Рішення

від 02.02.2024 по справі 580/11375/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року справа № 580/11375/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Черкаської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Черкаська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі лікарня ветеринарної медицини, позивач) подала позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.09.2023 № 8458/23-00-07-03-01 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 233205,74 грн, в тому числі за основним платежем - 213435,30 грн, штрафні санкції - 19770,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним ППР відповідач збільшив суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 233205,74 грн з огляду на те, що Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини не повністю утримувалася за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, оскільки надавала власні послуги по лікуванні тварин і отримувала доходи за спеціальним фондом у структурі доходів власні послуги по лікуванні тварин за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, які становили 30 %, в сумі 4631916,00 грн. Позивач вважає прийняте ППР протиправним, зазначивши, що власні надходження бюджетних установ є доходом спеціального фонду бюджету та спрямовуються на покриття видатків, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету відповідно до бюджетних призначень за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства. У зв`язку із зазначеним, вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини не повністю утримувалася за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, оскільки сам по собі факт наявності у бюджетної установи власних надходжень не свідчить про те, що вона не утримується повністю з державного або місцевого бюджету, а відповідно на позивача поширюється дія пільги, передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України.

Крім того вказав, що позивач відноситься до лікувально-профілактичних закладів, оскільки відповідно до власного Положення, до основних завдань лікарні відноситься зокрема: ветеринарне обслуговування фізичних осіб на відповідній території; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей.

Ухвалою від 04.12.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.12.2023 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Городищенська ветлікарня за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 не декларувала податок на землю зазначаючи в податковій звітності пільгу в розмірі 100%, посилаючись на пункт 282.1.4 статті 282 Податкового кодексу. Разом з тим вказав, що Городищенська ветлікарня є неприбутковою організацією, фінансується з державного бюджету за загальним фондом та надавала власні послуги по лікуванні тварин і отримувала доходи за спеціальним фондом у структурі доходів власні послуги по лікуванні тварин за перевіряємий період з 01.01.2017 по 31.12.2022 становили 30% в сумі 4631916 грн, які використовувалися на виплату заробітної плати, сплату податків, комунальних платежів та інші господарські потреби, у зв`язку із чим вважає, що Городищенська ветлікарня не повністю утримувалася за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, тому безпідставно зазначала пільгу в розрахунках податку до Податкових декларацій з плати за землю посилаючись на пункт 282.1.4 статті 282 Податкового кодексу. Крім того вказав, що наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385 містить перелік закладів, які входять до закладів охорони здоров`я, однак заклади ветеринарної медицини не відносяться до закладів охорони здоров`я. З урахуванням зазначеного вважає спірне ППР правомірним, а позовні вимоги не обґрунтованими.

08.01.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій, крім доводів, аналогічних зазначеним у позові, вказав, що всупереч наданим поясненням щодо правомірності своїх дій відповідач так і не спростував і не довів належними та допустимими доказами факт часткового або неповного утримання позивача за рахунок державного або місцевого бюджетів, та більше, в порушень вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів факт правомірності своїх дій в частині винесення ППР відповідними доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа з 06.12.1991, код ЄДРПОУ 00709572, та перебуває у відповідача на обліку як платник податків (в стані припинення, 19.12.2022, 1000011270008000443, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації).

Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини була реорганізована шляхом приєднання до Черкаської районної державної лікарні ветеринарної медицини згідно наказу № 415 від 07.10.2022. 31.03.2023 комісією з реорганізації державних установ Держпродспоживлужби у Черкаській області затверджено передавальний акт майна, землі, прав та обов`язків з балансу Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини на баланс правонаступника Черкаської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Таким чином Черкаська районна державна лікарня ветеринарної медицини є правонаступником Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

За наслідками здійснення документальної позапланової перевірки Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини відповідач склав Акт від 18.08.2023 № 8522/23-00-07-03-01/00709572, у п. 3.1.5 якого зазначив, що Городищенська ветлікарня за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 не декларувала податок на землю зазначаючи в податковій звітності пільгу в розмірі 100%, посилаючись на пункт 284.1 статті 284 Податкового кодексу. Городищенська ветлікарня є неприбутковою організацією, фінансується з державного бюджету за загальним фондом та надавала власні послуги по лікуванні тварин і отримувала доходи за спеціальним фондом у структурі доходів власні послуги по лікуванні тварин за перевіряємий період з 01.01.2017 по 31.12.2022 становили 30% в сумі 4631916 грн, які використовувалися на виплату заробітної плати, сплату податків, комунальних платежів та інші господарські потреби, такими чином, у зв`язку із чим вважає, що Городищенська ветлікарня не повністю утримувалася за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, тому безпідставно зазначала пільгу в розрахунках податку до Податкових декларацій з плати за землю посилаючись на пункт 282.1.4 статті 282 Податкового кодексу.

Крім того вказав, що відповідно до наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385 до закладів охорони здоров`я входять: лікувально-профілактичні заклади; амбулаторно-поліклінічні заклади; заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги; санаторно-курортні заклади; санітарно-епідеміологічні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; заклади медико-соціального захисту. Отже заклади ветеринарної медицини не відносяться до закладів охорони здоров`я.

За висновками п. 2 Акту перевірки Городищенська ветлікарня порушила підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 286.1 статті 286, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, в. результаті чого занижено земельний податок на загальну - суму 22622,97 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 51154,60 грн, за 2018 рік на суму 61385,52 грн, за 2019 рік на суму 92078,27 грн, за 2020 рік на суму 6564,91 грн, за 2021 рік на суму 7161,65 грн, за2022 рік на суму 7879,02 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 12.09.2023 № 8458/23-00-07-03-01, яким збільшив суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 233205,74 грн, в тому числі за основним платежем 213435,30 грн, штрафні санкції 19770,44 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі ПК України).

Статтею 282 ПК України врегульовано пільги щодо сплати податку для юридичних осіб.

Відповідно до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, визначальним для звільнення від сплати земельного податку у спірних правовідносинах є дві умови: 1) належність до закладів охорони здоров`я; 2) повне утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. З Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Згідно пп. 2, 5 п. 4 Положення про Городищенську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 23.08.2017 № 739 (а.с. 164), основними завданнями лікарні є зокрема: ветеринарне обслуговування тварин господарств різних форм власності та фізичних осіб на відповідній території; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей. Згідно пп. 1 п. 5 Лікарня організовує та здійснює профілактичні, діагностичні, лікувальні заходи.

Крім того, відповідно до відомостей про державне майно (нерухоме майно державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій) станом на 01.07.2023 (форма № 2б(д)), а.с. 170) майно Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини відноситься до закладів лікувально-профілактичних та оздоровчих інших за кодом 1264.9 згідно класифікатора державного майна.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 158) земельна ділянка кадастровий номер 7120310100:01:002:0240, площею 1,0937 га знаходиться за адресою: м. Городище, вул. Миру, 118, цільове призначення 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги.

З урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги, що Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини забезпечує медичне обслуговування, зокрема щодо захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, суд доходить висновку, що вказаний заклад відноситься до закладів охорони здоров`я, у зв`язку із чим протилежні доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Щодо висновків контролюючого органу у Акті перевірки щодо безпідставності зазначення пільги у розрахунках суми земельного податку згідно п.п. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, суд зазначає таке.

Як вище встановив суд, в обґрунтування вказаного висновку контролюючий орган зазначив, що Городищенська ветлікарня є неприбутковою організацією, фінансується з державного бюджету за загальним фондом та надавала власні послуги по лікуванні тварин і отримувала доходи за спеціальним фондом у структурі доходів власні послуги по лікуванні тварин за перевіряємий період з 01.01.2017 по 31.12.2022 становили 30% в сумі 4631916 грн, які використовувалися на виплату заробітної плати, сплату податків, комунальних платежів та інші господарські потреби, у зв`язку із чим зазначено, що Городищенська ветлікарня не повністю утримувалася за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Надавши оцінку вказаним посиланням суд зазначає, що згідно з пунктами 12, 23, 37 ч. І ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). Надходження бюджету - це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред`явлення цінних паперів.

За змістом частин 1-4 статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на:

- покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

- господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);

- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Згідно із статтями 47, 48, 57 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). На кінець бюджетного періоду Казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

Частинами 8, 9 ст. 51 Бюджетного кодексу України установлено, що якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов`язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов`язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.

Якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду бюджету.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що власні надходження бюджетних установ є доходом спеціального фонду бюджету та спрямовуються на покриття видатків, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету відповідно до бюджетних призначень за встановленими напрямами використання. При цьому розпорядник здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що обставина наявності у Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини власних надходжень не може слугувати самостійною підставою для висновку про її неповне утримання за рахунок державного або місцевого бюджету.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами 1, 4 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що відповідач, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав до суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б часткове або неповне утримання Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного ППР, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач не зазначив жодних належних доказів, що беззаперечно вказували б на обставину часткового або неповного утримання Городищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Суд врахував, що згідно довідок УДКСУ у Городищенському районі № 01.1-11-07/706 (а.с. 173-174) Городищенська районна державна лікарня ветеринарної медицини у 2017 році фінансувалась з обласного бюджету, в 2018-2022 фінансувалась з державного бюджету.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.09.2023 № 8458/23-00-07-03-01 (Форма Р).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Черкаської районної державної лікарні ветеринарної медицини судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3498 (три тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн 09 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Черкаська районна державна лікарня ветеринарної медицини (18035, м. Черкаси, вул. Павла Тичини, 44, код ЄДРПОУ 00709419);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.02.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК