Рішення

від 31.01.2024 по справі 320/16856/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року 320/16856/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Флайхай» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Флайхай» (далі також ТОВ «Флайхай», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2022 № 00369320702.

Ухвалою суду від 17.05.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того позивач наголошує на порушенні порядку прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі на порушенні порядку проведення перевірки.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача, позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 06.09.2022 № 3499-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Флайхай» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортного контракту від 23.09.2021 № б/н з товариством «RT Services GmdH» (Мюнхен, Німеччина), у зв`язку з повідомленнями ДПС України від 09.06.2022 № 4849/7/99-00-07-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 09.06.2021 № 2042/8) за період з 09.06.2021 по 11.10.2022 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Результати перевірки оформлені актом від 18.10.2022 № 30880/26-15-07-02-03-03/40276833, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме несвоєчасне повернення валютних коштів на суму 35 000 долар США (еквів. 987 206, 50 грн.) за імпортним контрактом від 13.09.2019 № 20190913/1 з компанією «BEIJING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай); ненадходження товару на територію України на суму 25 000 долар США (еквів. 668 292, 50 тис. грн.) за імпортним контрактом від 13.09.2019 № 20190913/1 з компанією «BEIJING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай).

На підставі наведеного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2022 № 00369320702, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 674 215, 74 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо питання дотримання порядку проведення перевірки та впливу цього фактору на правомірність оскаржуваного рішення відповідача.

Пункт 78.1.1 статті 78 ПК України передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи запиту відповідача від 24.11.2022 №35798/1/26-15-07-08-03-13, у ньому зазначені відомості паро порушення платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме вказується про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків при здійсненні позивачем взаєморозрахунків по контракту від 13.09.2019 № 20190913/1.

Пункт 79.2 статті 79 ПК України визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Порушення вказаних вимог при проведенні перевірки позивача судом за час розгляду справи не встановлено.

Щодо посилання позивача на вимоги п. 52-2 Перехідних положень ПК України, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 52-2 Перехідних положень ПК України встановлений мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19 ), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Разом з тим, дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до вимог пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022.

Таким чином, наведені доводи позивача суд вважає безпідставними.

Відповідно, суд не вбачає порушення порядку проведення перевірки, за наслідком здійснення якої прийнято оскаржуване рішення.

Що ж до суті встановленого порушення, суд зазначає таке.

Між позивачем в особі директора ОСОБА_1 та компанією з «BEUING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай) в особі Mr/Fan Xue Peng укладено імпортний контракт від 13.09.2019 № 20190913/1. Предмет контракту - виробництво та постачання навушників для використання пасажирами на борту літака. Загальна сума контракту складається з сум всіх специфікацій. Умови поставки та оплати - 35 000 $ до початку виробничого процесу, решта - до відвантаження готової продукції зі складу.

На виконання умов імпортного контракту від 13.09.2019 № 20190913/1 за період, який перевіряється, позивачем перераховано валютні кошти нерезиденту «BEIJING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай) в загальній сумі 60 000 доларів США.

Товар (навушників для використання пасажирами на борту літака) не надійшов на територію України на загальну суму 35 000 доларів США.

Станом на 11.10.2022, нерезидент «BEUING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай) частково повернув валютні кошти на поточний рахунок ТОВ «ФЛАЙХАЙ» в сумі 35 000 доларів США, з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків.

Станом на 11.10.2022 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 25 000 доларів США, що відповідає даним бухгалтерського обліку та рахунку 632.

Згідно з митними деклараціями товар (навушників для використання пасажирами на борту літака) не надійшов на територію України на загальну суму 25 000 доларів США.

Крім того, нерезидент «BEIJING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ„ LTD.» (Пекін, Китай) не повернув валютні кошти на поточний рахунок позивача в загальній сумі 25 000 доларів США.

Згідно з ч. 1 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі також - Закон № 2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з п. 22 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення не поширюються на операції в незначному розмірі з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Відповідно до пп. 7 п. 2 розділу І «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, незначний розмір валютної операції (далі - незначний розмір) - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до ч. 1 статті 20 розділу III Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень.

Відповідно до ч. 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно з ч. 4 статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Згідно з абз. 2 частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно з абз. 1, 2 ч. 7 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника- нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов контракту від 13.09.2019 № 20190913/1 щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин ні до перевірки, ні суду за час розгляду справи не надано.

Документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого контрактом від 13.09.2019 №20190913/1, ні до перевірки, ні суду за час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що відповідачем правомірно та обгрунтовано встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 статті 13 Закону № 2473-VIII та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, а саме, порушення граничних строків розрахунків на суму 35 000 доларів та на суму 25 000 доларів за імпортним контрактом від 13.09.2019 № 20190913/1 з компанією «BEIJING DAPENG CENTURY TECHNOLOGY DEVELOPMENT CJ., LTD.» (Пекін, Китай).

Зазначене вище в сукупності свідчить про необґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, яке ґрунтується на таких висновках.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

У задоволення адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.