Постанова

від 02.08.2007 по справі 17317-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17317-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.08.2007Справа №2-27/17317-2006А

За позовом – Житлово – комунальне підприємство Молочненської сільської ради, Сакський район, с. Молочне, вул.. Піонерська, 2.   

До відповідача – Сакська ОДПІ, м. Саки, вул.. Курортна, 57.

Про    визнання нечинними  податкових повідомлень – рішень.     

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –      Аркатова, дор. у справі.        

Від відповідача – Абсеметов, дор. у справі.      

Сутність спору:          

Позивач – Житлово-комунальне підприємство Молочненської сільської Ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Сакської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, збору за геологорозвідувальні роботи в загальній сумі 55 317,89грн., а саме:  №0000251502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2185,64грн., № 0000241502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 18613,16грн., № 0001701502 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5762,51грн., № 0001711502 від 21.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5511,79грн., № 0002821502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 12965,60грн., № 0002831502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2980,49грн., № 0002841502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 321,10грн., № 0008051503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5171,44грн. та № 0008061503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1806,16грн.

Позовні вимоги обгрунтовує порушенням відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, що виразилося у недослідженні відповідачем первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача, внаслідок чого в актах перевірок та розрахунках штрафних санкцій (додатків до актів) не відображено, за якими саме податковими деклараціями з ПДВ та розрахунками по збору за геологорозвідувальні роботи позивач невчасно сплачував податкові зобов'язання, чим підтверджується невчасна сплата та які саме граничні строки були порушені.

Відповідач – Сакська ОДПІ з позовом не погодився, у відзиві на позов зазначив, що перевірки позивача проведені ним без будь-яких порушень Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та інших законодавств, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205. Також зазначив, що на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, суми, сплачені позивачем у 2001-2005р.р., у хронологічному порядку погашали суму узгодженого податкового боргу, що виник у попередніх періодах, що відповідає також абз. 2 п. 1.6 розділу 1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за стягненням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123. Вважає, що для проведення перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань додаткове вивчення первинних документів не вимагається, а факти порушень виявлялись ним при використанні податкових декларацій (розрахунків) та даних особового рахунку платника податків.

Крім того, вважає, що позовні вимоги позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.07.2005р., 18.02.2005р. та 21.07.2005р. заявлені з пропуском строку позовної давності, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

За клопотанням позивача ухвалою від 30.11.2006р. провадження по справі № 2-27/17317-2006А було зупинено та призначена по справі судово-бухгалтерська експертиза.

02.07.2007р. матеріали даної справи були повернуті до суду експертною установою без проведення експертизи у зв'язку з ненаданням документів, необхідних для проведення експертизи, про що зазначено у повідомленні про неможливість дати висновок експерта вих. № 33 від 02.07.2007р.

Ухвалою від 05.07.2007р. провадження по справі було поновлено і справа призначена до розгляду.

17.05.2007р. до Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача, винесені за результатами проведених перевірок з питань вчасності сплати податкових зобов'язань: 11.05.2007р. по збору за забруднення навколишнього природного середовища та збору за геологорозвідувальні роботи, 28.04.2007р. – з ПДВ.

Всього, з урахуванням первинних позовних вимог, позивач просить визнати нечинними наступні податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ  (Сакського відділення): №0000251502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2185,64грн., № 0000241502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 18613,16грн., № 0001701502 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5762,51грн., № 0001711502 від 21.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5511,79грн., № 0002821502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 12965,60грн., № 0002831502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2980,49грн., № 0002841502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 321,10грн., № 0008051503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5171,44грн. та № 0008061503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1806,16грн.,  податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ № 0002911503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 0,71грн., № 0002901503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 4637,05грн., № 0002891503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 958,03грн., № 0000641502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 22259грн., № 0000651502/0  від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 258,40грн. та № 0000661502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 37,30грн.

Збільшені позовні вимоги також обґрунтовує безпідставністю та порушенням порядку проведення вищевказаних перевірок, оскільки вони проведені без завчасного письмового запрошення посадових осіб, що позбавило можливості надати необхідні первинні документи з питання перевірок. Нарахування ж спірних штрафних санкцій здійснено відповідачем в автоматичному режимі суперечить чинному податковому законодавству.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача,   суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

Протягом 2005-2007р.р. Євпаторійською ОДПІ (Сакським відділенням), а в наступному Сакською ОДПІ, як правонаступником Євпаторійської ОДПІ,   були проведені перевірки позивача - ЖКП Молочненської сільської ради з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань з різних податків та зборів, якими було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. були застосовані штрафні санкції згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Так, 18.02.2005р. відповідачем проведена перевірка з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2002-2003р., за результатами якої складено акт перевірки № 33/1502  від 18.02.2005р., який був покладений в основу податкових повідомлень-рішень № 0000251502 від 18.02.2005р. на суму 2185,64грн. та №0000241502 від 18.02.2005р. на суму 18613,16грн.

На підставі акту перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за 2003р. № 140/1502 від 19.07.2005р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0001701502 від 19.07.2005р. на суму 5762,51грн. та №0001711502 від 21.07.2005р. на суму 5511,79грн.

На підставі акту перевірки з питання своєчасності сплати збору на геологорозвідувальні роботи за період 2001-2005р.р. № 204/15-3 від 19.07.2005р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0008051503 від 19.07.2005р. на суму 5171,44грн. та № 0008061503 від 19.07.2005р. на суму 1806,16грн.

На підставі акту перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за 2004-2005р.р. № 227/1502 від 18.11.2005р.  ЄОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0002821502 від 18.11.2005р. на суму 12965,60грн., №0002831502 від 18.11.2005р. на суму 2980,49грн. та №0002841502 від 18.11.2005р. на суму 321,10грн.

11.05.2007р. Сакською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2005-2006р., за результатами якої складено акт перевірки за № 642/1503/30873402 та винесені податкові повідомлення-рішення № 0002911503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 0,71грн. та № 0002901503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 4637,05грн., перевірка своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по збору за геологорозвідувальні роботи по строку сплати 20.11.2006р., за результатами якої складено акт перевірки № 641/1503/30873402 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0002891503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 958,03грн., а також 28.04.2007р. проведена перевірка своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень-грудень 2005-2006р., за результатами якої складено акт перевірки № 605/15-02/30873402 від 28.04.2007р. та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000641502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 22259грн., № 0000651502/0  від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 258,40грн. та № 0000661502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 37,30грн.

Суд вважає, що позовні вимоги ЖКП Молочненської сільської Ради є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі  п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення за судовим захистом.

Проте, ч. 1 ст. 99 КАС України визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності за позовними вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2005р., 19.07.2005р. та 21.97.2005р., оскільки спеціальним законом з питань оподаткування, який в тому числі визначає процедуру оскарження дій органів державної податкової служби, є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 якого встановлено, що платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання  у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.  В свою чергу, ст. 15 даного Закону встановлено трирічний строк давності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується Сакською ОДПІ, нарахування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено  нею в автоматичному режимі на підставі даних особового рахунку позивача.

При цьому, всупереч п.п. 1.2, 1.11, 4.1, 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі- Порядок № 327), перевірки позивача від 18.11.2005р., 20.11.2006р., 11.05.2007р. та 28.04.2007р., проведені без відповідного завчасного письмового запрошення посадових осіб підприємства позивача до їх проведення та без дослідження первинних документів позивача.

Суд вважає, що доводи відповідача про те, що для проведення перевірок вчасності сплати податкових зобов'язань не вимагається дослідження первинних документів, спростовуються вимогами законодавства.

Зокрема. п. 6.1.7 Інструкції про порядок  застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 чинних на час проведення перевірок Порядків оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (№ 429 від 16.09.2002р. та № 327 від 25.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

Жодних же первинних документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, зокрема,  платіжні доручення, якими, з указанням конкретно визначеного призначення платежу, підприємство сплачувало визначені та узгоджені у податкових деклараціях та розрахунках податкові зобов'язання, відповідачем не досліджувалось, що і не заперечується ним по суті.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов'язань протягом періоду, що перевірявся, а саме – відповідні податкові декларації  та розрахунки, також оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів, акти вилучання готівкових коштів тощо.

Позивач також надав суду складені на підставі цих первинних документів  таблиці з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань окремо за кожним видом податку і збору.

Дослідивши вказані матеріали та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями, не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на первинних документах позивача, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними.          

Так, зокрема, підставою для нарахування штрафних санкцій в розмірі 958,03грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002891503/0 від 11.05.2007р. став викладений в акті перевірки № 641/1503/30873402 від 11.05.2007р. висновок відповідача про те, що по податковому розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з терміном сплати 20.11.2006р. (за 3 квартал 2006р.) в сумі 1916,05грн. ця сума сплачена тільки 17.04.2007р. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи зобов'язання визначено в розмірі 2493,90грн., яке без порушення строку сплати було сплачено платіжним дорученням № 191 від 08.11.2006р.

Розглянувши доводи відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій здійснено ним у зв'язку з погашенням податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Так, дослідивши положення даної норми Закону, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, а не  податкові органи і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права  податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В силу п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України  № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником  призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок  платежів поточних зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження органами ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

Слід також зазначити, що протягом перевіреного періоду чинними були Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена наказом Головної ДПІ України № 37 від 12.05.1994р. (в редакції наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р.) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за № 114/323, а також Інструкція, затверджена Наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р., якими  визначено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.

При цьому, в силу п. 5.3 Інструкції № 37 при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Згідно з п. 1.6 Інструкції № 276, на який посилається Сакська ОДПІ в обґрунтування своїх заперечень проти позову, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача,  відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЖКП Молочненської сільської Ради є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 02.08.07 р.

14.08.07 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.                                       

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    1.  Позов задовольнити.

          2.  Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції  (Сакського відділення): №0000251502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2185,64грн., № 0000241502 від 18.02.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 18613,16грн., № 0001701502 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5762,51грн., № 0001711502 від 21.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 5511,79грн., № 0002821502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 12965,60грн., № 0002831502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2980,49грн., № 0002841502 від 18.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 321,10грн., № 0008051503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5171,44грн. та № 0008061503 від 19.07.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1806,16грн.,  податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції  № 0002911503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 0,71грн., № 0002901503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 4637,05грн., № 0002891503/0 від 11.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 958,03грн., № 0000641502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 22259грн., № 0000651502/0  від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 258,40грн. та № 0000661502/0 від 08.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 37,30грн.

          3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Житлово-комунального підприємства Молочненської сільської Ради (96552, АР Крим, Сакський район, с. Молочне вул. Піонерська, 2, ЗКПО 30873402, банківські реквізити: р/р 26002485025181 в УСБ  МФО 324076)  3,40  грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.