Постанова

від 01.02.2024 по справі 520/10845/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 р. Справа № 520/10845/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 20.07.23 по справі № 520/10845/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етна»

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТНА» (далі по тексту ТОВ «ЕТНА», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі ДС України з безпеки на транспорті, відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 028602 від 27.04.2023, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Богінським, якою накладено адміністративно-господарський штраф у розмір 17000 гривень на ТОВ «ЕТНА» (код ЄДРПОУ 31827268).

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (61022. м. Харків, майдан Свободи, буд.5, Держпром. 6 під., 7 пов., код ЄДРПОУ 39816845) на користь ТОВ «ЕТНА» (62489, Харківська обл.. Харківський р-н. смт Безлюдівка, вул. Чайковського, буд. 45/47, кв. 29, код ЄДРПОУ 31827268) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність спірної постанови № 028602 від 27.04.2023, як такої, що складена за відсутності конкретних підстав та мотивів її прийняття, внаслідок чого ТОВ «ЕТНА» незаконно притягнуто до господарсько-адміністративної відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі по тексту Закон № 2344-III) за порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-III. З огляду на вказівку у постанові № 028602 від 27.04.2023 на акт проведення перевірки від 03.03.2023 № 353619, який не слугує частиною постанови або додатком до неї, стверджував про винесення такої на підставі необґрунтованих суджень.

З посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (далі по тексту Порядок № 1567), вважав, що головні спеціалісти Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Абраменко В.О. та Слюсаренко Д.М., не наділені повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, не є посадовими особами ДС України з безпеки на транспорті, а відтак, не уповноважені на складення актів перевірки, а відтак, акт перевірки не є належним доказом вини позивача та не породжує жодних юридичних наслідків.

Крім того зауважив, що позивач не був обізнаний з направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.02.2023 № 014506, а тому ймовірно, що на момент проведення перевірки транспортного засобу ТОВ «ЕТНА», таке направлення могло бути вже не дійсним. Не зазначення відповідачем конкретної частини ст. 48 Закону № 2344-III, яку, нібито порушив позивач, свідчить про те, що спірна постанова є такою, що не розкриває зміст події, яка кваліфікується, як правопорушення, що в свою чергу не відповідає вимогам Порядку № 1567 щодо застосування форми постанов, на яких ґрунтується винесення індивідуальних актів, що, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування постанови № 028602 від 27.04.2023.

Звернув увагу, що під час перевірки відповідачем було виявлено порушення вимог ст. 34 Закону № 2344-III, про що зазначено в акті перевірки, однак у спірній постанові вказано про допущення позивачем порушення іншої норми ст. 48 Закону № 2344-III.

Також наголосив, що оскільки в товаро-транспортній накладній (далі ТТН) № Р28 від 03.03.2023 автомобільним перевізником вказано ТОВ «Транспортна компанія 2021», саме останній у розумінні ст. 60 Закону № 2344-III є суб`єктом відповідальності, до якого застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а відтак ТОВ «ЕТНА» у спірних правовідносинах не може нести відповідальність за порушення вимог вказаного закону.

Наполягав на недотриманні відповідачем процедури розгляду справи відносно позивача, передбаченої Порядком № 1567, в частині завчасного письмового повідомлення уповноваженою посадовою особою органу державного контролю автомобільного перевізника про дату, час та місце розгляду справи, оскільки поштове відправлення із листом-повідомленням про необхідність прибути 27.04.2023 з 09:00 до 12:00 до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на розгляд справи, ТОВ «ЕТНА» було отримано лише 28.04.2023. Вищевказане призвело до порушення права позивача брати участь в розгляді справи, надати докази та документи на спростування висновків про порушення.

Зауважив, що представник ТОВ «ЕТНА» не ухилявся від одержання повідомлення про необхідність прибути 27.04.2023 до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, оскільки отримання такого листа лише 28.04.2023 (після фактичного розгляду справи), зумовлене поважними причинами - відрядженням керівника та відсутністю інших працівників, уповноважених на отримання поштової кореспонденції. Так, стверджував, що позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка його стосується, що має місце в даному випадку, є істотним порушенням процедури розгляду справи. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові по справі № 826/1632/17 від 17.01.2019. Порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови не повинно породжувати правових наслідків для її дійсності.

Зауважив, що Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі по тексту - Інструкція № 385), передбачено альтернативні можливості щодо наявності документів, зокрема водій зобов`язаний мати або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа, або запис даних від руки на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі.

