Ухвала

від 29.01.2024 по справі 757/55058/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 29 січня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: ноутбук Sony Vivo Service Tag J0039W7D (із зарядним пристроєм до нього) та ноутбук Asus, с/н G4N0CJRR02515G (із зарядним пристроєм до нього), які вилучено 29 листопада 2023 року під час проведення обшуку.

В решті вимог клопотання відмовити.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, походження яких не встановлено, а також ноутбук Sony Vivo Service Tag J0039W7D (із зарядним пристроєм до нього) та ноутбук Asus, с/н G4N0CJRR02515G (із зарядним пристроєм до нього).

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що ухвалу слідчого судді постановлено 07 грудня 2023 року, а копію оскаржуваного рішення отримано 21 грудня 2023 року; апеляційну скаргу направлено поштою 25 грудня 2023 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує на тому, що є достатні підстави вважати, що вилучені кошті в дійсності свідчать про факти та обставини, які встановлюються в ході досудового розслідування кримінального провадження.

Вважає, що слідчим суддею проігноровано докази, викладені у клопотанні про накладення арешту на майно, та не досліджено обставини, посилаючись на формальні підстави для відмови у його задоволенні.

25 січня 2023 року представником власника майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення на заяву прокурора про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги і заперечення до неї, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Водночас, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, повний текст ухвали слідчого судді прокурором отримано 21 грудня 2023 року, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе поновити прокурору строк на апеляційне оскарження.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023000000001726, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, службові особи ТОВ «УКРХАРЧОПРОМКОМПЛЕКС», ТОВ «ФІШЕРР», ТОВ «АЛЬПІНА ФУД», ТОВ «АЛВАРА ФІШ», ТОВ «КАРУЖ», діючи за попередньою змовою із службовими особами Державної митної служби України та Державної податкової служби України, на підставі підроблених документів, з метою власного збагачення, умисної несплати митних платежів та податку на додану вартість під час експортно-імпортних операцій протягом 2021-2023 років організували та впровадили злочинну схему ввезення на митну територію України риби та морепродуктів в режимі (ІМ 51) з метою їх переробки та в подальшому вивезення в режимі реекспорту (ЕК 11), а частину завезеної в такий спосіб продукції тваринного походження реалізовують на ринках України за готівкові кошти без сплати податків.

Зазначена злочинна схема забезпечує незаконне виведення безготівкових коштів підприємств реального сектору економіки у тіньовий неконтрольований державою обіг, минаючи при цьому систему оподаткування, що призводить до ненадходження податків до державного бюджету та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

У клопотанні також зазначено, що відповідно до інформації Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до вчинення кримінального правопорушення причетна ОСОБА_8

29 листопада 2023 року на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, походження яких не встановлено, а також ноутбук Sony Vivo Service Tag J0039W7D (із зарядним пристроєм до нього) та ноутбук Asus, с/н G4N0CJRR02515G (із зарядним пристроєм до нього).

29 листопада 2023 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 виявлене та вилучене в ході вказаного обшуку майно, а саме: грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, походження яких не встановлено, а також ноутбук Sony Vivo Service Tag J0039W7D (із зарядним пристроєм до нього) та ноутбук Asus, с/н G4N0CJRR02515G (із зарядним пристроєм до нього), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000001726.

30 листопада 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на виявлене та вилучене в ході обшуку майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора, з тих підстав, що прокурором не доведено використання грошових коштів як доказу у кримінальному провадженні, оскільки не надано доказів, що дане майно є предметом кримінального правопорушення та має відношення до розслідуваного злочину, а представником власника майна надані докази правомірності походження грошових коштів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів та попередження подальшого їх відчуження на користь третіх осіб або приховування.

Слідчий суддя, врахувавши, що до клопотання додані документи та матеріали, якими ініціатор клопотання обґрунтовує його доводи, а також те, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, частково відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук SonyVivo Service Tag J0039W7D (із зарядним пристроєм до нього) та ноутбук Asus, с/н G4N0CJRR02515G (із зарядним пристроєм до нього).

Однак, в частині накладення арешту на грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, вилучені в ході цього ж обшуку, слідчий суддя відмовив. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Зокрема, як зазначено слідчим суддею в оскаржуваному рішенні та як встановлено в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, грошові кошти в сумі 4 131 570 гривень належать доньці ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , що збирались на купівлю квартири ОСОБА_9 , яка не має власного житла, вона з матір`ю зареєстровані в гуртожитку.

На підтвердження цих обставин слідчим суддею враховано, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 27 листопада 2023 року підписано попередній договір щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_11 згідно з розпискою від 27 листопада 2023 року отримала авансовий внесок в сумі 100 000 гривень.

Також в матеріалах справи містяться долучені представником ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 документи, які в тому числі враховані слідчим суддею, а саме: копія договору купівлі-продажу від 16 серпня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_11 набула у право власності вказану квартиру, копія довідки з Пенсійного фонду України, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 19 серпня 2023 року, в якій відображається дохід ОСОБА_9 за період з 2011 по 2023 роки.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини, зазначені в клопотанні щодо накладення арешту на грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , не знайшли свого підтвердження, оскільки при дослідженні доказів в цій частині, встановлено, що вони належать її доньці ОСОБА_9 та, як вбачається з документів, наданих представником до суду, мають обґрунтоване походження і призначені для купівлі житла.

Крім цього, колегія суддів також враховує пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 з приводу того, що ОСОБА_8 згідно з наказом ТОВ «УКРХАРЧОПРОМКОМПЛЕКС» № 12 від 15 грудня 2022 року прийнята саме на посаду заступника директора.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали клопотання, надані документи на його обґрунтування та докази на його спростування, з метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, слідчий суддя частково задовольнив клопотання про накладення арешту на майно.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що обставини, зазначені в клопотанні щодо накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на грошові кошти в національній валюті в сумі 4 131 570 гривень, не знайшли свого підтвердження та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання у цій частині.

Не спростовують такий висновок і доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора.

При цьому, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення майна, зокрема грошових коштів у сумі 4 134 570 гривень, речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

У даному випадку накладення арешту на вказані грошові кошти, за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний № 757/55058/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11-сс/824/1198/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК