Рішення

від 02.02.2024 по справі 640/4852/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року справа №640/4852/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною та скасування постанови ,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» (04208, м. Київ, пр. правди, 80-в, код ЄДРПОУ 34539443) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, 1, код ЄДРПОУ 39924774), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про накладення стягнень від 04.11.2021 №96 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" штрафу у розмірі 129789,47 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є протиправними, а винесена на його підставі постанова незаконна і така, що підлягає скасуванню, в зв`язку із порушенням відповідачем процедури проведення перевірки. Натомість вважає, що позивач законно скористався своїм правом не допускати відповідача до здійснення заходу.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1213/23 матеріали справи №640/4852/22 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/4852/22 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) проводився з дотриманням вимог статей Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.07.2021 року представником відповідача було здійснено виїзд ;для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «АО «Біокон» за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 33/43, щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 (за вх. 22.04.2021).

За результатами був складений Акт№ 2914-1 від 15.07.2021, з якого вбачається, що позивачем порушені вимоги законодавства про захист прав споживачів та законодавства у сфері державного нагляду (контролю) господарської діяльності, у зв`язку з недопущенням посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу державного нагляду (контролю).

На підставі вказаного акту, відповідачем була винесена постанова від 04 листопада 2021 року за № 96 про накладення стягнень передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 129 789,47грн. Постанова прийнята через те, що відповідач дійшов висновків про порушеннями позивачем вимог п.7 ч.1 ст.23 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також абз.2 ст.11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку, шляхом направлення скарги від 16.11.2021 року. Держпродспоживслужба листом від 29.11.2021 року № 23.2-10/12182 повідомила позивача про залишення скарги без задоволення.

Таким чином, незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про захист прав споживачів» (далі також - Закон №1023-XII) врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема:

- перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів;

- накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою цієї ж статті результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі також - Положення №667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, поміж іншого, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування;

Згідно з приписами пункту 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209, (далі також - Положення №209), ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 Положення №209 назване Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння), поміж іншого:

- перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг;

- накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів;

- сприяє реалізації в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 09 квітня 1985 року.

Враховуючи викладене, відповідач наділений повноваженнями перевіряти додержання позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів та у разі виявлення ним порушень, накладати на нього стягнення. Вказані повноваження відповідача позивачем не заперечувалися.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також - Закон №877-V).

За визначенням статті 1 цього Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 6 Закону №877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як зазначено в частині п`ятій статті 7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За змістом статті 10 Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, поміж іншого, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема:

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

- тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

- у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

За змістом частини першої статті 11 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду їх правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповіднійсфері державного_нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, в абзаці 5 частини першої статті 6 Закону У країни «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Абзацом 9 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Так, з направлення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на проведення заходу №2479 від 12.07.2021 вбачається, що захід є позаплановим та здійснюється на підставі звернення ОСОБА_1 (вх. №П-2388 від 22.04.2021).

Отже, у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» контролюючий орган зобов`язаний був перед початком приведення заходу надати додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Проте, під час здійснення заходу відповідачем не було надано копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику на проведення такої перевірки, а саме доручення Державної служби України безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а надано лише направлення №2479 від 12.07.2021 та копію звернення ОСОБА_1 (вх. №П-2388 від 22.04.2021).

Таким чином, посадові особи відповідача для проведення перевірки, не виконали вимоги законодавства щодо пред`явлення уповноваженій особі позивача документів, що стосуються проведення перевірки, у зв`язку з чим їх не було допущено до проведення перевірки.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) у випадку, якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених Законом №877-V, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону (постанова від 16.07.2020 у справі №826/540/16); що з розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку (постанова від 18.01.2019 у справі №815/3007/16) та інш.

Відповідач не заперечував щодо необхідності дотримання вищевказаних правових норм, наполягаючи на тому, що його посадові особи на виконання цих норм пред`явили уповноваженій особі позивача усі необхідні документи, що стосуються проведення перевірок.

Пунктом 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а у разі, коли

відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів орган самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Як визначено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартові урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, під вартістю товарів (послуг) слід розуміти виключно ціну товару (послуг) без урахування суми податку на додану вартість, адже за змістом ст.1 Закону_України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» отримані особою кошти у вигляді податку на додану вартість, не можуть бути визнані активом суб`єкта права-отримувача, бо обтяжені обов`язком перерахування на користь Держави, як учасника сіспільних правовідносин.

Суд звертає увагу, що за червень 2021 року ТОВ «АО «Біокон» було реалізовано продукції на суму 12 872 989,18 грн з ПДВ. Відповідно, сума реалізованої продукції без ПДВ становить 11 938 162,13 грн, що підтверджується довідкою, яка долучена до позовної заяви.

Відтак, 1% від вартості реалізованої ТОВ «АО «Біокон» продукції, становить 119 381,62 грн., а не 129 789,47 грн., як зазначено в оскаржуваній постанові.

Крім того, як зазначалося у направленні №2479 від 12.07.2021, та з урахуваннямінформації, яка міститься у зверненні (скарзі) ОСОБА_1 , позаплановий захід повинен був проводитися за адресою структурного підрозділу ТОВ «АО «Біокон» в м. Києві, по вул. Ломоносова, б. 33/43, у аптечному пункті №21.

Проте, як свідчать матеріали справи, сума штрафу була визначена контролюючим органом за податковою декларацією з ПДВ за показниками діяльності ТОВ «АО «Біокон» загалом, а не аптечного пункту №21.

При цьому, протягом червня 2021 року Аптечним пунктом № 21 ТОВ «АО «Біокон» було реалізовано продукції на суму 594 783,56 грн з ПДВ. Відповідно, сума реалізованої Аптечним пунктом № 21 продукції без ПДВ становить 559 390,62 грн, що підтверджується довідкою, яка додана до матеріалів справи.

Відтак, сума штрафу (1 % від реалізованої структурним підрозділом продукції) повинна складати 5 593,91 грн.

Отже, відповідач невірно визначив розмір штрафної санкції, накладеної на позивача, відповідно до оскаржуваної постанови.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що станом на дату проведення заходу державного нагляду (контролю) у позивача були наявні законні підстави не допускати відповідача до здійснення заходу (позапланової перевірки), відповідно до абзацу 6 частини 1 ст. 6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що постанова про накладення стягнень від 04.11.2021 №96 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" є протиправною і підлягає скасуванню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04, від 10.02.2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001 року).

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач, достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи щодо правомірності оскаржуваної постанови суду не надав.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від -1.02.2022 року.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, 1, код ЄДРПОУ 39924774).

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» (04208, м. Київ, пр. правди, 80-в, код ЄДРПОУ 34539443) задовольнити повністю;

2.Визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про накладення стягнень від 04.11.2021 №96 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" штрафу у розмірі 129789,47 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» (04208, м. Київ, пр. правди, 80-в, код ЄДРПОУ 34539443) суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Грінченка Бориса, 1, код ЄДРПОУ 39924774).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.