При цьому, водій ОСОБА_1 мав оформлену картку водія № НОМЕР_1 , однак, згідно з інформацією, викладеній у службовій записці від 04.03.2023, при спробі її використати, тахограф не прийняв та відхилив таку картку. У зв`язку з чим, після виявлення непрацездатності картки, водій записував усі дані про режим роботи та відпочинок від руки на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі та забезпечив належне зберігання таких записів. З огляду на те, що під час проведення перевірки відповідачем, картка водія не могла бути використана через непрацездатність, однак була в наявності, а водієм виконувались вимоги Інструкції № 385 в частині записування від руки усіх необхідних даних, однак працівниками Укртрансбезпеки такий аркуш не вимагався, стверджував про відсутність в діях позивача будь-яких порушень.

Враховуючи, що згідно з положеннями ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок надати до суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, наполягав на неправомірності акту перевірки та спірної постанови № 028602 від 27.04.2023, як таких що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не в законний спосіб, що в свою чергу, призвело до протиправного накладення на ТОВ «ЕТНА» адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі № 520/10845/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТНА"(код ЄДРПОУ 31827268, вул. Чайковського, буд. 45/47, кв. 29, смт. Безлюдівка, Харківський район, Харківська область,62489) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків,61022,код ЄДРПОУ39816845)про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 028602 від 27.04.2023, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Богінським, якою накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень на ТОВ «ЕТНА» (код ЄДРПОУ 31827268).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром. 6 під., 7 пов., код ЄДРПОУ 39816845) на користь ТОВ «ЕТНА» (62489, Харківська обл.. Харківський р-н. смт Безлюдівка, вул. Чайковського, буд. 45/47, кв. 29, код ЄДРПОУ 31827268) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684.00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, не повне з`ясування обставин у справі та не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснити розподіл судових витрат у справі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про законність та обґрунтованість спірної постанови № 028602 від 27.04.2023, як такої, що винесена за наявності достатніх правових підстав та в межах повноважень посадових осіб ДС України з питань безпеки на транспорті. Стверджуючи про відсутність будь-яких посилань в оскаржуваному рішенні на природу та суть Договору № 03/03/2023/1 про надання послуг транспортного експедирування та заявки на перевезення вантажів № 03-03-03, зі змісту якого чітко вбачається наявність статусу «автомобільного перевізника» саме у ТОВ «ЕТНА», наполягає на безпідставному неврахуванні судом першої інстанції вказаних документів в якості доказів на підтвердження вини ТОВ «ЕТНА», що свідчить про поверхневе вивчення доказового матеріалу у справі.

Незважаючи на те, що під час проведення перевірки транспортного засобу позивача RENAULT, д.р.н. НОМЕР_2 (сідловий тягач), напівпричеп KOEGEL AX8094ХО обладнаного цифровим тахографом, зі змісту наданої водієм ТТН було встановлено, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «Транспортна компанія 2021», в подальшому зі змісту отриманого від представника ТОВ «Транспортна компанія 2021» Договору № 03/03/2023/1 про надання послуг транспортного експедирування з`ясовано, що автомобільним перевізником є саме ТОВ «ЕТНА», а ТОВ «Транспортна компанія 2021», а ТОВ «Транспортна компанія 2021» слугує організатором перевезення, у зв`язку з чим керуючись приписами п. 25 «Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422 (далі по тексту Порядок № 422) справу про порушення було направлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях із одночасним направленням засобами поштового зв`язку повідомлення позивачу про необхідність з`явитись для розгляду справи на 27.04.2023 з 09:00 до 12:00.

Враховуючи, що поштове відправлення із повідомленням про виклик на 27.04.2023 з 09:00 до 12:00 вже 21.04.2023 знаходилось у точці видачі, стверджував про дотримання відповідачем у повному обсязі обов`язку щодо належного та своєчасного інформування ТОВ «ЕТНА» про дату, час та місце розгляду справи. Наголосив, що якби неотримання повідомлення про розгляд справи, із причин, які не може гарантувати відповідач, зокрема вчинення дій особою, направлених на неотримання поштового повідомлення, ігнорування отримання поштового повідомлення, отримання поштового повідомлення іншою людиною, не проживання (не перебування) за вказаною поштовою адресою, зміна фактичного місця проживання без внесення відповідних відомостей про особу до ЄДРЮОФОП та ГФ та ін.) слугувало беззаперечною підставою для незастосування до порушника адміністративно-господарського штрафу, до такого сценарію ухилення від сплати останніх зверталися б значна частина порушників.

