Рішення

від 02.02.2024 по справі 440/15922/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15922/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Транс" (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №022370 від 26.09.2023 року.

Позов мотивований протиправністю постанови №022370 від 26.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки транспортний засіб, який здійснював перевезення такого вантажу по маршруту слідування згідно товаро-супровідних документів повинен був проїжджати через декілька комплексів зважування в русі WIM, однак в позивача відсутня інформація про факти фіксації на таких комплексах зважування в русі перевищення габаритно-вагових параметрів, в тому числі навантаження на вісь транспортним засобом позивача. Також, позивач звертав увагу, що в матеріалах справи відсутні докази заборони руху зі сторони відповідача транспортного засобу позивача після виявлення перевищення навантаження на вісь авто, в той час, як згідно ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується. Крім того, зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази надання співробітниками відповідача можливості водію перевізника привести габаритно-вагові параметри у відповідність, зважаючи на те, що вантаж був сипучий та в матеріалах справи відсутні докази повторного зважування. За викладених обставин, постанова №022370 від 26.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена необґрунтовано, незаконно та порушує права та інтереси ТОВ "ЗТ-Транс".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області.

Заперечуючи проти задоволення позову, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Жодне із наведених позивачем тверджень у позові не спростовує факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі /а.с. 26-53/.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

15.08.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10.08.2023 №33/В відповідно до графіку проведення рейдових перевірок за адресою а/д М-15 Одеса-Рені, 12 км + 125 м було проведено перевірку додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої встановлено порушення автомобілем що належить ТОВ ЗТ-Транс, гідно ТТН ТОВ «Вантажер» вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №016564 від 15.08.2023 /а.с. 41-42/.

Під час рейдової перевірки інспекторами оформлені акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.08.2023 /а.с. 42-зворот/, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0071978 /а.с. 43-зворот/ та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0062908 /а.с. 43/ і талон №45568 про результати зважування /а.с. 44/, за змістом яких в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN модель TGX18.400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом SCHWARZMULLER модель SPA-3E д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. За змістом Акту проведення перевірки №016564 від 15.08.2023 посадовою особою виявлено порушення ТОВ ЗТ-Транс вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме Перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 12,86% (навантаження на одиночну вісь 12,98 т при нормі 11,5 т), відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-111.

Відповідачем завчасно, 07.09.2023 було запрошено для участі у розгляді справи ТОВ «Вантажер як перевізника, зазначеного в товарно-транспортній накладній №0505 від 14.08.2023 та представником якого 12.09.2023 надано пояснення, згідно яких перевезення 15.08.2023 здійснювало ТОВ «ЗТ-Транс» на підставі договору №142-22-В/П від 01.10.2022 року /а.с. 47-49/.

Враховуючи зазначене, відповідачем рекомендованим листом №0600046060919 направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за вих. №69611/34/24-23 від 12.09.2023 та необхідність з`явитися на 26.09.2023 /а.с. 49-зворот-51/.

26.09.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №022370 про застосування до ТОВ ЗТ-Транс адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, порушення пункту 22.5 ПДР затверджених ПКМУ від 10.10.2001 року №1306 /а.с. 40-зворот/.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Так, положеннями Порядку №1567 врегульовано, що:

-державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

-органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

-державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

-рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

-рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно- вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);

-рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема:

-наявність визначених статтею 39 та 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

-виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів (абзац 6 пункту 16 Порядку №1567).

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-111).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-111 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону №2344-111 визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-111, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення дотримання вимог чинного законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Стаття 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила №30) встановлено єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Відповідно до пункту 3 зазначених Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: на одинарну вісь 11,5 тонн для автомобільних доріг державного значення та 7 тонн для автомобільних доріг місцевого значення.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до зазначеного, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0062908 від 15.08.2023, відповідно до якої зафіксовано перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля, а саме 12,98 тонн при максимально допустимих 11,5 тонн, тобто на 12,86% перевищує норму.

Суд звертає увагу, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207).

Відповідно до даного Порядку (підпункт 4 пункту 4) обов`язок з видачі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю покладається саме на посадових осіб Укртрансінспекції, правонаступником якої є Укртрансбезпека.

Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0062908 від 15.08.2023, підписана посадовою особою Уктрансбезпеки, видана уповноваженим суб`єктом та в межах наданих повноважень, а, відтак, є належним доказом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Більше того, відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку №1007/1207 результати проведеного габаритно-вагового контролю фіксуються також в акті про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Так, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт №0071978 від 15.08.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також видано чек про результати зважування (а.с. 43-зворот, 44), відповідно до яких зафіксовано перевищення встановлених нормативів допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля, а саме 12,98 т при максимально допустимих 11,5 т, тобто на 12,86%. Копія довідки та акту отримана водієм транспортного засобу, про що свідчить відповідна відмітка та не заперечується сторонами.

Також, загальні результати проведення рейдової перевірки та здійсненого габаритно-вагового контролю зафіксовані в Акті №016564 від 15.08.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом /а.с. 42-зворот/.

При цьому, здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію), що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П018404523 від 20.07.2023, чинне до 19.07.2024 /а.с. 44-зворот/.

Щодо доводів Позивача про ненадання співробітниками Відповідача водію перевізника можливості привести габаритно-вагові параметри у відповідність та проведення повторного зважування, що, на думку, Позивача, ставить під сумнів законність дій Відповідача з надання дозволу на подальший рух транспортного засобу, суд визнає їх безпідставними та звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до положень пункту 24 Порядку №879 повторне зважування транспортного засобу відбувається тільки після приведення його габаритно-вагових параметрів у відповідність з установленими нормативами.

В свою чергу, за змістом пункту 23 зазначеного Порядку приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб є правом, а не обов`язком власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Відтак, з огляду на невжиття Позивачем заходів будь-яких заходів щодо приведення вагових параметрів транспортного засобу у відповідність до встановлених норм (розвантаження, перевантаження тощо), останній цілком правомірно не направлявся для проведення повторного габаритно-вагового контролю.

Стосовно доводів Позивача про невжиття заходів щодо тимчасового затримання транспортного засобу та заборони його подальшого руху до внесення плати за його проїзд відповідно до пункту 22 Порядку №879, суд визнає їх необґрунтованими та звертає увагу, що відповідно до вимог даного пункту тимчасове затримання транспортного засобу відбувається згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, остання визначає порядок тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

Натомість, пунктом 4 Порядку №1007/1207 визначено вичерпний перелік повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю в розрізі взаємодії з іншими державними органами, уповноваженими на проведення такого виду перевірок, до якого вжиття заходів щодо затримання транспортного засобу не входить.

Натомість, відповідно до підпункту 3 пункту 5 зазначеного Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Таким чином, вжиття заходів щодо тимчасового затримання транспортних засобів у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових транспортних засобів належить до компетенції відповідних підрозділів МВС (Національної поліції) та виходить за межі повноважень Укртрансбезпеки.

Відповідно, невжиття уповноваженими підрозділами одних органів тих чи іншим заходів в рамках своїх повноважень жодним чином не свідчить про порушення в діях іншим органів з іншими повноваженнями.

Щодо доводів Позивача про перевезення подільного (сипучого) вантажу та його властивість вільно переміщуватися під час руху транспортного засобу, суд визнає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.36; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху. Верховний Суд у Постанові від 29.01.2020 справа № 814/1460/16, зауважив, що розрахунок плати за проїзд органу Укртрансбезпеки, який робиться поряд з визначенням штрафної санкції, є компенсацією руйнування автодоріг України.

Натомість, така плата за проїзд не звільняє особу від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

В іншому випадку, така особа несе відповідальність за недотримання таких вимог. При цьому, згідно вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР України при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Варто звернути увагу, що в контексті пункту 22.5 цих Правил перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Крім того, законодавець врегулював питання можливого переміщення вантажу під час руху (також і в разі гальмування) шляхом похибки у 2 %, оскільки пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Зазначена позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, висновками Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 01.12.2022 по справі №520/17495/21 та від 15.07.2022 по справі №440/10674/21.

При цьому, тлумачення норм Закону № 2344-ІІІ, Порядку № 879 свідчить, що за загальними правилом саме власник транспортного засобу має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (правова позиція викладена в Постанові від 10.11.2021 №747/45/20 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд).

У справі № 819/1381/16 Верховний суд дійшов висновку, що у випадку, якщо вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативні за нормами Закону №2344- II, Порядку № 879, то відповідальним за правопорушення є сам власник, а не особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом.

Більше того, стосовно доводів Позивача про відсутність обов`язку перевізника щодо закріплення вантажу, варто звернути увагу, що відповідно до положень статті 34 Закону №2344-111 автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів та забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Відповідно до статті 49 зазначеного Закону водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:

відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;

вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.

В свою чергу, автомобільний перевізник відповідно до статті 52 Закону №2344-111 має право:

відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

Окрім того, за змістом Правил №363, на які також посилається Відповідач в обґрунтування своєї позиції, перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів (пункт 8.7).

Таким чином, доводи Позивача, викладені в позовній заяві, про відсутність об`єктивної можливості перевірки перевізником якості завантаження вантажу не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному нормативно-правовому регулюванню, яке чітко надає автомобільному перевізнику брати участь у процесу завантаження транспортного засобу та закріплення вантажу. В свою чергу, невжиття перевізником таких заходів свідчить виключно про неналежне виконання останнім покладених на нього обов`язків в частині забезпечення безпеки дорожнього руху та покладає на такого перевізника пов`язані з цим ризики неналежного закріплення вантажу та/або порушення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Щодо доводів Позивача про проведення, на його думку, 15.08.2023 щодо габаритно-вагового контролю транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , габаритно-вагового контролю 6 разів, в тому числі один раз - в ручному режимі, та 5 разів - в автоматичному, комплексами WIM, то суд зауважує, що здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу Позивача, за результатами якого було винесено оскаржувану постанову №022370 від 26.09.2023, відбулося в рамках проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) відповідно до вимог Порядку №1567 та Порядку №879 та факт перевищення встановлених Правилами дорожнього руху вагових параметрів навантаження на одиночну вісь транспортного засобу встановлено саме на момент проведення такої перевірки.

При цьому, що дія Порядку №879 не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Більше того, проїзд даного автомобіля через автоматичні пункти фіксації (WIМ-комплекси) на визначеному маршруті як до, так і після проведення рейдової перевірки жодним чином не спростовує факт перевищення вагових норм на момент такої перевірки та жодним чином не спростовує наявність в діях Позивача складу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не виключається можливість дозавантаження в транспортний засіб додаткового вантажу або, навпаки, розвантаження транспортного засобу на шляху переміщення як до, так і після проведення зважування на ваговому обладнанні під час рейдової перевірки. Також, судом в межах даної справи не встановлювалися обставини та не досліджувалися докази фактичної роботи вказаних комплексів по маршруту руху транспорту позивача в день перевірки, оскільки це не становить предмет спору в цій справі.

Таким чином. Відповідачем в повній мірі дотримано вимог Порядку №1567, Порядку №879 та Порядку №1007/1207 щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу.

Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, перевищення встановлених нормативів вагових параметрів транспортного засобу становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Факт цього вчинення не може бути спростований дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 (адміністративне провадження № К/9901/22356/18).

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ визначено підстави відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, відповідно до абзацу 15 частини 1 зазначеної статті до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, а Акті проведення перевірки №016564 від 15.08.2023 детально зафіксовано всі обставини допущеного порушення, зокрема, зазначено про перевищення вагових параметрів загальної маси та навантаження на одиночну вісь транспортного засобу в тоннах у відсотковому відношенні та порушенням якої норми воно є (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-111).

При цьому, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за своїм змістом є документом, що тільки засвідчує факт притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Натомість, формою фіксації виявленого порушення та обставин його вчинення є акт проведення перевірки.

За загальним правилом, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (Постанова Верховного суду №825/1496/17 від 15.05.2019).

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, існує обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. При цьому, необхідно враховувати загальні вимоги закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати процесуального права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання.

З огляду на викладені вище фактичні обставини. Позивачем жодним чином не спростовано правомірність притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Навпаки, доводи позовної заяви тільки підтверджують обґрунтованість дій посадових осіб Відповідача.

Таким чином, оскаржувана постанова №022370 від 26.09.2023, винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області, про накладення на ТОВ ЗТ-Транс адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, винесена відповідно до чинного законодавства уповноваженим державним органом, в рамках повноважень, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), та щодо належного суб`єкта за наявності встановленого факту порушення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Твердження Позивача про незаконність та безпідставність оскаржуваної постанови не відповідають дійсності та є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів Відповідача.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ТОВ ЗТ-Транс до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №022370 від 26.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. На необхідності застосування вказаних норм та надання сторонам у справі свободи під час вибору аргументів на підтвердження своєї позиції також неодноразово було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.02.2019 (справа № 9901/682/18) та від 19.12.2019 (справа № 9901/610/18).

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

При прийнятті даного рішення судом враховувалися позиція Верховного Суду, висловлена в постановах від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Транс" (вул. Заводська, буд.3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 42716644), до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови -повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч. ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський