює оплату за цим договором щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.10.2020 по 01.06.2023 відповідачу нараховано за послуги з постачання теплової енергії згідно договорів 246 475,34грн. За вказаний період відповідачем сплачено 84 898,10грн, 19 153,01грн з яких були спрямовані на погашення заборгованості по рішенню Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2021 у справі №924/1343/20.

В наступному відповідачем було проведено часткову оплату основної заборгованості за договором №6982/627 на суму 38 493,00грн, що підтверджується самим позивачем у поданих заявах про зменшення позовних вимог та клопотанні від 30.01.2024, а саме: 07.09.2023 - 4 999,00грн, 18.09.2023 - 4 999,00грн, 02.10.2023- 4999,00грн, 30.10.2023 - 4 999,00грн, 27.11.2023 - 4 999,00грн, 11.12.2023 - 4 999,00грн, 08.01.2024 - 4 999,00грн, 26.01.2024 - 3 500,00грн.

З огляду на вищевикладене та з врахуванням часткової оплати послуг, заборгованість відповідача за договором становить 142 237,25грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та належить до задоволення на суму 142 237,25грн, а в частині стягнення 8 499,00грн основного боргу провадження у справі №924/1023/23 належить закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 1 967,73грн - пені.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.48 Договору від 06.04.2021 №6982/627 у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховано, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Водночас, дія Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 ГК України було продовжено на строк дії такого карантину.

Проте, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 „Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 1 липня 2023 року карантин скасований.

Судом також враховано, що сторони не врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, у тому числі, щодо періоду нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи „Законодавство") за визначені у розрахунку до договору №6982/627 від 23.03.2021 позивачем перебіги періодів та зважаючи на їх закінчення згідно вимог ст.232 ГК України, зокрема: за період прострочення з 11.01.2023 по 11.07.2023 на суму 26 001,59грн та за період прострочення з 13.02.2023 по 13.08.2023 на суму 22 131,34грн, вважає що обґрунтованим на арифметично вірним буде нарахування пені в розмірі 1 790,47грн.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій, другій ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, періоди прострочення, часткову сплату відповідачем заборгованості, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 895,24грн.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 7 014,64грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") суд вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у межах розміру визначеному позивачем - 31 607,51грн за вказані ним у наявному в матеріалах справи розрахунку періоди.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" підлягають задоволенню частково на суму 142 237,25грн - заборгованості за послуги з теплопостачання, 7 014,64грн - 3% річних, 31 607,51грн - інфляційних втрат, 895,24грн - пені. В решті належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення, а також повністю в частині закриття провадження, оскільки оплата відповідачем боргу відбулась під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Фон" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 63; код ЄДРПОУ 21349155) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Чорнобрового, буд. 5, код 03356571) 142 237,25грн (сто сорок дві тисячі двісті тридцять сім гривень 25 коп.) заборгованості за послуги з теплопостачання, 7 014,64грн (сім тисяч чотирнадцять гривень 64 коп.) 3% річних, 31 607,51грн (тридцять одну тисячу шістсот сім гривень 51 коп.) інфляційних втрат, 895,24грн. (вісімсот дев`яносто п`ять гривень 24 коп.) пені, 2 853,82грн (дві тисячі) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі №924/1023/23 в частині стягнення 8 499,00грн основного боргу за послуги з теплопостачання закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.02.2024.

СуддяС.І. Крамар

Віддруков. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (29000 м. Хмельницький, вул. Чорнобрового, 5) надісл. в ел. кабінет в системі "ЕС";

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 63) надісл. реком.