Рішення

від 31.01.2024 по справі 320/24670/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року № 320/24670/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» звернулося до суду з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував. На обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що під час здійснення ним контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані документи до митного оформлення не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості товарів та містили розбіжності. Відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, викладену позивачем у позовній заяві.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав позицію, викладену відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Солтекс V» (місцезнаходження: вул. Молодогвардійська, 22, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код 33591497) зареєстроване як юридична особа 01.06.2005, номер запису 10731020000004342 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Ihya Tekstil Taєimacilik Gida San.Tic.Ltd.Єti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі продавець), та ТОВ «Солтекс V» 01.08.2018 укладений договір купівлі-продажу №003СТ/2018 (далі договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.

Відповідно до п. п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Продавець і позивач погодили, що товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долари США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до договору.

Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойса на товар.

Продавець та позивач 30.12.2020 уклали додаткову угоду №003СТ/2018/4 до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022.

Продавець та позивач 10.11.2022 уклали додаток №136 до договору (далі додаток), відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі товар), а саме: тканина пофарбована (100% поліестер), сток, завширшки 150±5 см, товарна позиція 54076130 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), в кількості 16502,6 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг; тканина вибивна (100% поліестер), сток, завширшки 150±5 см, товарна позиція 54076190 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 669,7 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг; текстильний синтетичний матеріал із поліуретановим покриттям (100% поліестер), сток, завширшки 150±5 см, товарна позиція 59032090 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1832,9 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; трикотажне ворсове полотно (100% поліестер), сток, товарна позиція 60019200 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 571,6 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; трикотажне пофарбоване подвійне полотно (100% поліестер), сток, товарна позиція 60063200 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 5907 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; козирок із пластмаси, товарна позиція 39262000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 175 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Загальна вартість товару згідно з п. п. 1, 2.1, 2.2 та 3.1 додатку та інвойсом №SYIEC-111122 від 11.11.2022 (далі інвойс) склала 73 622,83 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Suzhou Yuemao Import Export Co., Ltd.

Відповідно до п. 4 додатку оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 28.02.2023 включно.

Продавець 11.11.2022 на виконання п. 3.1 додатку виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №SYIEC-111122 на загальну суму 73 622,83 долари США.

Позивачем 09.01.2023 до відповідача подано митну декларацію ІМ40ЕА №23UA100380670177U5, відповідно до гр. гр. 20, 22, та 42 якої позивачем до митного оформлення заявлено товар, загальна сума митної вартості якого складала 73 622,83 долари США, що була визначена шляхом застосування основного методу (за ціною договору (контракту)). Поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 11.11.2022; рахунок-фактура (інвойс) №SYIEC-111122 від 11.11.2022; коносамент №SHWS222110298 від 16.11.2022; автотранспортна накладна №255 від 04.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №003СТ/2018 від 01.08.2018, а також додаток №136 від 10.11.2022 до нього; технічні умови продавця б/н від 11.11.2022.

Київська митниця 11.01.2023 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380670177U5, яким підтвердила опис та маркування товару, що ввозився позивачем на митну територію України автомобільним транспортом (д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ).

Розглянувши подані позивачем документи разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670177U5 від 09.01.2023, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів дійшов висновку, що документи містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, митним органом виявлено наступні розбіжності:

- у комерційному інвойсі №SYIEC-111122 від 11.11.2022 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду №23UA100380670177U5 від 11.01.2023) не підтверджено, що товар є стоковим та не встановлено його сортність (відсутні дані на маркуванні);

- згідно з п. 2.1 договору товар постачається на умовах поставки FOB м. Стамбул, Турецька Республіка, а п. 3.1 договору визначено, що в ціну товару включаються вартість цього товару, упаковка та маркування, при цьому вартість товару відповідно до пункту 3.2 договору становить 3,00 долари США за 1 кг. У той час, у додатку умови поставки змінено на CPT м. Київ, Україна та до вартості товару включено доставку, при цьому вартість товару з врахуванням доставки до України по деяким позиціям зменшилась до 2,78 доларів США за 1 кг. Крім того, за умовами терміну CРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але в п. 3.2 додатку зазначено, що ціна товару включає в себе вартість товару, його упаковку, маркування та доставку.

Посилаючись на положення ч. ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 54 МК України, враховуючи виявлені розбіжності, митним органом витребувано в позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 13.01.2023 додатково надано відповідачу наступні документи, що стосуються спірного товару: платіжне доручення №JBKLJ87OJY5DS від 25.11.2022, видане позивачем на суму 73 622,83 долари США, експертний висновок №113/6 від 12.01.2023, виданий Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», лист продавця №FYS20230113-02/A від 13.01.2023.

Позивачем 20.01.2023 також додатково надано відповідачу лист позивача №1801/23-02 від 18.01.2023 та наступні документи: додаткову угоду №003СТ/2018/4 від 30.12.2020 до договору, видаткову накладну №ТОВ-000004 від 03.05.2022, складену між позивачем та ТОВ «Об`єднання «БКП», податкову накладну №4 від 03.05.2022, складену позивачем, видаткову накладну №ТОВ-000018 від 30.11.2022, складену між позивачем та ТОВ «Об`єднання «БКП», податкову накладну №18 від 30.11.2022, складену позивачем, прайс-лист продавця б/н від 11.11.2022.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023 та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі МК України), Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до норм ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: коду товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурної вартості товарів, митної вартості товарів та метод її визначення, суми митних платежів, способу забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів).