Наголошував, що відповідач не може нести відповідальність за неотримання позивачем поштової кореспонденції, адже наведене знаходиться у сфері його відповідальності. Так, враховуючи, що пунктом 27 Порядку № 422 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, вважав, що відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення, що також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної у постановах № 820/4624/17 від 11.02.2020 та № 820/4810/17 від 01.03.2018.

Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, наголосив на недоведенні відповідачем в суді першої інстанції наявності в головних спеціалістів Абраменка В.О. та Слюсаренка Д.М. повноважень для складення акту перевірки від № 028602 від 27.04.2023 та здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а відтак, вважав, що такий документ складений всупереч вимог п. 4 та п. 21 Порядку № 1567.

З огляду на відсутність у спірній постанові № 028602 від 27.04.2023 згадки про Договір № 03/03/2023/1 щодо надання послуг транспортного експедирування, за змістом якого автомобільним перевізником є ТОВ «ЕТНА», та наявність посилань лише на акт перевірки № 028602 від 27.04.2023 згідно з яким автомобільним перевізником є ТОВ «Транспортна компанія 2021», стверджував про суттєві порушення відповідачем вимог Порядку № 1567 щодо форми постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також зауважив, що відповідачем не надано будь-яких пояснень з приводу причини складення акту перевірки № 028602 від 27.04.2023 відносно одного суб`єкта господарювання, а притягнення до відповідальності іншого за відсутності доказів перебування ТОВ «Транспортна компанія 2021» у відносинах із вантажовідправником ТОВ «ВІСКОНТ СВ» або з замовником та вантажоодержувачем ТОВ «ХІМАГРОЛАЙФ»

Наполягав на дотриманні водієм вимог Інструкції № 385 в частині запису від руки інформації про режим роботи та відпочинок на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, які використовують у тахографі. При цьому, спірна постанова та акт не містять жодних зауважень щодо відсутності аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі, із записами від руки на зворотному боці даних режиму роботи та відпочинку водія.

Щодо ненадання пояснень водієм вказав, що у графі акта «пояснення водія про причини порушень» немає місця для їх розгорнутого написання, а тому на прохання працівників ДС України з безпеки на транспорті, водієм зроблено запис «копія акту отримав».

Інші доводи дублюють зміст позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області та направлення на перевірку № 014506 від 24.02.2023, співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області 03.03.2023 проводилась рейдова перевірка на а/д Н-31 «Дніпро-Кобеляки-Решетиліка», смт. Партизанське.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (сідловий тягач), напівпричеп KOEGEL AX8094ХО, під керуванням водія ОСОБА_1 , який обладнано цифровим тахографом.

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної, наданої водієм, автомобільним перевізником є ТОВ «Транспортна компанія 2021».

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність особистої картки водія транспортного засобу в цифровому тахографі.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами відповідно до п. 21 Порядку № 1567 було складено в одному примірнику акт № 353619 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2023, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначенихстаттею 48 Закону № 2344-III.

Водій був ознайомлений зі змістом акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 353619 від 03.03.2023 та підписав його без зауважень та заперечень, зазначивши: «копію акта отримав».

Позивач, вважаючи протиправним постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на зазначення в ТТН № Р28 від 03.03.2023 та в акті проведення перевірки автомобільним перевізником саме ТОВ «Транспортна компанія 2021», врахувавши положення ст. 60 Закону № 2344-III щодо застосування адміністративно-господарських штрафів саме до автомобільних перевізників, дійшов висновку про те, що ТОВ «ЕТНА» не є автомобільним перевізником, а відтак, і суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону № 2344-III.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-вагового контролю транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком № 1567.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 1, 2, 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 80-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті як структурного підрозділу апарату Служби - Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях шляхом злиття територіальних органів Служби як структурних підрозділів її апарату - Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області, Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області, Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області.

Державній службі з безпеки на транспорті в установленому порядку забезпечено здійснення заходів, пов`язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.

Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіального органу Служби, що утворюється.

Отже, з огляду на викладене, Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені упунктах 20,21цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Згідно з пунктами 12 та 13 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 19 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться у будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого послався на не ознайомлення його із графіком проведення перевірок та направленням на таку перевірку та припустив, що проведення її було незаконним.

Проте, колегією суддів встановлено, що направлення на перевірку співробітників Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області № 014506 від 24.02.2023 було складено відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Укртрансбезпеки (а.с. 51, 52), який діяв у період з 27.02.2023 по 05.03.2023. Отже, враховуючи положення п.19 Порядку № 1567 перевірка транспортного засобу позивача 03.03.2023 здійснена з дотриманням встановленого графіком строку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, не погоджуючись зі спірною постановою наполягав на незаконному притягненні його до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, як неналежного суб`єкта, який у спірному випадку не є автомобільним перевізником.

Так, зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III слідує, що відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу передбачена саме до автомобільних перевізників.

Отже, для кваліфікації дій ТОВ «ЕТНА» за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III необхідно встановити, чи був у позивача на момент перевірки транспортного засобу статус «автомобільного перевізника».

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача було встановлено особу автомобільного перевізника на підставі товарно-транспортної накладної № Р28 від 03.03.2023, надану водієм ТОВ «Етна».

Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі по тексту Правила № 363).

Згідно із розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Таким чином, за своєю правовою природою, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № Р28 від 03.03.2023 встановлено, що автомобільним перевізником в ній зазначено ТОВ «Транспортна компанія 2021».

Крім того, жодних інших документів, на момент проведення перевірки транспортного засобу, водієм ОСОБА_1 відповідачу не надавав.

Так, встановивши зі змісту ТТН № Р28 від 03.03.2023 особу автомобільного перевізника - ТОВ «Транспортна компанія 2021», відповідачем на підставі отриманої інформації було складено акт про проведення перевірки стосовно ТОВ «Транспортна компанія 2021» та призначено розгляд справи на 04.04.2023 з 10:00 по 12:00 та на виконання вимог Порядку № 1567, було надіслано повідомлення про виклик ТОВ «Транспортна компанія 2021».

На підставі заяви ТОВ «Транспортна компанія 2021» розгляд справи було відкладено на 10.04.2023.

10.04.2023 представник ТОВ «Транспортна компанія 2021» під час розгляду справи надав письмові пояснення та документи, зокрема, повідомив відповідачу, що між ТОВ «Транспортна компанія 2021» (Експедитор) та ТОВ «ЕТНА» (виконавець, автомобільний перевізник) було укладено Договір про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023, який міститься в матеріалах справи, за змістом якого автомобільним перевізником, є саме ТОВ «ЕТНА».

З огляду на вказане, ТОВ «Транспортна компанія 2021» наполягало, що останнє не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-III, оскільки не є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 та ст. 33 Закону № 2344-III, а відтак адміністративно-господарський штраф згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III не може бути накладено на нього.

Так, врахувавши, що суб`єктом відповідальності за ст. 60 Закону № 2344-III є саме автомобільний перевізник, яким, згідно з умовами Договору про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023 виступає ТОВ «ЕТНА», відповідачем справу про адміністративно-господарське порушення було передано для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлено повідомлення про розгляд справи позивачу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні та створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV (далі по тексту Закон № 1955-IV).

Згідно із ст. 1 Закону № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1955-IV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно із ст. 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

З аналізу наведених норм слідує, що транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. При цьому, експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Натомість перевізником є саме та особа, яка безпосередньо здійснює фізичне переміщення вантажу транспортним засобом.

Тобто, транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Колегією суддів з наявного в матеріалах справи Договору про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023, долученого ТОВ «Транспортна компанія 2021» під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, встановлено, що згідно із п. 1.1. вказаного Договору, укладеного між ТОВ «Транспортна компанія 2021» (далі по тексту - Експедитор) та ТОВ «ЕТНА» (далі по тексту Виконавець, автомобільний перевізник), експедитор зобов`язується організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 1.2 Договору про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023 конкретний перелік послуг і інформація про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу (далі «Заявка»), підписаної обома Сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.1-3.1.1 Договору про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023 експедитор зобов`язаний здійснити підбір перевізників, що мають всі необхідні дозвільні документи (ліцензії) (за необхідності) і укласти від свого імені договори на перевезення вантажів для виконання заявок Клієнта.

Відповідно до п. 3.1.4 експедитор зобов`язаний забезпечити приймання вантажу від вантажовідправника за товаросупровідними документами на вантаж.

За змістом п. 3.2. замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне надання Експедитору повної, точної і достовірної інформації щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення для виконання Експедитором своїх обов`язків за цим договором, а також документів, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення державного контролю та огляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

У замовленні на перевезення вантажів № 03-03-23 від 03.03.2023 до Договору № 03/03/2023/1 від 03.03.2023, яке є невід`ємною частиною вказаного Договору, зазначено наступне: замовник та вантажоодержувач - ТОВ «ХІМАГРОЛАЙФ»; експедитор ТОВ «Транспортна компанія 2021»; автомобіль RENAUT PREMIUM 450 DXI; д.р.н. НОМЕР_2 спеціалізований сідловий тягач- Е, напіпричеп KOEGEL SN 24 НОМЕР_3 ; водій ОСОБА_1 ; дата завантаження 03.03.2023, адреса вул. Заводська, 25, с. Партизанське, Дніпропетровська обл.; дата розвантаження 04.03.2023, адреса с. Антонівка, Кегичівський р-н, Харківська обл.

Крім того, згідно вказаного документу, засвідченого печаткою ТОВ «ЕТНА» та підписом директора, виконавцем - автомобільним перевізником по замовленню № 03-03-23 від 03.03.2023 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТНА».

Колегія суддів враховує, що Договір № 03/03/2023/1 від 03.03.2023 та заявка до нього були чинні станом на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності та недійсними не визнавались.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що за умовами договору про надання послуг транспортного експедирування № 03/03/2023 від 03.03.2023 оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування експедитором коштів зі свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок автомобільного перевізника протягом 120 календарних днів з дня виставлення рахунку на оплату та підписання акту-здачі приймання наданих послуг (п. 2.3).

За встановлених обставин ТОВ «Транспортна компанія 2021» у спірних правовідносинах виступає виключно організатором здійснення перевезення вантажу, увіреного клієнтом, в той час, як автомобільним перевізником, є саме ТОВ «ЕТНА», який за умовами вказаного договору на комерційній основі здійснює перевезення вантажу.

При цьому, позивачем жодним чином не заперечується його участь у вказаних договірних відносинах та виконанні умов замовлення № 03-03-23 від 03.03.2023.

Варто зауважити, що всі істотні умови замовлення на перевезення вантажів № 03-03-23 від 03.03.2023 до Договору № 03/03/2023/1 від 03.03.2023 відповідають інформації, вказаній у ТТН № Р28 від 03.03.2023, зокрема це відомості про замовника та вантажоодержувача, дати завантаження та розвантаження, автомобіль, адреси та відомості про водія є ідентичними у вказаних документах.

При цьому, зазначення в ТТН автомобільним перевізником саме ТОВ «Транспортна компанія 2021» пояснюється умовами Договору від 03.03.2023, за якими саме експедитор зобов`язаний забезпечити приймання вантажу від вантажовідправника за товаросупровідними документами на вантаж (якими є, у тому числі і ТТН), а відтак вантажовідправник ТОВ «Вісконт СВ» безпосередньо склав ТТН Р28 від 03.03.2023 на ім`я експедитора ТОВ «Транспортна компанія 2021».

Колегія суддів враховує, що під час здійснення уповноваженими особами ДС України з безпеки на транспорті контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.

Так, суд апеляційної інстанції наголошує, що адміністративно-господарський штраф накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього власне і призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу ДС України з безпеки на транспорті має з`ясувати, зокрема, особу порушника.

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень ДС України з безпеки на транспорті з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21 та постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, з метою дотримання повного та всебічного розгляду справи, а також встановлення особи правопорушника, тобто належного суб`єкта відповідальності, вчинив всі дії для недопущення протиправного притягнення до відповідальності особи, яка не повинна нести юридичну відповідальність, оскільки не є суб`єктом такого порушення.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що належним та допустимим доказом, який підтверджує особу автомобільного перевізника, є Договір № 03/03/2023/1 від 03.03.2023, а тому, відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III повинне нести саме ТОВ «ЕТНА», як особа, яка у розумінні ст. 1 та ст. 33 Закону № 2344-III здійснювала 03.03.2023 перевезення вантажу на договірних умовах на комерційній основі.

Отже, доводи позивача про те, що належним суб`єктом відповідальності є ТОВ «Транспортна компанія 2021» не знайшли свого під час апеляційного перегляду справи.

Надаючи оцінку суті виявлених відповідачем під час рейдової перевірки порушень вимог Закону № 2344-III з боку ТОВ «ЕТНА» колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою для винесення спірної постанови № 028602 від 27.04.2023 слугувало допущення ТОВ «ЕТНА» порушення ст. 48 Закону № 2344-III (згідно із актом проведення перевірки від 03.03.2023 № 353619), а саме відсутність особистої картки водія ОСОБА_1 , до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачена абз. 3, ч. 1, ст. 60 Закону № 2344-III.

Абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Так, статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з частиною 8 статті 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі по тексту Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією № 385.

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції № 385 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Відповідно до п. 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що саме на автомобільних перевізників покладено обов`язок забезпечити, а на водіїв пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються перевезення.

Крім того, водії повинні допускати до перевірки тахографів посадових осіб ДС України з безпеки на транспорті, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а позивачем не заперечується, що належний йому (згідно з інформації в акті перевірки) транспортний засіб марки RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (сідловий тягач), напівпричеп KOEGEL AX8094ХО облаштовано цифровим тахографом, який передбачає використання карти водія та роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Разом з цим, 03.03.2023 під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу що належить позивачу, було виявлено відсутність особистої картки водія, що є підставою для застосування штрафу відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Позивач, посилаючись на службову записку водія ОСОБА_1 від 04.03.2023, вказував, що останній мав при собі картку водія, але у зв`язку із виявленням її несправності, у відповідності до вимог п.3.3 Інструкції № 385, записував усі дані щодо свого режиму роботи та відпочинку від руки, на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі та вживав заходів для належного зберігання таких записів, як це передбачено вказаним нормативно-правовим актом.

Разом з цим, колегія суддів не приймає такі доводи в якості підстави для звільнення позивача від відповідальності за порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-II, адже як вбачається зі змісту акту перевірки від 03.03.2023 № 353619, в графі «пояснення водія про причини порушень» відсутні будь-які зауваження з приводу наявності чи відсутності особистої картки водія або запису всіх даних від руки на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі, а лише зазначено «копію акта отримав», що жодним чином не підтверджує наведені позивачем обставини.

Також, колегія суддів критично відноситься до твердження позивача з приводу належного зберігання водієм своїх записів, оскільки, як вбачається зі змісту службової записки, неможливість пред`явлення особистої картки водія, обґрунтована тим, що вона «скочила з приладової панелі при русі автомобіля та впала десь у щілину», а відтак, враховуючи очевидну недбалість водія, виникають сумніви в забезпеченні належного зберігання своїх записів та існування таких на момент здійснення перевірки.

Крім того, на виконання положень ст. 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Отже, водій транспортного засобу, усвідомлюючи, що предметом рейдової перевірки було саме наявність у нього доказів на підтвердження ведення обліку робочого часу і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, мав пред`явити їх на виконання вимог ст. 49 Закону № 2344-III, чого у даному випадку не відбулось.

Крім того, позивач зауважив, що відповідачем було надано ТОВ «ЕТНА» документ з назвою «акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2023 № 353619», в той час, як в оскаржуваній постанові міститься посилання на «акт проведення перевірки від 03.03.2023 № 353619», наведені розбіжності вказують на існування двох різних документів.

З приводу наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що використання відповідачем скороченої назви документу із зазначенням правильних реквізитів (дата та номер) жодним чином не суперечить вимогам Порядку № 1567 та не вказує на наявність будь-яких інших документів, які не були направлені позивачу.

Крім того, підставами для скасування рішень суб`єктів владних повноважень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відтак, відсутність у оскаржуваній постанові повної назви акту, на підставі якого її складено, не є підставою для її скасування.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача в якості підстави для скасування спірної постанови на не повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, відповідачем було вжито всі заходи, спрямовані на належне та своєчасне інформування ТОВ «ЕТНА» про розгляд справи.

Так, зокрема, згідно із п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням № 24027/38/24-23 від 18.04.2023 (а.с. 63), яке було направлено засобами поштового зв`язку 20.04.2023 (а.с. 64) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 27.04.2023 з 09:00 до 12:00.

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» (а.с. 64) копія повідомлення на адресу позивача надійшла 21.04.2023, проте була вручена лише 28.04.2023. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 21.04.2023, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведені норми права та встановлені колегією суддів обставини, слід дійти висновку про дотримання відповідачем порядку належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а відтак неявка уповноваженої особи суб`єкта господарювання у спірних правовідносинах є підставою для розгляду справи за її відсутності. Отже, неотримання позивачем належним чином відправленого повідомлення про розгляд справи, не може нівелювати наслідки вказаного розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративно- господарської відповідальності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення вимог статті 48 вказаного Закону, а тому підстави для скасування постанови № 028602 від 27.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що суд першої інстанції, не дослідивши належним чином наявні в матеріалах справи докази, що мають важливе значення для правильного вирішення спору, дійшов помилкового висновку щодо притягнення позивача, як неналежного суб`єкта відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі № 520/10845/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 по справі № 520/10845/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТНА» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.04.2023 № 028602 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій