Рішення

від 02.02.2024 по справі 520/32379/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 лютого 2024 р. Справа №520/32379/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреда" (вул. Мироносицька, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 30237578) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреда" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Харківській області про проведення фактичної перевірки ТОВ «Бреда» від 16.03.2023 № 1011-п;

- скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 21.04.2023 №0089780901 та податкове повідомлення-рішення від 21.04.2023 № 0089810901, прийняті ГУ ДПС у Харківській області, у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок численних процедурних порушень під час прийняття спірних рішень вказані рішення є протиправними.

У відзиві відповідач вказав, що порушень процедури ним не було допущено, перевірка проводилась у відповідності до вимог податкового законодавства, штрафні санкції застосовано вірно.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що підставою для проведення фактичної перевірки слугувала зведена податкова інформація, а контрольної закупки відповідачем здійснено не було. До акту перевірки не додано жодних розрахункових чи фіскальних документів, які б мали відомості про факт проведення продажу алкогольних напоїв, фактичний обсяг реалізованих алкогольних напоїв тощо. Також позивач зазначає, що відмова від подання документів була мотивована незаконністю подання запиту під час проведення перевірки.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що правова природа запиту, який визначений статтею 72 ПК України, в частині порядку його оформлення та вручення платнику податків, є відмінною від запиту, який надається в ході проведення спірної фактичної перевірки, і тому позивач не був звільнений від обов`язку надавати відповідь на вказаний запит.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу ГУ ДПС в Харківській області від 16.03.2023 № 1011-П та направлень на перевірку від 16.03.2023 № 2003, № 2004, 23.03.2023 проведено фактичну перевірку ТОВ "БРЕДА", за місцем провадження діяльності: вул. Мироносицька, буд. 46, м. Харків.

Перед початком перевірки копію наказу на перевірку вручено заступнику виконавчого директора ТОВ БРЕДА" - Калініченко Юлії Вікторівні. Направлення на перевірку були пред`явлені на ознайомлення, в яких ОСОБА_1 власним підписом зафіксовано дату ознайомлення, а саме 23.03.2023.

Перевірка проводилась з 23.03.2023 по 31.03.2023.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2023 № 7628/20-40-09-01- 03/ 30237578, який було вручено з додатками під підпис заступнику виконавчого директора ТОВ "БРЕДА" - Калініченко Юлії Вікторівні. Доказів подання заперечень на акт перевірки до суду не надано.

Відповідно до акту перевірки під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлений факт реалізації однієї порції горілки «Неміров Особлива» ємністю 0.05 л. міцністю 40% за ціною 38.00 грн. Розрахункову операцію через РРО проведено. Касовий чек встановленого зразка роздруковано та видано на повну вартість покупки.

Як зазначено в акті перевірки, у ході аналізу інформаційної бази ДПС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів встановлено, що у період з 12.02.2022 по 01.03.2023 ТОВ «БРЕДА» було реалізовано через реєстратор розрахункових операцій з фіксальним № 3000934138: заводським № ЗМ 1001052302: 23 порції «Егермайстер» (порція 00.5 л) загальним об`ємом 0.725 л на суму 533.00 грн, при тому що марка АЕРК 373862 видана на ємності 0,7 л; 20 порцій «Неміров Особлива» (порція 0.051 загальним об`ємом 1 л на суму 700,00 грн. при тому що марка АЕТС148557 видана на ємність 0.7 л, що детально відображено у додатку 1 до акту перевірки.

Контролюючим органом на підставі вищевказаного встановлено порушення позивачем ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону № 481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 424.00 грн, оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об`єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватися на інших пляшках алкогольних виробів.

Під час вибіркової перевірки електронних копій розрахункових документів (фіскальних чеків), які передаються до інформаційної бази ДПС України встановлено, що деякі фіскальні чеки на реалізацію алкогольних напоїв у період з 03.01.2022 по 26.02.2023 не можуть прийматися як розрахункові документи у зв`язку з відсутністю в них одного з обов`язкового реквізиту - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), чим порушено п. 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон 265), а саме невидача в паперовому вигляді та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму проданих товарів 40492,90 грн, що детально відображено у додатку 2 до акту перевірки.

Під час перевірки та у ході аналізу інформаційної бази ДПС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів, встановлено, що у період з 12.02.2022 по 01.03.2023 ТОВ "БРЕДА" було реалізовано через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 3000934138; заводським № ЗМ1001052302: 23 порції «Егермайстер» (порція 0.05 л) загальним об`ємом 1.15 л на суму 1495.00 грн, при тому що марка АСІ7382722 видана на ємність 1 л; 14.5 порцій «Неміров Особлива» (порція 0,05л) загальним об`ємом 0,725 л на суму 533.00 грн, при тому що марка АЕРК373862 видана на ємність 0.7 л; 20 порцій «Неміров Особлива» (порція 0.05л) загальним об`ємом 1 л на суму 700.00 грн, при тому що марка АЕТС148557 видана на ємність 0.7 л.

Згідно з вище наведеним встановлено порушення ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону №481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 424,00 грн, оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об`єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів.

У ході вибіркової перевірки електронних копій розрахункових документів (фіскальних чеків) які передаються до інформаційної бази ДПС України контролюючим органом встановлено, що деякі фіскальні чеки на реалізацію алкогольних напоїв у період з 03.01.2022 по 26.02.2023 не можуть прийматись як розрахункові документи, у зв`язку з відсутністю в них одного з обов`язкового реквізиту - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), чим порушено п. 2 ст. З Закону № 265, а саме невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму проданих товарів 40492,9 грн (більш детально відображено у додатку 2 до акту перевірки).

У ході перевірки до ТОВ "БРЕДА відповідачем надано запит від 23.01.2022 про надання інформації та документального підтвердження правомірності придбання та використання підакцизної продукції (копії фіскальних чеків наведених у додатках №№1, 2). Листом від 28.03.2023 (вх. від 31.03.2023 №23919/6/73) позивачем повідомлено про відсутність можливості надати вказані документи.

На підставі вищенаведеного перевіркою встановлені порушення позивачем ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону № 481 та п. 2 ст. 3 Закону № 265 та контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 21.04.2023 № 0089780901 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та податкове повідомлення-рішення від 21.04.2023 № 0089810901 у вигляді штрафної санкції в розмірі 40492,90 гривень за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму проданих товарів 40492,90 грн.

Зазначенні рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. 10.10.2023 від ДПС України, позивачем отримане рішення про результати розгляду скарги № 29755/6/99-00-06-03-01-06 від 05.10.2023, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до абзацу другого ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Положеннями підпункту 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України врегульовано, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18), від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16), від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17) Верховний Суд указував, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

(1) наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

(2) здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Поряд з цим у постановах від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19, від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18 Верховний Суд указував про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, також конкретні фактичні підстави її призначення. У вказаних справах зроблено висновок, що при здійсненні призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу на проведення фактичної перевірки контролюючий орган визначив п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме, - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, про що і зазначив в спірному наказі.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, про те, що у оскаржуваному наказі зазначені як юридичні (елемент підстав для проведення перевірки) так і фактичні підстави (сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу) для призначення до проведення фактичної перевірки контролюючим органом.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо суб`єктом владних повноважень була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Водночас, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної суб`єктом владних повноважень перевірки у вигляді прийнятих за її результатами рішень, скаржник не позбавлений можливості посилатись на порушення вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих, за її результатами, рішень.

При цьому, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу.

При цьому стверджувані позивачем порушення відповідачем процедури проведення перевірки, що могли б впливати на законність рішень за наслідками перевірки, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Так, Наказом ГУ ДПС від 16.03.2023 № 1011 -П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ "БРЕДА"» визначено, що дія наказу розпочинається з 16.03.2023, а перевірка має бути здійснена тривалістю не більше 10 діб. Посадові особи контролюючого органу приступили до фактичної перевірки 23.03.2023 та закінчили її 31.03.2023 (перевірка тривала не більше 10 діб). При цьому суд заважає на аргументованість позиції відповідача про те, що законодавцем не регламентовано, що фактичну перевірку необхідно розпочинати саме у перший день дії наказу.

Суд вважає неприйнятними посилання позивача на неналежне оформлення запиту під час перевірки, адже правовою підставою для складання та вручення позивачу запиту про надання документів слугував п. 85.2 ст. 85 ПК України, який передбачає, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивачем не заперечується, що документи на запит під час перевірки він не надав, тобто, позивач не виконав вимоги 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України та не надав запитувані документи, що пов`язані з предметом спірної фактичної перевірки.

Посилання позивача на проведення під час фактичної перевірки камеральної перевірки є неприйнятними, адже проведення камеральної перевірки регламентовано ст.76 ПК України та стосується перевірки податкової звітності суцільним порядком.

Водночас, використання податкової інформації під час проведення фактичної перевірки не є порушенням процедури її проведення, адже приписи ст.74 ПК України прямо передбачають можливість використання податкової інформації для виконання покладених на контролюючий орган функцій і завдань.

Доказів того, що податкова інформація отримана контролюючим органом з порушенням процедури, до суду не надано. Позивачем водночас не заперечувались стверджувані в акті порушення вимог чинного законодавства, при цьому доказів, які це спростовують, до суд не надано, у той час як висновки контролюючого органу ґрунтуються на наявній у контролюючому органі інформації.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду. який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покутіця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до ст. 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (із мінами і доповненнями) (далі за текстом - Положення № 13).

Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС). за винятком ПТКС. що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з п. 1 р. II Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Обов`язкові реквізити фіскального чеку визначені п. 2 р. II Положення № 13 (форма № ФКЧ-1), зокрема до них віднесено обов`язковість відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Пунктом 11 статті 3 Закону № 265 визначено, що зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) є обов`язковою умовою при проведенні розрахункових операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів», який набув чинності 01.07.2021, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом - «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої», який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством у рядку 9 розрахункового документа (чеку реєстратора розрахункових операцій / програмного реєстратора розрахункових операцій).

Згідно з Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 01.01.2022 набули чинності зміни до п. 11 ст. З Закону № 265, згідно яких суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно п.п 14.1.107 п 14.1 ст. 14 Кодексу марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» затверджено, що на кожну марку для алкогольних напоїв наносяться такі реквізити: позначення виду марки, що складається із слів та літер «алкоголь вітчизняний (лікеро- горілчана продукція)» - «АВ ЛГП», «алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - «АВ ВП». «алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - «АІ ЛГП», «алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - «АІ ВП»; - індекс регіону України, що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв), сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 ст. 226 Кодексу алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць, що визначено п 226.6 ст. 226 ПКУ та ст. 11 Закону №481.

Відповідно п. 226.7 ст. 226 Кодексу кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно вище наведеного, всі алкогольні напої (крім зазначених у пункті 226.10 ст. 226 Кодексу з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць, повинні бути марковані відповідними марками акцизного податку з унікальним поєднанням літер та цифр.

Згідно п. 226.9 ст. 226 Кодексу алкогольні напої, марковані марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, вважаються такими, що немарковані.

Відповідно до ст. 17 Закону №481 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: У разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та/або невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт. послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

З урахуванням наведеного нормативно-правового обґрунтування суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача визначених спірними рішенням санкцій за порушення податкового законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреда" (вул. Мироносицька, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 30237578) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 02 лютого 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