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу викладених норм МК України з`ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із тим, ч. 3 ст. 53 МК України регламентовано, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зміст ст. 53, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним судом України у постановах №21-53а15 від 31.03.2015 та №21-127а15 від 31.03.2015.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.

Як встановлено судом, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування товару автомобілем, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, вартості митного очищенню товару для експорту, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач скоригував митну вартість товарів №№1-5 за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670177U5 від 09.01.2023 та визнав митну вартість №6 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем документів.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача про непідтвердження позивачем включення вартості транспортування товару автомобілем, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, вартості митного очищенню товару для експорту, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 2.1 додатку продавець зобов`язався поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).

Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.

Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.

При цьому за приписами п. п. 5-7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Суд зазначає, що законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не надав до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, так як матеріалами справи підтверджується, що останній надав митному органу копії коносамента №SHWS222110298 від 16.11.2022 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №255 від 04.01.2023.

Суд звертає увагу відповідача, що в спірному випадку надання транспортних (перевізних) документів не впливає на рівень митної вартості товару, так як такий товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), а тому витрати на його транспортування вже були включені до ціни товару.

Суд також звертає увагу, що позивач у декларації митної вартості до митної декларації IM40ЕА №23UA100380670177U5 від 09.01.2023, яка в силу ч. 2 ст. 53 МК України відноситься законодавцем до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та яка міститься в матеріалах справи, зазначив про відсутність страхування спірного товару (задекларував витрати на страхування на рівні 0,00 грн.).

Разом із тим, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеного.

Отже, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), то обов`язок щодо транспортування спірного товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов`язані з цим витрати.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування товару автомобілем до м. Києва, Україна, витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, вартості митного очищенню товару для експорту, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоди №003СТ/2018/4 від 30.12.2020 до договору, додаток, у п. 3.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №SYIEC-111122 від 11.11.2022, платіжне доручення №JBKLJ87OJY5DS від 25.11.2022, видане позивачем на суму 73 622,83 долари США, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 73 622,83 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в гр. гр. 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670177U5 від 09.01.2023.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що надане платіжне доручення №JBKLJ87OJY5DS від 25.11.2022, видане позивачем на суму 73 622,83 долари США, не підтверджує сплату позивачем 100% вартості спірного товару в 73 622,83 долари США, адже надане позивачем платіжне доручення містить посилання на договір та товар, що оплачується (тканини), що з урахуванням іншим наданих позивачем до митного оформлення документів дає можливість ідентифікувати вказаний платіж із партією спірного товару.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про розбіжності між умовами поставки, ціною товару та її складовими, вказаними в договорі та додатку, адже положення п. п. 2.1, 3.1 та 3.2 договору надають продавцю та позивачу право змінити умови поставки, ціну товару, що окремо придбавається позивачем за договором, що мало місце в рамках спірної поставки та про що позивач повідомляв відповідачу в його листі №1801/23-02 від 18.01.2023.

При цьому положення п. 1.1 договору передбачають, що продавець передає у власність позивача не лише товари виробництва Турецької Республіки, але й інших країн, що неправильно було встановлено відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Не знайшли свого об`єктивного відображення й твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару, митна вартість якого була скоригована, до стокового.

Суд зазначає, що сторони в додатку чітко визначилися, що спірний товар є стоковим. Аналогічні дані містять інвойс №SYIEC-111122 від 11.11.2022, виставлений продавцем, та пакувальний лист продавця б/н від 11.11.2022.

Суд також зазначає, що згідно з п. 8.3 акту Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380670177U5 від 11.01.2023, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису спірного товару, в тому числі його приналежності до стокового.

Так, згідно з п. 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду відповідача №23UA100380670177U5 від 11.01.2023 не встановлено невідповідності фактичних характеристик та кількості товару, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Київська митниця під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про непідтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.

Суд також звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №428 від 21.05.2012.

При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної митної служби України №256 від 14.07.2020, а також МК України.

Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується додатком, інвойсом №SYIEC-111122 від 11.11.2022, пакувальним листом продавця б/н від 11.11.2022 до нього, актом митного огляду відповідача №23UA100380670177U5 від 11.01.2023, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому відповідачем не надано суду докази та не зазначено правові підстави для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару.

Суд вважає необґрунтованим неврахування митним органом наданого позивачем експертного висновку №113/6 від 12.01.2023, виданого Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», який підтвердив заявлений до митного оформлення рівень митної вартості спірного товару, через визначення експертом вартості спірного товару в доларах США за 1 кг, так як відповідно до гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару відповідач також визначив скориговану митну вартість у доларах США за 1 кг, що спростовує сумніви митного органу.

Суд також зазначає, що позивач надав у відповідь на запит відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості спірного товару прайс-лист продавця товару б/н від 11.11.2022, який необґрунтовано не було враховано відповідачем, який і витребував вказаний документ у позивача.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковою угодою №003СТ/2018/4 від 30.12.2020 до договору, додатком, інвойсом №SYIEC-111122 від 11.11.2022, платіжним дорученням №JBKLJ87OJY5DS від 25.11.2022, виданим позивачем, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу (2ґ) визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Як наслідок, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Разом із тим, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023, тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 6720,82 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1482 від 14.07.2023.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000006/2 від 23.01.2023.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» (код ЄДРПОУ 33591497) судовий збір у розмірі 6720 грн. (шість тисяч сімсот двадцять) 82 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.