Рішення

від 01.02.2024 по справі 280/10140/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2024 року Справа № 280/10140/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Федько Олександра Анатоліївна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5-а, ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08.06.2023 № 34 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області»;

зобов`язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 , кадастровий номер 2322183500:06:001:0127 площею 5,5800 га із земель комунальної власності, категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

стягнути з Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області понесені ОСОБА_1 судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та безоплатне передання у власність позивача земельної ділянки площею 5,5800 га, кадастровий номер 2322183500:06:001:0127. За результатами розгляду заяви позивача рішенням від 08.06.2023 № 34 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області» позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер 2322183500:06:001:0127 площею 5,5800 га з посиланням на підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Позивач з таким рішенням не погоджується, оскільки земельна ділянка, яку позивач просить відповідача передати у власність, є частиною земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:06:001:0035, яка була надана ОСОБА_2 у користування згідно Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею №000137, та згодом поділена. Зазначена земельна ділянка була передана у користування з 12.121991, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України, прийнятого Верховною радою України 25.10.2001 №2768-ІІІ. Підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України містить пряму норму щодо не поширення цієї заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність на земельні ділянки, передані у користування до набрання чинності цим Кодексом. З аналізу зазначеної норми ЗК України вбачається, що законодавець, вказавши на виключення з загального правила, зазначає про передання земельної ділянки у користування як таке, тобто будь-якій особі, проте не вимагає, щоб ця земельна ділянка була передана до набрання чинності ЗК України у користування саме особі, яка звертається із заявою про передання її у власність. Таким чином, враховуючи той факт, що земельна ділянка кадастровий номер 2322183500:06:001:0127 знаходилась у користуванні ОСОБА_2 ще до набрання чинності Земельним кодексом України та була передана для ведення фермерського господарства СФГ «Даня», членом якого є позивач, положення підпункту 5 п. 27 розділу X ЗК України щодо заборони передачі земельної ділянки у приватну власність під час воєнного стану не поширюється на позивача. Беручи до уваги вищезазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

На адресу Запорізького окружного адміністративного суду 03.01.2024 надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що підпунктом 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Разом з цим, на сьогоднішній час відсутня заборона на безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок комунальної власності під об`єктами нерухомості та земельних ділянок, переданих громадянам України у користування до набрання чинності Земельним кодексом України. Зазначає, що земельна ділянка на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею №000137 від 24.12.1991 до набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року надавалась виключно ОСОБА_2 для створення фермерського господарства. Таким чином, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б посвідчували право користування земельною ділянкою до набрання чинності діючим Земельним кодексом України. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним отримано відповідне рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність. Однак, отриманий дозвіл сільської ради на розробку проекту землеустрою сам по собі не породжує права власності на земельну ділянку і не може бути використаний як підстава для передачі земельної ділянки у приватну власність з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Таким чином, рішенням від 08.06.2023 № 34 ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер 2322183500:06:001:0127 площею 5,5800 га із земель комунальної власності, категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, у зв`язку із забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану. Разом з цим, відповідач зауважує, що рішення від 08.06.2023 № 34 жодним чином не позбавляє права позивача звернутися з повторною заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після скасування або закінчення строку дії правового режиму воєнного стану. Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

На підставі рішення Запорізької Ради народних депутатів Запорізької області Української РСР від 12.12.1991 №14, ОСОБА_2 надано у довічне успадковуване володіння 46,16 га землі в межах та згідно з планом землеволодіння для ведення фермерського господарства, про що 24.12.1991 Виконавчим комітетом Запорізької районної ради народних депутатів Запорізької області видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею №000137.

Згідно розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 03.09.2002 №4/105, частина земельної ділянки була передана у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З урахуванням зазначених змін у довічному успадковуваному володінні ОСОБА_2 залишилась земельна ділянка площею 33,6200 га.

15 січня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2322183500:06:001:0035, площа 33,5154 га ОСОБА_2 .

12 березня 1992 року Запорізькою районною державною адміністрацією проведена державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «Даня» (код ЄДРІІОУ 22150881), про що зроблено запис від 25.06.1999 у журналі обліку реєстраційних справ за №20488417100010004 та видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Згідно з п. 1.1. та п.1.3 розділу І Статуту Селянського (фермерського) господарства «Даня», зареєстрованого розпорядженням голови районної ради народних депутатів від 06.02.1995 № 51-р, засновником вказаного господарства є ОСОБА_2 . Членом селянського (фермерського) господарства «Даня» є ОСОБА_3 .

21 січня 2013 року до Статуту Селянського (фермерського) господарства «Даня» були внесені зміни та проведено їх державну реєстрацію (запис №10851050013000450). Так, згідно п. 2.4 статуту, членом господарства є серед інших син брата засновника господарства - ОСОБА_1 .

04 липня 2019 року Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області прийнято Рішення №19 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області членам СФГ «Даня»». За змістом вказаного рішення, відповідач розглянувши заяви членів Селянського фермерського господарства «Даня», серед інших заяву позивача, вирішила надати дозвіл членам СФГ «Даня», в тому числі ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 33,5154 га, кадастровий номер 2322183500:06:001:0035, в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (пай) на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із земель комунальної власності, що перебуває на праві користування землею засновника СФГ «Даня» ОСОБА_2 згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння 000137 від 24.12.1991 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів па право довічного успадковуваного володіння землею за № 368.

Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 19.12.2019 №58 «Про розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 33,5154 га кадастровий номер 2322183500:06:001:0035 на 6 земельних ділянок орієнтовною площею 5,5859 га за рахунок земель комунальної власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які перебувають на праві довічного успадковуваного володіння згідно Державного акта № 000137 від 24.12.1991 у гр. ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного рішення від 19.12.2019 №58, на замовлення ОСОБА_2 , ТОВ «Центр землеустрою та технічної інвентаризації» розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, та в подальшому на її підставі Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області проведено державну реєстрацію шести земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки загальною площею 5,58 та, якій присвоєно кадастровий номер 2322183500:06:001:0127.

На підставі рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 04.07.2019 №19, ТОВ «Інститут ефективних технологій - Сателіт» виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства па території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів) площею 5,5800 та, кадастровий номер 2322183500:06:001:0127.

04 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та безоплатне передання у власність позивача такої земельної ділянки. До заяви додано розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08.06.2023 № 34 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області», на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер 2322183500:06:001:0127 площею 5,5800 га із земель комунальної власності, категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, у зв`язку із забороною безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно пунктів «а» і «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

У відповідності дост. 25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок віднесені до документації із землеустрою.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише:

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 17 ст. 186 ЗК Українипідставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дія воєнного стану продовжувалась та діє на дату розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIIIвоєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

06 квітня 2022 року опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, який набув чинності 07.04.2022.

Вказаним Законом Розділ X "Перехідні положення" ЗК Українидоповнено пунктами 27 і 28, які урегульовують більшість питань щодо використання земель для виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури.

Відтак, ЗК України містить, зокрема, наступні доповнення на час дії воєнного стану:

- земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності можуть надаватися у користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пп. 4 п. 27 Розділ X "Перехідні положення");

- безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5 п. 27 Розділ X "Перехідні положення");

- формування земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" підпункту 1 цього пункту, крім тих, що передаються в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, забороняється (пп. 6 п. 27 Розділ X "Перехідні положення").

Тобто, ЗК України, у зв`язку з прийняттям Закону України від 24.03.2022 № 2145-IX, встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану" від 12.05.2022 № 2247-IX розділ X "Перехідні положення" ЗК України було доповнено пункт 27 підпунктом 12, згідно якого функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру. Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 № 2698-IX з 19.11.2022 така заборона не стосується випадків безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на них об`єктів нерухомого майна, а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих їм у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, суд зазначає, що станом на час прийняття спірного рішення ЗК України встановлено заборону щодо, зокрема, безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, яка зумовлена встановленням воєнного стану в Україні.

Оскільки законодавцем не було встановлено у якій формі зазначена заборона повинна бути виражена під час розгляду спірного питання, то відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі рішення компетентного органу є матеріальним вираженням такої заборони.

У відповідача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, фактично існує заборона відносно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, зокрема, що стосується прийняття позитивного рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства.

Верховний суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

Аналогічна правова позиція наведена Верховним судом в постановах від 25.01.2023 року у справі № 640/17787/20, від 11.06.2020 року у справі № 826/15114/17.

Спірне рішення відповідача обґрунтоване посиланням на норму пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

За ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 року № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.

На думку суду, в спірних правовідносинах було додержано приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття спірного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем права власності відведення на земельну ділянку - не закінчилися.

Таким чином, на час прийняття відповідачем рішення від 08.06.2023 № 34 забороняється органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Така заборона не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Суд зазначає, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі №120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі №160/6214/21.

08 червня 2023 року Долинська сільська рада, розглянувши заяву позивача від 04.04.2023, відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність, з посиланням на підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про затвердження проектів землеустрою переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 по справі №300/3771/22.

Щодо посилань позивача на те, що земельна ділянка, яку позивач просить передати у власність (кадастровий номер 2322183500:06:001:0127) є частиною земельної ділянки 2322183500:06:001:0035, яка була передана у користування з 12.12.1991, тобто до набрання чинності ЗК України, прийнятого Верховною радою України 25.10.2001, у зв`язку із чим положення підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України щодо заборони передачі земельної ділянки у приватну власність під час воєнного стану не поширюється на позивача, суд зазначає наступне.

Земельна ділянка на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 000137 від 24 грудня 1991 року до набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року надавалась виключно ОСОБА_2 для створення фермерського господарства.

В подальшому, позивача включено до кола членів Селянського (фермерського) господарства «Даня» та рішенням відповідача від 04.07.2019 №19 позивачу, як члену СФГ «Даня» надано дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Однак, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного суду у постанові від 03.10.2018 у справі №820/4149/17 (провадження №11-759апп18) та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі №820/3656/17, від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а, у справі № 463/3375/15-а та у справі № 463/3375/15-а.

Отже, отриманий позивачем дозвіл сільської ради на розробку проекту землеустрою сам по собі не породжує права власності на земельну ділянку і не може бути використаний як підстава для передачі земельної ділянки у приватну власність з урахуванням положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Доказів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2322183500:06:001:0127) до набрання чинності діючим Земельним кодексом України позивачем не надано.

За таких обставин, відмова у затвердженні проекту землеустрою на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що орган місцевого самоврядування в питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду відповідної заяви, повинен керуватися законодавством, що діє на час прийняття такого рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові вiд 31.03.2021 по справі № 803/1541/16 зазначив: «якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дiї в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками» (пункт 51), «рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення» (пункт 55).

Відтак, рішення про відмову у передачі у власність земельної ділянки з огляду на пряму заборону, встановлену законом, є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС Українипередбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст.77та ч. 2 ст.77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначенийст. 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Федько Олександра Анатоліївна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5-а, ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 лютого 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз