Рішення

від 02.02.2024 по справі 300/5280/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. справа № 300/5280/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA206080/2023/000009/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA206080/2023/000083, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA206080/2023/000009/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA206080/2023/000083.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийнятих рішень, оскільки відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного транспортного засобу та обраного методу визначення цієї вартості за ціною договору (контракту), відмовлено позивачу у митному оформленні товару і незаконно визначено митну вартість за другорядним методом (резервним), внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Так, при здійсненні митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які засвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Натомість, у оскаржуваному рішенні відповідач не навів жодних законних підстав прийняття чи неприйняття поданих документів, не вказав чому подані документи на підтвердження митної вартості є недостатніми чи недостовірними, не врахував інформації про сплату за товар та не зазначив у чому полягав сумнів щодо задекларованої митним брокером митної вартості.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з врахуванням факту ненадання декларантом документів згідно переліку. При, цьому вказане рішення містило інформацію щодо переліку необхідних документів, за умови надання яких заявлена декларантом митна вартість може бути визнана, а саме: банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Зазначив, що при митному оформленні даного транспортного засобу відбулося спрацювання АСАУР, так як митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. На вимогу митного органу декларантом не надано підтверджуючих документів щодо митної вартості товару, зокрема документів про оплату за товар, а джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація від 29.05.2023. З огляду на викладене митниця вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом установлено наступне.

Позивач придбав у нерезидента VeaCom сідловий тягач марки DAF, модель FT XF105.460, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 8380 EUR, що підтверджується рахунком-фактурою №20230258 від 22.06.2023 та квитанцією про отримання продавцем коштів №101 від 29.06.2023 року (а.с. 66-68).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 19.07.2023 позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД №23UA206080003772U0 щодо товару сідловий тягач марки DAF, модель FT XF105.460, номер кузова НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2012, тип двигуна дизельний, об`єм циліндрів 12902 см3. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 8 580 Євро в тому числі вартість доставки - 200 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактури №20230258 від 22.06.2023, квитанція про отримання продавцем коштів №101 від 29.06.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення; декларація про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; акт про проведення огляду; копія митної декларації країни відправлення №23PL402010Е1082434 від 15.07.203 року, інші некласифіковані документи.

20.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2023/000009/1, згідно із графами 30, 31 якого визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 10200 євро, замість 8380 євро, що була заявлена декларантом (а.с.53).

Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документів для підтвердження митної вартості, зокрема банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Так, у вказаному рішенні зазначено наступне:

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв?язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна гуртуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів цього ж виробника, що імпортуються в Україну та інформація, яка міститься в ЄAIC Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, - каталоги, специфікації, прейскуранти, (прас-листи), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість ідентичних товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча 6 одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі МД від 29.05.2023 №UA209180/2023/024690, за якою здійснено митне оформлення подібного(аналогічного) автомобіля: сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки DAF, модель XF 105.460, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902см3, потужність двигуна - 340kW, колісна формула 4Ч2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, кількість місць, включаючи місце водія - 2 ,Торговельна марка: DAF Виробник: DAF, NL. Визначена митна вартість - 10200 Євро. Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000083, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - сідловий тягач марки DAF, модель FT XF105.460, номер кузова НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2012, тип двигуна дизельний, об`єм циліндрів 12902 см3 за ціною 8 380 Євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 10200 Євро.

Разом з тим, доводи відповідача у відзиві на позов про те, що числові значення складових митної вартості містять розбіжності є безпідставними, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття спірного рішення. При цьому, таке твердження відповідача не підтверджено належними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки рахунку-фактури №20230258 від 22.06.2023 встановлено, що вартість придбання транспортного засобу становить 8 380 Євро.

В процесі консультації митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано квитанцію про отримання продавцем коштів №101 від 29.06.2023 року коштів в розмірі 8380 Євро, шо підтверджують факт переказу позивачем коштів

Окрім цього відповідно до наданих суду відомостей, зазначений транспортний засіб був придбаний за ціною 8 380 Євро, що підтверджується відомостями з сайту VeaCom (а.с. 56-62).

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Посилання відповідача на розбіжності у найменуванні продавця у наданих документах та декларації країни відправлення не свідчить про удаваність правочину чи спростовує факт купівлі зазначеного тягача та не нівелює подані позивачем документи. Більше того вказані посилання не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Словаччини інформації про не поставку позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Судом також встановлено, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість сідловий тягач марки DAF, модель FT XF105.460, номер кузова НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2012, тип двигуна дизельний, об`єм циліндрів 12902 см3 порівнювалась з ідентичними та подібними транспортними засобами. Так джерелом інформації для коригування та визначення митної вартості слугувала митна декларація від 29.05.2023 №UA209180/2023/024690 взята з бази митного органу, в той же час, другий, третій методи визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими та нелогічними між собою обставинами та свідчить про можливість застосування таких методів для визначення митної вартості, проте митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 10200 Євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA206080/2023/000009/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000083 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 5 368 грн. сплаченого судового збору.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Так, відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., суду надано договір про надання правової допомоги №33 від 02.08.2023, ордер серії АТ №1047378; акт виконаних робіт від 02.08.2023 до договору про надання правової допомоги на суму 8000 грн.; платіжне доручення №465 від 02.08.2023 на суму 8000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи у суді, суд враховує наступне.

Так, беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги, зважаючи на предмет даного позову, є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, відповідають складності та змістовності поданих процесуальних документів,

Відтак, посилання представника відповідача про не доведення співмірності вказаних витрат є безпідставним.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягами послуг пов`язаних із справою, затраченим ними часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2023 №UA206080/2023/000009/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000083.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» сплачений судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд», код в ЄДРПОУ 43140876, вул. Залізнична, 3, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267;

відповідач: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, код в ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.