Постанова

від 24.01.2024 по справі 686/804/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 686/804/22

провадження № 61-3688св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (далі - ТОВ «ЖЕД ПМК 2015»), ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Зазначав, що з 1996 року він проживає та зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1 (далі - кімната НОМЕР_3). Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Колективного виробничого підприємства «Пересувна механізована колона - 33» від 27 січня 2015 року про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 ; визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» від 27 січня 2015 року про прийняття до статутного капіталу товариства цього приміщення; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32825111 від 28 січня 2015 року, видане ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на гуртожиток по АДРЕСА_2 ; скасовано рішення Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про реєстрацію за ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на цей гуртожиток.

12 квітня 2019 року ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» зареєструвало своє право власності на кімнату № НОМЕР_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а 18 квітня 2019 року - відчужило її ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу.

Проте судовим рішенням встановлено незаконність набуття ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на гуртожиток, у зв`язку з чим воно не вправі було реєструвати за собою право власності на кімнату НОМЕР_3. Оскільки ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» зареєструвало за собою право власності на кімнату НОМЕР_3 без будь-яких правових підстав, то укладений відповідачами договір купівлі-продажу порушує публічний порядок і є нікчемним. ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» не було власником кімнати АДРЕСА_3 та не мало право відчужувати кімнату НОМЕР_3 за договором купівлі-продажу, а цей правочин спрямований на незаконне заволодіння чужим майном. Наразі ОСОБА_2 , як новий власник, намагається виселити позивача з кімнати НОМЕР_3.

Просив суд:

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на кімнату та припинити ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» право власності на кімнату НОМЕР_3;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кімнату НОМЕР_3 та припинити ОСОБА_2 право власності на кімнату НОМЕР_3.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його проживання та наявності правових підстав для проживання у спірній кімнаті АДРЕСА_3 та, відповідно, порушення його прав діями відповідачів, оскільки з паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 вбачається, що він зареєстрований 27 вересня 1996 року за адресою: АДРЕСА_2 без зазначення номера кімнати.

При розгляді справ № 686/6826/14-ц, № 686/15108/19 судами встановлено, що 03 червня 2013 року між КВП «ПМК-33» та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення НОМЕР_5, згідно якого йому та членам його сім`ї була передана в користування кімната № НОМЕР_1 , площею 15,3 кв. м, у гуртожитку по АДРЕСА_2 строком на 1 рік. Матеріали справи не містять доказів продовження дії вказаного договору найму чи укладення іншого договору.

Отже, позивачем не доведено порушення його прав діями відповідачів, а саме укладенням договору купівлі-продажу від 18 квітня 2019 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та ОСОБА_2 , відповідно, державною реєстрацією права власності на кімнату НОМЕР_3 ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та ОСОБА_2 .

Позивач не обґрунтував, яким чином у визначений ним в позовній заяві спосіб будуть відновлені його права на житло. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Ефективним способом захисту, який забезпечуватиме відновлення порушеного переважного права, є позов про переведення прав та обов`язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8, 362 ЦК України). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому немає підстав надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів поновлення укладеного між КВП «ПМК-33» і ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення НОМЕР_5 від 03 червня 2013 року на новий строк і збереження позивачем за собою права на проживання в кімнаті НОМЕР_3. За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1 не довів порушення свого права діями відповідачів.

Крім того, суд першої інстанції правомірно послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі № 686/15108/19. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому відсутні підстави надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо правових наслідків правочину, який порушує публічний порядок, презумпції правомірності правочину та продовження строку дії договору найму, оскільки в справах, у яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що кімната НОМЕР_3 була повернута ОСОБА_1 попередньому власнику за актом приймання-передачі відповідно до п. 7.4. Договору найму житлового приміщення. Відсутні в матеріалах справи докази заперечення наймодавця, на той час власника гуртожитку - КВП «ПМК -33», щодо користування ОСОБА_1 кімнатою НОМЕР_3. Отже, Договір найму продовжував кожен рік свою дію ще на рік та є дійсним до 03 червня 2023 року. Апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/13845/16, від 07 листопада 2019 року у справі № 418/23/16, щодо застосування статті 764 ЦК України, згідно яких після закінчення строку дії договору та відсутності заперечень власника, користувач продовжував проживати у кімнаті гуртожитку та сплачувати рахунки за надані послуги, а отже договір є продовженим на той самий термін.

Тобто, Договір найму чинний, а ОСОБА_1 продовжує користуватися кімнатою НОМЕР_3 гуртожитку, про що свідчать докази, які містяться в матеріалах справи, але апеляційним суд відмовив у задоволенні клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

Також поза увагою судів залишився той факт, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року у справі № 686/10939/15-ц були задоволені позовні вимоги мешканців гуртожитку по АДРЕСА_2 , в тому числі і його ( ОСОБА_1 був одним із позивачів), до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» про скасування рішення загальних зборів та визнання недійсним свідоцтва про право власності. Тому саме за позовом ОСОБА_1 , як мешканця гуртожитку, встановлено незаконність набуття права власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на гуртожиток, а тому у останнього не було правових підстав для відчуження кімнати, в якій проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» не заперечувало, що ОСОБА_1 є мешканцем гуртожитку, суд не встановив обставин, що оскаржуваними рішеннями не порушуються права ОСОБА_1 . А станом на сьогоднішній день ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» зазначає, що особа не проживає в гуртожитку з 2014 року.

Поза увагою судів обох інстанцій залишилася постанова Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17, в якій зроблено висновки щодо застосування статті 328 ЦК України, і яка стосується відсутності у ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності гуртожиток по АДРЕСА_2 , які він просив суд застосувати в цій справі. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» як власник спірного нерухомого майна, мало право на звернення до суду з позовом про виселення відповідачів із кімнати гуртожитку та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що позивач як власник не довів позовних вимог. Таких висновків Верховний Суд дійшов у справі саме за касаційною скаргою ТОВ «ЖЕД ПМК 2015». За наслідком розгляду справи № 686/6398/17 судом апеляційної інстанції також встановлено неправомірність набуття ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на гуртожиток.

Окрім того, від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19, застосованого апеляційним судом, необхідно відступити з огляду на те, що він суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17.

Відчуження кімнат в гуртожитку разом з особами, які в ній проживають, є не поодинокими. Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 686/23067/19, був задоволений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» про визнання недійсним договору купівлі-продажу кімнати. Де апеляційним судом зазначено, що «подальша реєстрація права власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на спірну кімнату 14 березня 2019 року на підставі договору про поділ спірного майна від 21 лютого 2019 року також не свідчить, що на час укладення оспорюваної угоди ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» був законним власником відчуженої кімнати гуртожитку, оскільки в судовому порядку встановлено незаконність набуття ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на приміщення гуртожитку в цілому. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17 за позовом ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» до ОСОБА_7 та інших про виселення».

Отже, в справі № 686/23067/19 суди вказали, що визнання недійсним договору купівлі-продажу є належним способом захисту порушених прав. Натомість у справі № 686/15108/19 Верховний Суд вказав, що визнання недійсним договору-купівлі продажу є неефективним способом захисту порушеного права.

Також у цій справі суд вказав, що скасування державної реєстрації та припинення права власності є неефективним способом захисту права з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у справі № 686/15108/19.

Тому необхідно сформувати правовий висновок за наслідками розгляду справи, що переглядається, щодо застосування статті 16 ЦК України щодо ефективного способу захисту у спірних правовідносинах за наявності різних висновків Верховного Суду щодо застосування статті 328 ЦК України. А саме, чи є ефективним способом захисту та чи взагалі можливо переводити права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу кімнати та придбати кімнату у особи, яка не є її власником.

Рух справи межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/13845/16, від 07 листопада 2019 року у справі № 418/23/16).

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що з 27 вересня 1996 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у гуртожитку по АДРЕСА_2 , який належав на праві власності КВП «ПМК-33».

03 червня 2013 року між КВП «ПМК-33» і ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення НОМЕР_5, за умовами якого наймодавець передав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування строком на 1 рік житлове приміщення - кімнату. Факт передачі кімнати у користування ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі житлового приміщення.

Згідно пунктів 7.1, 7.3 договору найму після закінчення строку найму наймач зобов`язаний передати наймодавцю житлове приміщення, що було передано наймодавцем у найм відповідно до умов цього договору, протягом 15 календарних днів з моменту закінчення строку найму, а також знятися з реєстрації за вказаною адресою, виїхати з житлового приміщення, звільнити житлове приміщення від речей та підготувати його до передачі наймодавцю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2014 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_8 на користь КВП «ПМК-33 заборгованість за договором найму за період з 03 червня 2013 року до 03 квітня 2014 року у розмірі 3 198,06 грн.

Рішенням загальних зборів засновників КВП «ПМК-33» від 27 січня 2015 року приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 передано у власність ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» як вклад до статутного капіталу господарського товариства. У той же день загальні збори засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» ухвалили рішення про прийняття приміщення гуртожитку до свого статутного капіталу.

28 січня 2015 року ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» отримало свідоцтво серії НОМЕР_3 (індексний номер 32825111) про право власності на нерухоме майно - приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 , загальною площею 2126,1 кв. м.

Після відчуження частини приміщення гуртожитку ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» отримало свідоцтво серії НОМЕР_4 від 12 червня 2015 року (індексний номер 38958530) про право власності на нерухоме майно - приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 , загальною площею 2078,1 кв. м.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року у справі № 686/10939/15-ц визнано недійсними рішення загальних зборів засновників КВП «ПМК-33» від 27 січня 2015 року про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 , та рішення загальних зборів засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» від 27 січня 2015 року про прийняття до статутного капіталу товариства цього приміщення, скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32825111 від 28 січня 2015 року, видане ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», на гуртожиток по АДРЕСА_2 , та рішення Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про реєстрацію за ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на цей гуртожиток.

02 червня 2017 року скасовано право власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 , загальною площею 2126,1 кв. м (згідно рішення державного реєстратора Хмельницької міської ради про скасування державної реєстрації прав індексний номер 35686610 від 15 червня 2017 року).

На підставі договору про поділ нерухомого майна від 21 лютого 2019 року № 246 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2019 року зареєстровано право власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на кімнату (номер запису про право власності 31146969).

18 квітня 2019 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л. М. (реєстраційний номер 550), за умовами якого ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» продало, а ОСОБА_2 купив кімнату за 80 000,00 грн. Того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на кімнату (номер запису про право власності 31248726).

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19 (провадження № 61-1725св21), висновок якої врахували суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин і від якого скаржник уважає необхідним відступити, зазначено, що:

«звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він зареєстрований та проживає в кімнаті гуртожитку, відносно якої між відповідачами укладений договір купівлі-продажу, який порушує його права - позбавляє права на житло. У статті 822 ЦК України передбачено, що у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання. Згідно з частиною 4 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 727/4168/17 (провадження № 61-1708св19) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20) зроблено висновок, що «якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі. Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім. Звідси для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження

№ 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)…Тому при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Ефективним способом захисту, який забезпечуватиме відновлення порушеного переважного права, є позов про переведення прав та обов`язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8, 362 ЦК України). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому немає підстав надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги».

Отже за обставин даної справи позивачем обрано неефективний спосіб захисту. За таких обставин в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» та ОСОБА_2 слід було відмовити саме з цих підстав».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72 цс 21, пункт 8.46), від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127)).

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він зареєстрований та проживає в кімнаті НОМЕР_3 гуртожитку, відносно якої між відповідачами укладений договір купівлі-продажу, який порушує його права - позбавляє права на житло, оскільки ОСОБА_2 , як новий власник, намагається виселити позивача з кімнати. Підставою права користування спірним житлом є договір найму житлового приміщення НОМЕР_5, який укладений 03 червня 2013 року між КВП «ПМК-33» і ОСОБА_1 , який поновлювався на новий строк зі збереженням за позивачем права на проживання в кімнаті. Про порушення будь-яких інших прав та інтересів, ніж право наймача на користування спірним житлом, позивач не зазначав;

аналогічні доводи позивач наводив у справі № 686/15108/19 за його позовом до ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 18 квітня 2019 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» і ОСОБА_2 . Тому Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19 вказав, що за таких обставин належним способом захисту відповідного права наймачає позов про переведення прав та обов`язків покупця, який потрібно застосовувати за аналогією закону (статті 8, 362 ЦК України);

відмовляючи у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності відповідачів суди зробили обґрунтований висновок, що за обставин цієї справи належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є вимога про переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі;

проте суди не врахували, що спір підлягає вирішенню по суті лише за належною вимогою, тобто обрання позивачем неналежного способу захистусвоїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Тому суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилково аналізували й обґрунтованість позовних вимог (наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача) та одночасно послалися і на таку підставу відмови у задоволенні позову. У зв`язку з цим оскаржені судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Посилання у касаційній скарзі на необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19, є необґрунтованим.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17 висновки щодо застосування статті 328 ЦК України зроблені за позовом ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» про виселення відповідачів із кімнати гуртожитку в частині необхідності з`ясування судами права позивача на звернення до суду з таким позовом. З цієї підстави Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Натомість у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19 предметом спору було визнання недійсним договору купівлі-продажу кімнати в гуртожитку за позовом її наймача, відмовлено в задоволенні позовних вимог саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, як самостійної підстави для відмови у позові.

Тому помилковим є твердження скаржника, що висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/15108/19,суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6398/17.

Помилковим є і посилання в обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 686/23067/19, в якій суди розглянули по суті вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу кімнати в гуртожитку, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. До того ж в наведеній справі не встановлено, що позивач має право на користування спірним житлом відповідно до договору найму житлового приміщення з його продавцем.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав як самостійної підстави для відмови в позові, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук