Постанова

від 29.01.2024 по справі 344/7377/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 344/7377/21

провадження № 61-10798св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2023 року у складі судді

Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» (далі - КНП «Міська стоматологічна поліклінікаІвано-Франківської міської ради») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від

15 лютого 2021 року звільнено із займаної посади зубного техніка у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказаний наказ, на її думку, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки при її звільненні не було дотримано норм чинного законодавства про працю. Зокрема, зазначила, що при звільненні не було враховано її переважне право на залишення на роботі, не запропоновано вакантних посад. Всупереч частинам першій - третій статті 43 КЗпП України про дату, час і місце засідання профспілкового комітету її повідомлено не було.

Зазначала, що відповідач своїми незаконними діями завдав їй моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 50 000,00 грн.

ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 15 лютого

2021 року № 45-о/с про звільнення її з роботи на підставі пункту 1 частини першої статі 40 КЗпП України; поновити на попередньо займаній посаді зубного техніка КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради»; стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу

у зв`язку з незаконним звільненням з роботи починаючи з 17 лютого 2021 року та до ухвалення рішення у справі; стягнути з КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» на її користь 50 000,00 грн на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, при звільненні позивачки роботодавець дотримав норми законодавства про працю, оскільки вакантних посад на підприємстві не було. ОСОБА_1 за два місяці була попереджена про звільнення. Крім того, суд зазначив, що виборний орган профспілкової організації надав згоду на звільнення позивачки, а тому розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, було проведено відповідно до законодавства.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Савчук Р. Р., залишено без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

27 лютого 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року

й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не довів, що станом на день звільнення позивачки відбулось скорочення чисельності або штату працівників, в тому числі і скорочення посади, яку займала позивачка. Відповідач звільнив ОСОБА_1 менше ніж за рік з часу припинення членства позивачки

у виборному профспілковому органі. Вказує, що відповідач не запропонував позивачці іншу роботу, оскільки була вільна посада молодшої сестри.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого

2020 року у справі № 761/25605/17, від 31 жовтня 2019 року у справі

№ 280/82/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

09 жовтня 2023 року КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно з?ясували всі обставини справи і жодним чином не порушили норм матеріального чи процесуального права.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

03 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 з 03 жовтня

1983 року працювала на посадах зубного техніка та старшого зубного техніка

в Івано-Франківській міській стоматологічній поліклініці (правонаступником якої є КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради»).

Відповідно до наказу головного лікаря Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки від 13 грудня 2017 року № 182-о/с на підставі заяви ОСОБА_1 з нею продовжено трудові відносини з 29 грудня 2017 року, зазначено, що зайняті нею за сумісництвом 0,25 ставки зубного техніка госпрозрахункового ортопедичного стоматологічного відділення є основним місцем роботи. Переведено ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року на 0,50 ставки зубного техніка госпрозрахункового ортопедичного стоматологічного відділення.

Рішенням Івано-Франківської міської ради 26-ї сесії сьомого демократичного скликання від 07 червня 2019 року № 119-26 припинено Івано-Франківську міську стоматологічну поліклініку шляхом злиття у КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради»; створено КН «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» шляхом злиття Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки та Івано-Франківської міської дитячої стоматологічної поліклініки; затверджено статут КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради».

Згідно з протоколом № 1 звітно-виборної конференції членів первинної профспілкової організації КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 24 січня 2020 року та постанови звітно-виборної конференції членів цієї первинної профспілкової організації від 24 січня

2020 року на конференції ініційовано утворення первинної профспілкової організації працівників КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради», входження в професійну спілку працівників охорони здоров`я та припинення діяльності первинної профспілкової організації «Івано-Франківська міська стоматологічна поліклініка» та первинної профспілкової організації «Івано-Франківська дитяча стоматологічна поліклініка» шляхом ліквідації. Також на засіданні припинені повноваження голови та членів профспілкового комітету МСП, в тому числі ОСОБА_1 .

З наказу від 01 грудня 2020 року № 129 «Про зміни у штатному розписі» відомо, що у зв`язку з виробничою необхідністю, змінами в організації виробництва та праці, для забезпечення належних економічних показників у роботі підприємства та з метою запобігання банкрутству КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» виведено з 01 грудня 2020 року зі штатного розпису вакантні посади, а саме: лікаря стоматолога-терапевта -

1,0 посади; медичної сестри зі стоматології - 2,5 посади; молодшої медичної сестри - 1,0 посади. Внесено зміни до штатного розпису підприємства

з 01 грудня 2020 року, розділивши відділення ортопедичної стоматології та ортодонтії на два окремі відділення: відділення ортодонтії; відділення ортопедичної стоматології.

Згідно з наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 10 грудня 2020 року № 131, у зв`язку із змінами

в організації виробництва та праці, на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 119-26, що призвело до змін в організації праці та необхідності здійснити скорочення штату і чисельності працівників, вирішено скоротити з 16 лютого 2021 року штат та чисельність працівників на 14 посад згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, в тому числі і зайняту позивачкою 0,5 посади зубного техніка відділення ортопедичної стоматології.

10 грудня 2020 року директор КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» видав наказ № 399-о/с, згідно з яким необхідно попередити про звільнення 16 лютого 2021 року працівника зубного техніка ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 К3пП України та статті 49-2 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації праці та скороченням чисельності (штату) працівників.

Згідно з повідомленням директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 10 грудня 2020 року № 1/2 зубного техніка ОСОБА_1 поінформовано про те, що оскільки посада зубного техніка, яку вона займає, 16 лютого 2021 року підлягає скороченню, її буде звільнено із займаної посади з 16 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Зазначено, що посади за відповідною професією чи спеціальністю, яку можна було б їй запропонувати, немає.

З листа заступника голови первинної профспілкової організації Кічули І. Ю., адресованого директору КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради», відомо, що первинна профспілкова організація КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» розглянула подання щодо надання згоди на звільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників 16 лютого 2021 року, які є членами цієї первинної профспілкової організації, та за результатами розгляду подання на засіданні профкому 20 січня 2021 року, інформує, що профком надає згоду на звільнення працівників, в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Наказом директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 15 лютого 2021 pоку № 45-о/с зубного техніка ОСОБА_1 звільнено з роботи 16 лютого 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності (штату) працівників.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 16 лютого 2021 року, про що свідчить її підпис на наказі, де вона власноруч зазначила, що зі звільненням не погоджується.

Згідно з інформаційною довідкою, виданою директором та інспектором кадрів КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради», за період з 10 грудня 2020 року до 16 лютого 021 року вакантних посад, які відповідають освітньому рівню зубного техніка ОСОБА_1 , не було. Прийом на роботу в КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» працівників з аналогічною освітою за вказаний період не проводився. При скороченні працівника ОСОБА_1 застосування переважного права не проводилось у зв`язку з тим, що відбулося скорочення цілого ортопедичного відділення, де працювала зубний технік ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У частині другій статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників

при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Разом з тим роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження

№ 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,

в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня

2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня

2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що у відповідача дійсно відбулися зміни

в організації праці (скорочення всього ортопедичного відділення), позивачку за два місяці попереджено про скорочення посади, вільних вакансій за спеціальністю позивачки не було, згоду профспілкового комітету про звільнення позивачки відповідач отримав.Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач під час звільнення позивачки дотримав норми законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що у цьому випадку застосування переважного права не проводилось у зв`язку з тим, що проводилось скорочення цілого ортопедичного відділення, де працювала ОСОБА_1 .

Той факт, що у відповідача була вакантна посада молодшої медичної сестри, не впливає на висновки судів, оскільки наявність 0,5 ставки молодшої медичної сестри тимчасово відсутнього працівника у відпустці по догляду за дитиною не вважається вакантною посадою.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16, в якому зазначено, що тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною не є вакантною в розумінні КЗпП України.

Безпідставними є аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 звільнено менше ніж за рік з часу припинення її членства у виборному профспілковому органі, оскільки 24 січня 2020 року звітно-виборна конференція членів первинної профспілкової організації припинила діяльність первинної профспілкової організації «Івано-Франківської стоматологічної поліклініки» та первинної профспілкової організації «Івано-Франківської дитячої стоматологічної поліклініки» шляхом ліквідації, припинені повноваження голови та членів профспілкових комітетів, в тому числі повноваження ОСОБА_1

24 січня 2020 року також утворено профспілкову організацію КНП «Міська стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради», до виборного органу якої позивачка обрана не була.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 червня 2023 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

27 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська