Постанова

від 02.02.2024 по справі 240/8540/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8540/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

02 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" до Житомирської митниці Держаної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2022 року позивач, приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Леся", звернулось в суд з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (відповідача), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.02.2022 №UA101090/2022/000003/2 та картку відмовити у прийняті декларації №UA101090/2022/000041.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21.08.2023 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні. Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем було надано до суду документи, які при митному оформленні надані не були і, відповідно, не могли бути взяті до уваги митним органом при прийнятті оскаржуваних рішень. Зокрема, при митному оформленні не подавались додані до позову Договір №П18/01/2022/1 від 18.01.2022 між ТОВ «Смарт-Євротранс» та ТОВ і «Альянс-Транс», Додаткова угода №1 від 20.11.2019 до Контракту № 38/2019 1 від 16.09.2019, Додатки №№1, З, 4, 5 до Контракту № 38/2019 від 16.09.2019,лист від 08.02.2021. В той же час, позивач посилається на них, викладаючи свої доводи.

Також зазначає, що в експортній декларації статистична вартість відображається в 46 графі, а в наданій до митного оформлення експортній декларації № MRN 22ВЕ740170252140Е6 графа 46 не заповнена. При цьому, декларантом при митному оформленні не надавались додаткові документи.

Вважає, що ввезені товари були придбані позивачем на умовах ЕХW згідно правил Інкотермс 2010, і, таким чином, вартість доставки вказаних товарів до митного кордону України є невід`ємною частиною митної вартості цих товарів, тому, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та пов`язані із цим витрати імпортера на транспортно-експедиційні послуги не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до п.6 ч. 2 ст. 53, П.5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до митної декларації (форма МД-2) № UАІ01090/2022/00815 позивачем був ввезений на митну територію України товари, а саме текстильні матеріали, просочені, з покриттям полівінілхлориду, штучна шкіра ПВХ, 2 сорту, стокова - 6 059 м. (178 рулонів), складається з двох шарів: лицьовий шар сполучений полімерний матеріал на основі, непластифігованого полівінілхлориду 100%, основа текстильний полімерний матеріал на основі непфстифікованого полівінілхлоріду та має дефекти виробництва та зберігання, а саме різнотонність, нерівномірна пористість, заломи та подряпини (код товару 5903109090) (товар 1/1) та текстильні матеріали, просочені, з покриттям полівінілхлориду, штучна шкіра ПВХ, 2 сорту, стокова - 5 199, 5 м. (174 рулони), складається з двох шарів: лицьовий шар сполучений полімерний матеріал на основі, не пластифікованого полівінілхлориду 100%, основа текстильні полімерний матеріал на основі не пластифікованого полівінілхлориду та має дефекти виробництва та зберігання, а саме різнотонність, нерівномірна пористість, заломи та подряпини (код товару 5903109090).

У митному оформлені товарів було відмовлено про, що було оформлено та направлено Позивачу картку відмови № UА1010090/2022/000036 з підстав, що ОСОБА_1 при формуванні та подачі електронної митної декларації № UАІ01090/2022/00815 заявив неправдиві відомості по товару щодо преференційного режиму та надання пільг.

03.02.2022 ОСОБА_1 було направлене відповідачу на підтвердження митної вартості товарів до митної декларації UА101090/2022/000967 від 03.02.2022: проформа-інвойс від 29.09.2021, банківській платіжний документ № 1173 від 07.10.2021 на суму 20 800,0) євро про перерахування коштів продавцю за контрактом № 38/2019.

У прийнятті митної декларації UА101090/2022/000967 було відмовлено, про що було оформлено та направлено Позивачу картку відмови № UА1010090/2022/000041 та зазначено про необхідність подати оформлену митну декларацію відповідно до рішення UА101090/20І2/000003/2 від 04.02.2022 року.

Карткою відмови у прийнятті митної декларації UА101090/2022/000041 03.02.2022 року було відмовлено у прийнятті митної декларації UА 101090/2022/000967.

На виконанні вимог зазначених в картці відмови 14.02.2022 позивачем була подана митна декларація UА101090/2022/01383 до якої було додано платіжний документ №1173 від 07.10.202 року на суму 20 800,00 євро, довідка про транспорте-експедиційним витратам № 2501-22/1 від 25.01.2022 року, контракт №38/2019, додаток №6 до контракту, довідка по підприємству експертний висновок № В-203, лист від 04.02.2022, лист від 08.02.2022 про уточнення розмірів рулонів до рахунку фактури №356856 від 25.01.2022, лист б/н від 03.02.2022 про надання ОСОБА_1 додаткових документів, експортна декларація МRB 22DE740170252140Е6.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Як встановлено судом першої інстанції, в проформі-рахунку № 25236 від 29.09.2021 року зазначено, що за першою позицією загальна вартість 178 рулонів штучної шкіри ПВХ складає 6907,26 євро, по позиції номер 2-174 рулони загальною вартістю - 13518,70 євро.

Згідно листі постачальника він повідомив, що в рахунку №R356856 від 25.01.2022 року невірно вказано ширину рулонів, вірним вважати поз. 1: 6059 м шириною 160 см та поз. 2 5199,5 м. шириною 150 см.

Відповідно до додатку № 6 до контракту №38/2019 від 16.09.2019 року вартість першої позиції складає 6 9017,26 євро та позиції № 2 - 13 518,70 євро, що відповідає один одному.

Отже, жодні розбіжності між рахунком-фактурою та додатком № 6 до контракту №38/2019 відсутні, тому висновки Відповідача в цій частині є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наданими декларантом митному органу справи документами підтверджено числові значення митної вартості товарів, що визначені у митній декларації.

Тобто, розбіжності між рахунком-фактурою та додатком № 6 до контракту №38/2019 відсутні, тому зважаючи на викладені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що декларантом у ході виконання митних формальностей та проведення процедури консультацій з митним органом надано повні та достовірні відомості, що у своїй сукупності спростовують доводи митного органу щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правомірності визначення митної вартості товару.

Натомість, відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Зокрема, до митного органу були подані усі необхідні документи які підтверджують заявлену їх митну вартість у розмірі відповідно 7662,060 євро та 14083,30 євро на загальну суму 20425,96 грн та 42408,23 грн витрат за основним методом, тобто за ціною договору. Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA101090/2022/000003/2 від 04.02.2022 митна вартість скоригована відповідно до 27 510,89 євро та 21 837,90 євро.

При цьому встановлено, що між ПРАТ «ВКФ «Леся» та фірмою «Konigsbnшner Kunststoffgrohandel Gumpp GmbH" 16.09.2019 був укладений контракт № 38/2019 за яким на протязі декількох років позивач придбаває сировину для власного виробництва, що підтверджується додатками 1,3, 4, 5 та 6, в яких зазначена ціна продукції.

В проформі-рахунку № 25236 від 29.09,2021 зазначено, що за першою позицією загальна вартість 178 рулонів штучної шкіри ПВХ складає 6907,26 євро, по позиції номер 2-174 рулони загальною вартістю - 13518,70 євро. Згідно листа постачальника він повідомив, що в рахунку №RЗ56856 від 25.01.2022 невірно вказано ширину рулонів, вірним вважати поз. 1: 6059 м шириною 160 см та поз. 2 5199,5 м. шириною 150 см. Відповідно до додатку №6 до контракту №38/2019 від 16.09.2019 року вартість першої позиції складає 6 907,26 євро та позиції №2-13 518,70 євро, що відповідає один одному. Таким чином, жодні розбіжності між рахунком-фактурою та додатком №6 до контракту №38/2019 відсутні, тому висновки відповідача в цій частині є безпідставними.

Крім того, згідно копії платіжного документу № 1173 на суму 20 800, 00 євро, який був додатково наданий 03.02.2022 сума яка перерахована відповідає контрактній вартості товару, отже відсутність номеру контракту в рахунку фактурі не є підставою для об`єктивного сумніву, так як решта наданих відповідачу документів підтверджує приналежність рахунку-фактури № 356856 до контракту №38/2019.

Також, між TOB «ОМАРТ-ЄВРОТРАНС» (Експедитор) та ТОВ «Альянс-Транс» (Перевізник) був укладений договір № П 18/01/2022/1 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2022 на здійсненнім транспортно-експедиційних послуг то ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС», в свою чергу має договірні відносини між ним та ТОВ «Альянс-транс».

Предметом договору є організація Експедитором перевезення вантажів Перевізником (п. 1.3 Договору).

Таким чином, довідка яка видана ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС» та договір № П 18/01/2022/1 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2022 підтверджує, що ТОВ «СМАРТ- ЄВРОТРАНС» виконувало послуги з експедирування, послуги з перевезення здійснював ТОВ «Альянс-Транс» на замовлення ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС». Вказана обставина пояснює, чому в CMR перевізником зазначений ТОВ «Альянс-Транс».

Оскільки уповноваженою особою позивача під час митного оформлення надані усі необхідні документи, що чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції розглянуто та задоволено майнову позовну вимогу не оплачену судовим збором, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки це не впливає на правильність висновків суду у цій справі, і судом першої інстанції надано належну правову оцінку позовній вимозі щодо визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті декларації.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання всіх документів на момент прийняття рішення митниці про коригування митної вартості, зокрема, при митному оформленні не подавались додані до позову та враховані судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення від 21.08.2023: Договір №П18/01/2022/1 від 18.01.2022 між ТОВ «Смарт-Євротранс» та ТОВ «Альянс-Транс», Додаткова угода № 1 від 20.11.2019 до Контракту №38/2019 від 16.09.2019, Додатки № № 1, 3, 4, 5 до Контракту № 38/2019 від 16.09.2019, лист від 08.02.2021 (лист постачальника), колегія суддів зазначає, що право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як на усіх стадіях митного контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Разом з тим, в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.