Постанова

від 17.01.2024 по справі 904/7260/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/7260/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023

у справі №904/7260/21

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі №904/7260/21 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" визнано частково, а саме в розмірі: 4540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 951817,51 грн (заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 1249702,08 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Решту кредиторських вимог - відхилено.

2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі №904/7260/21 в частині відхилення грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 415910,18 грн (заборгованості з винагороди за кредитним договором). Ухвалено в скасованій частині нове рішення про визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Терем" в розмірі 415 910,18 грн - заборгованість з винагороди за кредитним договором (4 черга задоволення вимог кредиторів).

3. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2023 касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (щодо скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 в частині відхилення грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 415 910,18 грн) скасовано. Справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №904/7260/21 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі №904/7260/21 в частині відхилення грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 415 910,18 грн (заборгованості з винагороди за кредитним договором) скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Терем" в розмірі 415 910,18 грн - заборгованість з винагороди за кредитним договором (4 черга задоволення вимог кредиторів).

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник не надав власного контррозрахунку заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом за узгодженою між сторонами формулою, а визначення сторонами формули у редакції, на яку спирається боржник, не має економічного сенсу, адже за його поясненнями застосування такої формули не призводить до нарахування винагороди.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшли касаційні скарги у яких заявлено вимогу скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №904/7260/21, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 залишити без змін.

7. Доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" :

7. 1. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому застосовано норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 (перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника з іншого боку), від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/23, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20.

7.2. Суд не дослідив зібрані докази у справі та не встановив обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду.

Доводи касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича:7.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права, а саме: абз. 1 ч. 1 ст. 207, ч.1 ст. 525, ч.ч. 1, 2 ст. 526, ст.ст. 627, 628, 629, 653 ЦК України.

7. 2. Суд апеляційної застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

7. 3. Суд не дослідив зібрані докази у справі та не встановив обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду.

Відзиви

8.Від АТ Комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича у якому наведено обґрунтування щодо необхідності відмови у задоволенні касаційної скарги.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

12.1. заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання конкурсних грошових вимог до боржника ґрунтується на умовах кредитного договору №2Т046Г від 11.06.2014 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терем" (далі - боржник), виконання зобов`язань за яким порушуються боржником.

12.2. За умовами п.п. А.І., А.2, 1.1., 2.1.2 вказаного кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 16.06.2016) кредитор за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати боржнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 616078,00 грн на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

12.3. Згідно з п.п. 1.2., А.3. кредитного договору термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до кредитного договору) - був визначений 15.06.2017.

12.4. Відповідно до п. п. А.6., А.7., А.8., 4.1., 4.2., 4.3. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 16.06.2016р.) за користування кредитом ТОВ "Терем" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00% річних, а у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання - у розмірі 24% річних (ст. 625 ЦК України), датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з 15.06.2017.

12.5. Порядок розрахунків затверджений п. 4 кредитного договору.

12.6. Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 договору.

12.7. Згідно з п.4.2 договору та ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.7 договору.

12.8. В п. 4.7. договору сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з передбаченою цими пунктами договорів формулою.

12.9. Також, 25.07.2016 сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 11.06.2014, відповідно до п.1. якого за згодою сторін з 01.08.2016 за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6, пункту А.7 договору.

12.10. Згідно з п. 1.2. договору про внесення змін від 25.07.2016 до кредитного договору від 11.06.2014 боржник сплачує кредитору винагороду за користування кредитом за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 договору.

12.11. Розпорядник майна заявлені АТ КБ "Приватбанк" визнав частково, у сумі 951817,57 грн., з яких: 559159,53 грн. - заборгованість за кредитним договором №2Т046Г від 11.06.2014 та 392657,98 грн. - заборгованість по процентах за користування за цим договором (4 черга), 1249702,08 грн. - пеня за кредитним договором (6 черга), 4540,00 грн. (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Щодо грошових вимог банку у сумі 415910,18 грн. - заборгованості за простроченою винагородою за кредитним договором, арбітражний керуючий зазначив, що вони підлягають відхиленню як безпідставно нараховані.

12.12. Боржник заперечень щодо викладених у п.4.7 кредитного договору умов оплати за встановленою формулою ні під час укладення договору, ні під час підписання договору від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № 2Т046Г від 11.06.2014, якими змінювалася формула розрахунку винагороди, не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував.

12.13. Тобто боржнику була зрозуміла формула розрахунку винагороди як під час укладення кредитного договору так і під час укладення договору про внесення змін від 25.07.2016.

12.14. Кредитний договір №2Т046Г від 11.06.2014 та договір від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № 2Т046Г від 11.06.2014, є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

12.15. АТ КБ "Приватбанк" було надано деталізований розрахунок винагороди, здійснений кредитором відповідно до п. 4.7 кредитних договорів (в редакції договору від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № 2Т046Г від 11.06.2014).

12.16. Боржник не надав власного контррозрахунку заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом за узгодженою між сторонами формулою, а визначення сторонами формули у редакції, на яку спирається боржник, не має економічного сенсу, адже за його поясненнями застосування такої формули не призводить до нарахування винагороди.

13. За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

14. Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

15. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

16. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

17. Згідно з частиною другою статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

18. Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

19. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

20. Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

21. Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

22. За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню к цей строк (термін).

23. Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

24. Порушенням зобов`язання у відповідності до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

25. За вимогами частини першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

26. До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

28. Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).

29. З урахуванням тих обставин, що кредитний договір №2Т046Г від 11.06.2014 та договір від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору № 2Т046Г від 11.06.2014, є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

30. Також суд касаційної інстанції вказує про те, що незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання змін до нього, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, в тому числі розгляду заяв про грошові вимоги до боржника, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

31. Нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання.

32. Підписавши кредитний договір та зміни до нього, позичальник надав свою згоду на оплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

33. З урахуванням того, що боржник не надав власного контррозрахунку заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом за узгодженою між сторонами формулою, а також зважаючи на те, що умови кредитного договору, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (п. 4.7 договору) є чинними, формула винагороди, яка викладена у п. 4.7 договору відповідає деталізованим розрахункам АТ КБ "Приватбанк", колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відхилення грошових вимог кредитора у загальному розмірі 415 910,18 грн.

34. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що п. 4.7 договору є чинними, формула винагороди, яка викладена у п. 4.7 договору відповідає деталізованим розрахункам АТ КБ "Приватбанк", колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг та про залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 904/7260/21.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 904/7260/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік